Ухвала суду № 57919697, 28.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1423/16

Головуючий у першій інстанції Курочка В. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Полякової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частину жилого будинку, поділ жилого будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2015 року,

встановила:

У листопаді 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив: 1) визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Житловий будинок) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 2) визнати за ним право власності на ? ч. житлового будинку; 3) провести розподіл житлового будинку.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що з 18.12.1982 р. він знаходиться у шлюбі з відповідачкою. 17.04.1998 р. відповідачці був подарований спірний житловий будинок.

За час сумісного проживання подружжя у житловому будинку, починаючи з 1998 р. по 2011 р., сторонами були проведені будівельні роботи з його реконструкції, переобладнання та облаштування: - відремонтовано дах, встановлена нова покрівля; - перебудовані міжкімнатні перестінки; - встановлені нові металопластикові вікна, вхідні броньовані двері; - подвір'я викладено тротуарною плиткою; - навколо двору побудований кам'яний паркан; - житловий будинок газифіковано, до нього підведений водопровід. Таким чином, за рахунок його коштів та особистої праці вартість житлового будинку значно збільшилася.

Представник позивача у судовому засіданні позов повністю підтримала, просила його задовольнити за викладених у ньому підстав.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала повністю.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.12.2015 р. у задоволенні позову ОСОБА_4 повністю відмовлено.

Відповідач - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Постановити ухвалу, якою залишити без змін ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.03.2015 р. про визнання мирової угоди між сторонами. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням судом норм матеріального та процесуального права,

Сторони у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Письмових заперечень на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань не надали. Апеляційній суд 17 березня 2016 р., з метою дотримання вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України, зокрема, щодо можливого призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, відклав розгляд справи. Однак, сторони у судове засідання не з'явилися, жодних клопотань апеляційному суду не надали.

Третя особа - ОСОБА_6 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Посилався на те, що насправді дії позивача та відповідачки направлені на затягування виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості, а не на захист порушених прав та інтересів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 підтримав викладені в запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження своїх вимог позивач не надав належних та допустимих доказів. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.06.2004 р., яке є чинним, з ОСОБА_5 в солідарному порядку стягнуто борг за договором позики: - на користь ОСОБА_6 у розмірі - 7 000,00 доларів США; - на користь ОСОБА_8 у розмірі - 8 000,00 доларів США. Рішення суду звернуто до виконання, державним виконавцем накладено арешт на належне ОСОБА_5 нерухоме майно. Визнання позову суд не приймає, вважаючи, що воно направлене на ухилення від звернення стягнення на належний відповідачці житловий будинок (а. с. 200 - 201).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 25 КпШС України, ст. 62 СК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 6) 18.12.1982 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який було зареєстровано Іллічівським міським відділом РАЦС Одеської області, актовий запис № 594.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 17.04.1998 р. (а. с. 5) ОСОБА_5 отримала у дар житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з одного черепашникового житлового будинку під літ. «Ж, ж-ж2», загальною площею - 52,1 кв. м., та надвірних споруд: - спорудження №№ 1 - 7; - літня кухня під літ. «Б, в, в1»; - підвал під літ. «Г»; - вбиральня під літ. «Д»; - сарай під літ. «Е»; - гараж під літ. «З». Дар оцінений сторонами договору дарування в сумі - 19 504,00 грн..

Характеристика житлового будинку, будівель та споруд відображена у технічному паспорті від 07.02.2002 р.. Дійсна вартість житлового будинку на час складення технічного паспорту вказана у розмірі - 19 509, 00 грн. (а. с. 7 - 12), що незначним чином відрізняється від вартості житлового будинку, вказаної у договорі дарування.

Відповідно до копії виконавчого листа від 17.10.2014 р. (а. с. 190 - 190 зворотня сторона) з ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ОСОБА_6 заборгованість у розмірі - 7 000,00 доларів США, що еквівалентно станом на 02.06.2014 р. за офіційним курсом НБУ - 83 142,95 грн..

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с. 78 - 88, 138 - 144, 179 - 180) все належне ОСОБА_5 нерухоме майно знаходиться під арештом на підставі постанови державного виконавця від 11.12.2012 р. (а. с. 181 - 186).

Між сторонами вникли правовідносини щодо спільного сумісного майна подружжя.

Статтею 16 Закону України «Про власність», чинної на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до ст. 25 КпШС України, чинного на час виникнення правовідносин, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно із ст. 62 СК України, чинної на час розгляду справи, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, законодавством чинним як на час виникнення правовідносин, так і на час розгляду справи передбачено, що грошові або трудові затрати одного з подружжя мають бути вагомими, а майно, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у своїй вартості. Визнання права спільної сумісної власності на річ, яка належала одному з подружжя, не означає, що у разі виникнення спору частки дружини та чоловіка мають бути рівними. Розмір часток кожного з подружжя має визначатися від його вкладу. У такому випадку позивач повинен надати достатні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вимоги.

По даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами свої позовні вимоги. Відсутні докази щодо його грошових затрат, збільшення вартості житлового будинку за час спільного проживання тощо.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апелянта про безпідставну участь у розгляді справи третіх осіб, необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання про виклик свідків, які б підтвердили відсутність боргу, не приймаються до уваги, оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 боргу є чинним. Відмова в задоволенні клопотання не призвела до неправильного вирішення справи (ст. 308 ЦПК України).

Доводи та вимоги апелянта щодо постановлення ухвали про залишення без змін ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.03.2015 р. про визнання мирової угоди між сторонами є неспроможними. Ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.03.2015 р. вже була предметом апеляційного перегляду. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 р. (а. с. 150 - 154) вказана ухвала суду першої інстанції була скасована. Справа направлена до Овідіопольського районного суду Одеської області для продовження її розгляду. За результатами розгляду справи було ухвалено оскаржене по даній справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ч 1 ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_5, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш