Рішення № 57904780, 26.05.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6210/16-ц

провадження № 2/753/4138/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.,

за участю секретаря Борисова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №128 по вул. Кошиця, 5-А в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської ради про визначення права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (надалі позивач-1), ОСОБА_3 (надалі позивач-2) до Київської міської ради про визначення права власності на квартиру.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 був членом ЖБК «Локомотив-11» та в повному обсязі виплатив паєнагромадження за квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадкоємцями першої черги на спадкове майно є дружина померлого, позивач -1, та його син, позивач -2.

Позивач-1 вказує, що відмовилась від спадкування на ? квартири на користь позивача-2, звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини. Проте, позивач-1 не може оформити спадщину, а позивач-2 не може оформити свідоцтво про право власності в порядку спадкування у нотаріуса, оскільки померлий не оформив свого часу правоустановчий документ на квартиру, свідоцтво про право власності.

За викладених обставин позивачі просять: визнати право власності на ? квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, визнати право власності на ? квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

До судового засідання представник позивачів надала до суду клопотання, в якому просить провести розгляд справи без її участі та без участі відповідача, прийняти заочне рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявилась, про розгляд справи повідомлена в установленому законом порядку, заяв про участь у розгляді справи не надійшло.

Суд вивчивши заяву представника позивачів, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та задовольнити позов з наступних підстав.

Згідно ст. 15 Закону України « Про власність» ( в редакції від 1991 року, що діяла на час виникнення правовідносин) член житлового, житлово - будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається квартира.

Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу від 14.06.1980 (а.с.14) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали квартиру АДРЕСА_1, виплативши при цьому пайові внески, що підтверджується довідкою ЖБК «Локомотив» від 01.03.2016 № 42 (а.с.8). В шлюбі у них народився син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить свідоцтво про народження (а.с.15).

Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер у віці 55 років ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.13)

Судом встановлено, що Придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, так як набута за час шлюбу.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 в Житлово-будівельному кооперативі «Локомотив -11» була придбана в 1991 році, її правовий статус визначається нормами Закону України «Про власність» та нормами Кодексу «Про шлюб та сім'ю України», в редакції 1970 року.

Згідно ст.16 ЗУ «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.22 КЗпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного робітку.

Згідно ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, відповідно до вищезазначених норм позивачу, дружині померлого, ОСОБА_2 належить на праві власності ? квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті колишнього чоловіка спадкоємцями першої черги на спадкове майно є позивач-1, дружина померлого та син померлого - позивач - 2.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Позивачі звернулись з заявою про прийняття спадщини у строки, визначені законом, натомість постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05.04.2016 державним нотаріусом Шістнадцятої Київської держаної нотаріальної контори їм відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у зв'язку з тим, що померлий не оформив правоустановчий документ на квартиру.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та за нормою ч. 1 ст. 1258 ЦК України, справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

На підставі п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Згідно зі ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що позивачі в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не можуть, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачами права власності по ? за кожним з позивачів на квартиру АДРЕСА_1ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61,209, 212, 214-215, 218, 224-228, 233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської ради про визначення права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? квартири АДРЕСА_1.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комаревцева Л.В.