Рішення № 57904987, 24.05.2016, Оболонський районний суд міста Києва

24.05.2016 Справа № 756/14861/15-ц

Справа ун. № 756/14861/15-ц

пр.№2/756/1472/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « Надра» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про захист прав споживача. Свої вимоги обґрунтовує наступним, а саме 16 листопада 2007 року між ПАТ «КБ Надра» з одного боку та ним з іншого боку укладено кредитний договір № 689/П/99/2007-840. Відповідно до пункту 1.1. договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 197 979,03 доларів. Ціль Кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі- продажу №5515 від 16.11.2007р, що укладений між позичальником та ОСОБА_2, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно- квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, витрати пов'язані з оформленням кредиту та оплата комісії. Пунктом 1.3.1. договору встановлену відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 12,39% відсотків річних. Окрім того з метою забезпечення виконання зобов'язань по договору було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., згідно якого позивачем передано в іпотеку відповідачу об'єкт житлової нерухомості6 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,80 кв.м., житловою площею 45,10 кв.м. Проте, як стверджує позивач, вищезазначений договір був укладений з порушенням його прав як споживача і не містить низки істотних умов, визначених законодавством України. Пункти договору суперечить положенням ч. 2 cm. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також п.п. 2.1., 3.2., 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. Всупереч ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту банком не було повідомлено позивача ні у письмовій, ні в усній формі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, чим було порушене право споживача на свободу вибору продукції. Правовий аналіз договору свідчить про порушення принципу рівності сторін договору на шкоду споживачу. Банком обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит, так як ним не повідомлено про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Продукція надана банком (валютний кредит) є небезпечною для її майнових інтересів, так як є схильною до різких і значних коливань своєї вартості, криє в собі ризик для її майна. Вартість кредиту визначено в супереч «Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затвердженим постановою НБУ від 10.05.2007. Відповідач не попередив, що його послуги, зважаючи на їх ціну (вартість), явно не задовольнятимуть його інтереси і вимоги, також банк не попередив і про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору. Відповідно до cm. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець( виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Просить суд визнати недійсним кредитний договір №689/П/99/2007-840 від 06.11.2007 з моменту його укладення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

16.11.2007 між сторонами укладено кредитний договір №689/П/99/2007-840 (далі - договір), відповідно до якого відповідачем надано позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 197 979,03 доларів США на проведення розрахунків по договору купівлі- продажу №5515 від 16.11.2007р, що укладений між позичальником та ОСОБА_2, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно- квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, витрати пов'язані з оформленням кредиту та оплата комісії. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,39% відсотків річних. Термін погашення кредиту до 16.11.2027р.

В якості забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., згідно якого позивачем передано в іпотеку відповідачу об'єкт житлової нерухомості6 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,80 кв.м., житловою площею 45,10 кв.м.

Позивач перед укладанням договору був ознайомлений із загальними умовами і тарифами банку, погодився на них, що підтверджується анкетою - заявою на отримання кредиту, наслідком чого після попереднього ознайомлення позивача із письмовим проектом договору, стало його укладення, а тому посилання на порушення відповідачем ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Посилання позивача є надуманими, необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами, оскільки вони ґрунтується лише на аналізі умов укладеного між сторонами договору, які жодним чином не порушують положення актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, зміст кредитного договору не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним не має.

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-11, 57-66, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ « Надра» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.

Суддя: О.М.Луценко