Ухвала суду № 57907438, 23.05.2016, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/995/15-к

Номер провадження 1-кп/305/28/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016 року Рахівський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді - Ємчук В.Е.,

за участю: секретаря Орос С.Ю.,

прокурора - Савчук Л.Д.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Чорна Тиса Рахівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, на утриманні якого одна малолітня дитина, непрацюючого, ранішен не судимого, -

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ :

29 травня 2015 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015070140000291 у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Прокурор Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області Савчук Л.Д., в підготовчому судовому засіданні просить відкласти судовий розгляд у даному кримінальному провадженні поскільки обвинувачений ОСОБА_1, утримується під вартою в СІЗО Київської області, бо в провадженні Фастівського районного суду Київської області розглядається кримінальне провадження відносно нього за ч. 3 ст. 187 КК України.

Потерпілий ОСОБА_3, в підготовче судове засідання не з"явився, надав суду заяву (реєстрація по канцелярії суду за Вх. 2885/2016-Вих. від 23.05.2016 троку) про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що дане кримінальне провадження не знаходить свого вирішенння близько одного року з незалежних від суду підстав, судом прийнято рішення про проведення підготовчого судового засідання без участі обвинуваченого та потерпілого, поскільки це не погіршує їх становище.

Заслухавши думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного: завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Одним із загальних засад кримінального провадження є верховенство права та його законність (п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 7 КІІК України), поняття яких законодавцем визначено у ст. ст. 8 та 9 названого Кодексу.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено і її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються приписи ч. 1 ст. 9 КПК України, якими передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Згідно з вимогами п. З ч. З ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070140000291 від 04 квітня 2015 року.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Так відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, зокрема про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статгі (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як роз'яснено в п. 13 ч. 1 ст. З КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підібгають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в себе не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Отже, в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення. До того ж законодавець чітко визначає, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З обвинувального акта слідує, що 03 квітня 2015 року, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись неподалік будинку № 776, що в с. Чорна Тиса вул. Борканюка, Рахівського району Закарпатської області, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, на грунті виниклих неприязних відносин з громадянином ОСОБА_3, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар рукою, затиснутою в кулак в область голови, від чого той впав на землю, не зупиняючись на цьому, ОСОБА_1 продовжив наносити лежачому ОСОБА_3 удари ногами, по різним частинам його тіла, після чого, наніс ОСОБА_4 ще один удар склянною пляшкою з горілкою в праву частину голови. Внаслідок вищезазначених дій, ОСОБА_1, спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани тім"яної ділянки голови, двох забійних ран чола, різаної рани долоневої поверхні лівої кисті з пошкодженням сухожилків згиначів 2-3 пальців, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, що виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, якими могла бути пляшка та вкладається в строк події, що мала місце 03.04.2015 року, та кваліфікується як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я, а тілесні ушкодження у вигляді різаної рани долонної поверхні лівої кисті з пошкодженням сухожилків згиначів 2-3 пальців, що виникли внаслідок дії твердих гострогранних предметів, якими могли бути уламки скла та вкладаються в строк події, що мала місце 03.04.2015 року, та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я.

Фактичний аналіз змісту обвинувального акта кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 свідчить про те, що у ньому зазначено лише підозру, фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені за результатами досудового розслідування кримінального провадження - правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення частини статті закону України про кримінальну відповідальність. Однак висунуте органом досудового розслідування формулювання обвинувачення ОСОБА_1 в розумінні п. 13 ч. 1 ст. З КПК України в обвинувальному акті відсутнє.

Таким чином, слід констатувати, що відсутньою є сама основа для можливості розгляду кримінального провадження по суті, так як відсутнє конкретне обвинувачення, яке висунуте органом досудового розслідування в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення і, безперечно, порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч.З ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України. Також слід зазначити, що термін «обвинувальний акт» і визначено законодавцем таким, оскільки він має містити обвинувачення, а не лише обставини встановлені під час досудового розслідування.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинні бути викладені з обов'язковим урахуванням наведених вимог ст.ст. 91, 374 КПК України. При цьому фактичні обставини та формулювання обвинувачення мають бути викладені окремо і не повинні суперечити один одному.

Таким чином, розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення та належно викладених фактичних обставин злочину, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист та позбавляє суд можливості прийняти законне рішення.

Вказане, зокрема, істотно порушує вимоги п. а) та б) ч. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод якими передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, а саме бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явлення особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, а право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинувачених мати можливість підготуватися до захисту (рішення у справі «Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Матточіа проти Італії», «Даллос проти Угорщини»).

Так, Європейський суд з прав людини у своєму у рішенні від 26.06.2008 року у справі «Ващенко проти України» зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»; у рішенні від 25.07.2000 року, у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «...обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «б» ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення»; у рішенні від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти Росії» зазначає, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення...». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення...».

Отже, обвинувальний акт не містить обов'язкових складових, передбачених кримінальним процесуальним законом, та є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення ОСОБА_1 діяння передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитися судовий розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України.

З урахуванням того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, то суд призначивши справу до судового розгляду за наявності таких недоліків, обвинувального акту буде фактично позбавлений можливості роз'яснити суть обвинувачення ОСОБА_5 та провести судовий розгляд кримінального провадження по суті. До того ж ухвалення судового рішення за таких обставин у будь-якому разі може бути визнане незаконним у зв язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, зазначені недоліки обвинувального акту унеможливлять суд в наступному ухвалити законний, обґрунтований і вмотивований вирок, зміст якого б відповідав вимогам ст. 374 КПК України.

Аргументи та доводи прокурора щодо відкладення справи розглядом в даному випадку незважаючи на наведені обставини судом відхилено, поскільки навіть при явці в судове засідання обвинуваченого та потерпілого, даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав, наведених судом.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 2, 3, 7, 8, 9, 91, 291, 293, 314, 369, 370, 372, 376 КПК Україхни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070140000291 від 04 квітня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України прокурору Тячівської місцевої прокуратури Закарпатсьокї області для виправлення недоліків.

На ухвалу може бути подано апеляцію в судову палату кримінальних справ Апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя: В.Е. Ємчук