Рішення № 57903328, 23.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 528/1045/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1266/16Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я.В. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Акопян В.І.,

суддів Гальонкіна С.А.Хіль Л.М.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Гребінківського районного суду від 22 лютого 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача- Акопян В.І.,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідача ,в якому прохало стягнути з нього заборгованість за кредитним договором від 17 січня 2011 року в сумі 21 631грн. 89 коп. і судові витрати.

Рішенням Гребінківського районного суду від22 лютого 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

На рішення суду апеляційну скаргу подало ПАТ КБ «Приватбанк», прохає рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно із п.п.1,4 ч1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором місцевий суд вказав, що позивач не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог, послався на те ,що позивачем не надано доказів про кількість карток ПАТ КБ «Приватбанку» у відповідача та їх номера, та за якими картками відповідач ОСОБА_2 має заборгованість, позивач не надав доказів про строк дії картки.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 тривалий час був працівником ПАТ КБ «ПриватБанк», у нього було кілька карток ПАТ КБ «Приватбанку».На аркуші справи 119 є виписка із списку персоналу банку, із якої вбачається, що ОСОБА_2 з 25 жовтня 2010 року по 31 травня 2013 року працював в ПАТ КБ «Приватбанк» на посаді менеджера.

17 листопада 2011 року між банком і відповідачем було укладено кредитний договір б\н, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.5).Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку є належним оформленням кредитного договору.

Як пояснив представник банку при звільненні з роботи 31 травня 2013 року відповідачем були повернуті всі картки, які були у нього як у працівника банку. 31 травня 2013 року ОСОБА_2 була видана згідно кредитного договору від 17 листопада 2011 року кредитна картка №5211 5374 1216 4274, з кредитним лімітом 300грн, строком на чотири роки. Кредитний ліміт на картці неодноразово банком змінювався: 12 червня 2013 року-до 2000грн, 17 червня 2013 року - до 5000грн, 03 серпня 2013 року - до 8000грн, 17 жовтня 2013 року - до 7940 грн. (а.с 66), що відповідає Умовам та правилам надання банківських послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що по даній картці відповідачем з 31 травня 2013 року по 21 липня 2015 року проводились зняття і повернення коштів.(а.с. 122-126), вона є діючою на даний час, останній раз відповідач погашав заборгованість по кредиту з використанням картки 21 липня 2015 року.

Видача даної картки саме відповідачу підтверджується фото з екрану банку з фотографією відповідача, на якому ОСОБА_2 сфотографований разом з кредитною карткою і зазначена дата фотографування і видачі картки - 31 травня 2013 року. Банк прохав стягнути заборгованість по кредитній картці, яка видана 31 травня 2013 року згідно договору від 17 січня 2011 року. Суду першої інстанції банком було надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, а також виписку із особистого рахунку, в якій зазначено дати і опис всіх трансакцій по даній кредитній картці, які підтверджують рух коштів по даному кредитному рахунку відповідача по картці, що видана 31 травня 2013року.(а.с4,75-78).

В зв'язку з запровадженням в ПАТ КБ «Приватбанк» програми «Бонус Плюс» до кожної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» були відкриті рахунки, на які нараховувались бонуси за проведені операції по оплаті товарів з використанням картки , виписка із такого рахунку ОСОБА_2 знаходиться на аркушах справи 127-128 .Цей рахунок є допоміжним рахунком до основного карткового рахунку, він не впливає на розмір заборгованості відповідача перед банком, а лише підтверджує факт оплати вартості товарів і послуг з використанням відповідачем кредитної карти і не є предметом судового позову.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.ст. 526,527,530 ЦК України ,зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В матеріалах справи є розрахунок заборгованості відповідача з 31 травня 2013 року по 31 липня 2015 року, відповідно до якого заборгованість по кредиту становить 7683 грн., заборгованість по процентам 11 842,27 грн. Колегія суддів вважає, що ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов надання банківських послуг та довідки про умови кредитування(а.с.26) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому цим договором більш ніж на 30 днів , позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії.

Пунктом 2.1.12.61 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених на суму більше ніж 100грн позичальник сплачує банку пеню, яка розраховується як базова процентна ставка за договором поділена на тридцять(нараховується за кожен день прострочення).

Отже, згідно Умов та правил надання банківських послуг банк має право застосовувати як пеню так і штраф за будь-яке порушення грошових зобов'язань за договором.

Пред'являючи позов, банк прохав стягнути з відповідача і штраф і пеню по суті за одні і ті самі порушення грошових зобов'язань.

За загальним правилом, яке закріплене у ст. 61 Конституції України, заборонена подвійна цивільно-правова відповідальність за одне й те саме порушення.

Статтею 549 ЦК України встановлено два види неустойки: пеня і штраф, які є різними за своїм змістом і не можуть бути засновані одночасно за одне й те саме порушення(постанова ВСУ № 6-2003 цс15 від 21 жовтня 2015 року).

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки стягнення пені і штрафу за одні й ті ж самі порушення грошових зобов'язань суперечить принципу, встановленого ст.61 Конституції України

Крім того, в розрахунку заборгованості за кредитом банк не провів розмежування нарахованих сум пені і комісії, виведена загальна сума, тому неможливо визначити окремо суму комісії і суму пені. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії задоволенню не підлягають.

Сторони при укладенні договору в пункті 2.1.1.12.61. Умов надання банківських послуг погодили зміст і порядок нарахування штрафу. Формула штрафу (фіксована і процентна складова) відповідає за своїм юридичним змістом ч.2 ст.549 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин з відповідача підлягає стягненню за допущені порушення грошових зобов'язань лише штраф: його фіксована складова -500грн та процентна складова 976,28грн. (7 683.34 грн. + 11842,27 грн. ):100х5)

Згідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони ,понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позову банком було сплачено судовий збір в сумі 1218 грн. та при подачі апеляційної скарги -1339,80 грн., позов банку задоволено частково - на 97% , тому в повернення сплаченого судового збору з відповідача на користь банку необхідно стягнути 2481,07 грн.

Керуючись ст.303, ст.307, п.п.3,4 ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ « Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Гребінківського районного суду від 22 лютого 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом 21 001,89 грн. за кредитним договором б\н від 17 січня 2011 року (7 683,34 грн,- заборгованість за кредитом, 11 842 грн. 27 коп- заборгованість по процентам, штрафи: 500грн.,(фіксована частина) + 976,28 грн. процентна складова.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені банком судові витрати 2481,07грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.І. Акопян

Судді С.А. Гальонкін

Л.М.Хіль

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян