Рішення № 57914016, 25.05.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/564/16-ц

Провадження № 2/645/989/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2016 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

секретаря судового засідання Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2015 року по 17.12.2015 року в сумі 46593,15 грн.. В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.11.2015 року по справі № 645/6217/15-ц, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.12.2015 року, частково задоволено його позов до ПАТ «Укрсоцбанк», та визнано його звільнення з посади Начальника відділення № 859 центру приватного банкінгу в м. Харків департаменту приватного банкінгу центру корпоративного бізнесу та інвестиційного банкінгу ПАТ «Укрсоцбанк» незаконним; поновлено його на вказаній посаді; стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4789,95 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.. Позивач наголосив, що відповідач до цього часу не сплатив йому заробітну плату за час вимушеного прогулу як за вищевказаним рішенням суду, так і за період, який не був врахований в ньому у зв'язку з довготривалим розглядом справи № 645/6217/15-ц. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надсилання на його адресу судової повістки.

Відповідно до п.п. 1) п. 1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 року N 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно з п. 2 Розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Приймаючи до уваги, що судова повістка про виклик до суду направлена відповідачу 12.05.2016 року за вих. № 8744, що підтверджується відміткою канцелярії суду, на адресу зазначену у позовній заяві, беручи до уваги норми Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, та враховуючи достатність часу, необхідного для пересилання простої письмової кореспонденції, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд встановив наступне.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.11.2015 року по справі № 645/6217/15-ц, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.12.2015 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», визнано звільнення ОСОБА_1 з посади Начальника відділення № 859 центру приватного банкінгу в м. Харків департаменту приватного банкінгу центру корпоративного бізнесу та інвестиційного банкінгу ПАТ «Укрсоцбанк» незаконним; поновлено ОСОБА_1 на посаді Начальника відділення № 859 центру приватного банкінгу в м. Харків департаменту приватного банкінгу центру корпоративного бізнесу та інвестиційного банкінгу ПАТ «Укрсоцбанк»; стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4789,95 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн..

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, виходячи зі змісту ст.ст. 24, 31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, не зважаючи на допуск Фрунзенським районним судом м. Харкова до негайного виконання рішення суду від 11.11.2015 року в частині поновлення відповідачем позивача на роботі на посаді Начальника відділення №859 центру приватного банкінгу в м. Харкові департаменту приватного банкінгу центру корпоративного бізнесу та інвестиційного банкінгу ПАТ «Укрсоцбанк» , фактично його виконання було здійснено лише 23.11.2015 року, що підтверджується наказом ПАТ «Укрсоцбанк» № 2810-П від 23.11.2015 року, яким ОСОБА_1 поновлено на вказаній посаді з 07.07.2015 року (а.с. 71).

Фактично до виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 приступив 23.11.2015 року, та за його твердженням з цього часу він одержував заробітну плату.

При цьому, відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (Порядок).

Так, абз. 3 п. 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 №111-235/1721 від 14.07.2015 року за травень 2015 року йому було нараховано дохід у розмірі 6370,39 грн., за червень 2015 року - дохід у розмірі 10176,81 грн. (а.с. 6).

З урахуванням Переліку святкових та неробочих днів, професійних, міжнародних та традиційних свят на 2015 рік, вихідними днями у травні 2015 року є дати 1, 4 та 11 травня. Таким чином у травні 2015 року, з відрахуванням субот та неділь, було 18 робочих днів.

У червні 2015 року з урахуванням Переліку святкових та неробочих днів, професійних, міжнародних та традиційних свят на 2015 рік, вихідними днями були дати 1 та 29 червня. Таким чином у червні 2015 року, з відрахуванням субот та неділь, було 20 робочих днів.

Таким чином, середньомісячна кількість робочих днів за травень та червень 2015 року складає 19 днів, та середньоденна заробітна плата та травень та червень 2015 року становить 435,45 грн. (6370,39 грн. + 10176,81 грн. / 38 днів).

Позивачем наданий суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2015 року по 17.12.2015 року в сумі 46593,15 грн..

При цьому, вказаний період визначений ним з урахуванням рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.11.2015 року, яким стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.072015 року по 20.07.2015 року, а також з урахуванням дати набрання вказаним рішенням законної сили - 17.12.205 року, а саме після проголошення апеляційним судом Харківської області ухвали за результатом розгляду апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк».

Проте, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 був поновлений на роботі на підставі наказу ПАТ «Укрсоцбанк» № 2810-П від 23.11.2015 року, з 07.07.2015 року, та фактично приступив до виконання своїх обов'язків 23.11.2015 року, та з цього часу одержував заробітну плату, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.11.2015 по 17.12.2015 року є безпідставним, оскільки позивач вказав в судовому засіданні, що з часу поновлення його на роботі з 23.11.2015 року він своєчасно отримував заробітну плату.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 20.07.2015 року по 22.11.2015 року. За вказаний період робочих днів було 88, тому розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 38319,60 грн. (88 днів х 435,45 грн.).

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивача було поновлено на роботі за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.11.2015 року лише 23.11.2015 року, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стався внаслідок затримки виконання ПАТ «Укрсоцбанк» рішення суду про поновлення на роботі, підлягає частковому задоволенню на суму 38319,60 грн. за період з 20.07.2015 року по 22.11.2015 року без вирахування податків і обов'язкових платежів.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ЄДРПОУ 00039019, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2015 року по 22.11.2015 року в сумі 38319,60 грн..

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ЄДРПОУ 00039019, на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 551,20 грн..

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано.

Суддя Федорова О.В.