Рішення № 57922697, 24.05.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/531/16

Єдиний унікальний № 742/1117/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прилуцька міська державна нотаріальна контора про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на те, що 15 вересня 2015 року померла їх мати ОСОБА_6. Після смерті матері, за домовленістю з сестрами ОСОБА_5 та ОСОБА_4, позивачі відмовилась від спадщини на користь однієї з сестер (ОСОБА_4І.) яка останнім часом доглядала за матір'ю, про що надали до Прилуцької державної нотаріальної контори відповідні заяви 24 жовтня та 14 листопада 2015 року і нотаріус повідомила їх про існування заповіту на ім'я онуки спадкодавиці - ОСОБА_3. Оскільки, всупереч домовленостям, відповідач ОСОБА_3 не відмовилась від спадщини і 13 лютого 2016 року подала до нотконтори заяву про прийняття спадщини по заповіту, позивачі вважають, що відповідачка їх ввела в оману, а тому, посилаючись на положення ст.ст. 229, 230, 1235, 1273, 1275 Цивільного кодексу України просять суд визнати недійсними їх відмови від прийняття спадщини (а.с.2-3).

В судовому засіданні :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник адвокат ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги, про що дали відповідні пояснення.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_8 не визнали позов, про що дали відповідні пояснення та письмові заперечення (а.с.68-70).

Треті особи: ОСОБА_4 вважає необхідним задовольнити позов. ОСОБА_5 вважає необхідним відмовити у задоволенні позову. Завідувач Прилуцької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 відносить вирішення спору на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає необхідно відмовити у задоволенні позову, з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є рідними братами та сестрами, а їх мати - ОСОБА_6 померла 15 вересня 2015 року, що підтверджується документально (а.с.41-47).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина і вищеназвані особи, як спадкоємці першої черги за законом, звернулися до Прилуцької міської державної нотаріальної контори у спадковій справі №546/2015 з відповідними заявами: ОСОБА_2 - 24.10.2015 року , ОСОБА_1 - 14.11.2015 року, ОСОБА_5 - 14.11.2015 року про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_4 (а.с.36-38), а ОСОБА_4 - 14.11.2015 року подала заяву про прийняття спадщини (а.с.39).

При тому, як установлено в судовому засіданні, завідувач Прилуцької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 роз'яснювала сторонам, що відмова від спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана у будь-який момент протягом шестимісячного строку прийняття спадщини, а також нотаріус повідомила їх про існування заповіту на ім'я онуки спадкодавиці (відповідачки) ОСОБА_3.

13.02.2016 року ОСОБА_3 подала до нотконтори заяву про прийняття спадщини по заповіту спадкодавиці ОСОБА_6, складеного 29.07.1993 року (а.с.40,45).

Як установлено в судовому засіданні, попередні домовленості про відмову від прийняття спадщини відбувалися між сестрами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і братом ОСОБА_1, а відповідачка по справі ОСОБА_3 у вказаних перемовинах участі не брала, жодних зобов'язань щодо відмови від спадщини нікому не надавала, а відтак жодним чином нікого не обманювала і в оману не вводила.

Також в ході судового розгляду справи безспірно встановлено, що нотаріус роз'яснювала позивачам їх право протягом 6-ти місячного строку відкликати свої заяви про відмову від вступу в спадщину, позивачі знали про існування заповіту на користь відповідачки задовго до закінчення шестимісячного строку для вступу в спадщину, тому, відповідно мали можливість скористатися своїм правом відкликання відмови, чого не здійснили внаслідок власного недбальства (чи з інших мотивів), але жодним чином не із-за обману відповідачки, яка жодної участи в перемовинах не приймала і жодних обіцянок будь-кому (в т.ч. позивачам) не давала.

За таких обставин, вирішуючи спір у даній справі, суд застосовує наступні правові норми, що регулюють спірні правовідносини, а саме:

Частиною першою ст.1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5ст.1274 ЦК Українита пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до розяснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 05.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину(стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не помилялися щодо обставин справи та не були обмануті відповідачкою ОСОБА_3, так як вони (позивачі) добровільно склали і подали до нотаріальної контори заяви про відмови від прийняття спадщини на користь своєї сестри ОСОБА_4, вони були обізнані про право на відкликання вказаних заяв протягом шестимісячного строку та знаючи про існування заповіту на користь онуки, своїм правом не скористалися, а відповідачка ОСОБА_3 взагалі не брала участі в перемовинах спадкоємців першої черги і ніяких обіцянок щодо відмови від спадщини нікому не надавала. Отже, відповідачка лише скористалась своїм законним правом прийняти спадщину за заповітом, вона не порушила будь-яких прав позивачів, які б підлягали судовому захисту згідно ст.15 ЦПК України, а тому, в задоволенні позову суд вважає необхідним відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 59, 60, 61, 88, 213215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прилуцька міська державна нотаріальна контора - про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Білокур В.І.