Постанова № 57902169, 25.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/99/16-п Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 33/780/234/16 Доповідач у 2 інстанції МиколюкКатегорія 308 25.05.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Миколюк О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_1, на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 24 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді Баришівського районного суду Київської області від 24 лютого 2016 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 510 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Відповідно до зазначеної постанови, 06.05.2015 року Деснянським районним судом м.Києва було розглянуто заяву Кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» в справі №1404-15/14 та стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 33517, 04 грн.

16.07.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно та запропоновано боржнику - ОСОБА_1 самостійно в строк до 22.07.2015 року сплатити борг стягувачу, про що надати підтверджуючі документи про сплату державному виконавцю на 22.07.2015 року.

На призначений день та час 22.07.2015 року боржник не з'явився та не надав підтверджуючі документи про повну чи часткову сплату боргу.

16.07.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На 29.10.2015 року 9 годину за фактичним місцем проживання та реєстрації боржника в АДРЕСА_1 державним виконавцем був призначений день та час примусового виконання рішення суду. Одночасно боржник був попереджений про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця відповідно до ст.90 Закону України «Про виконавче провадження».

Вимога державного виконавця від 05.10.2015 року за вих. №13528 була надіслана боржнику рекомендованим листом від 06.10.2015 року за №0750102329740.

Однак, на призначений день та час примусового виконання 29.10.2015 року боржник за фактичним місцем проживання був відсутній, провести виконавчі дії у державного виконавця не було можливості, про що був складений відповідний акт.

02.11.2015 року боржник з'явився до державного виконавця та надав пояснення з приводу невиконання рішення суду.

Цього ж дня, 02.11.2015 року за вих. № 14802 державним виконавцем боржнику ОСОБА_1 була вручена вимога про сплату боргу в строк до 16.11.2015 року та пропозиція щодо прийняття участі в примусовому виконанні виконавчого документу, а саме складенні акту опису та арешту майна боржника, на 17.11.2015 року 9 годин по місцю реєстрації боржника АДРЕСА_1.

Одночасно боржник був попереджений про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця відповідно до ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, на призначений день та час примусового виконання рішення суду 17.11.2015 року боржник не з'явився, був відсутній за місцем проживання, в зв'язку з чим державним виконавцем неможливо було провести виконавчі дії та був складений відповідний акт, про день та час примусового виконання рішення суду божник був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить його особистий підпис на вимозі державного виконавця від 02.11.2015 року.

Відповідно до боржника були застосовані міри примусового характеру-примусовий привід через органи міліції.

03.12.2015 року державним виконавцем була винесена постанова про примусовий привід боржника ОСОБА_1 до відділу ДВС на 11.12.2015 року на 10 годин та надіслана на виконання до Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького відділу ГУНП в Київській області.

Згідно з рапортом дільничного інспектора Короля Б.В. Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького відділу ГУНП в Київській області від 10.12.2015 року вбачається, що боржник ОСОБА_1 10.12.2015 року за місцем проживання був відсутній, в зв'язку з чим виконати постанову державного виконавця про примусовий привід не надалось можливим.

29.12.2015 року за вих. №18257 боржнику повторно надіслано вимогу державного виконавця та знову призначений день та час примусового виконання рішення суду на 20.01.2016 року на 10 годину за фактичним місцем проживання боржника АДРЕСА_1.

Однак, на призначений день та час примусового виконання рішення суду боржник за місцем фактичного проживання знову був відсутній, про що державним виконавцем 20.01.2016 року був складений відповідний акт.

За порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку, відповідно до ст.90 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.188-13 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 в апеляції просить її скасувати та закрити провадження по справі, в обґрунтування апеляції вказує, що протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, що є перешкодою для розгляду справи по суті, крім того, зазначає, що диспозиція ст. 188-13 КУпАП передбачає відповідальність за декілька адміністративних правопорушень, однак з постанови суду не є можливим встановити, за яке саме правопорушення його було притягнуто до адміністративної відповідальності, також вказує на порушення судом при призначенні стягнення ч.2 ст.33 КУпАП з підстав того, що при накладенні стягнення не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду з тих підстав, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а копію постанови поштою отримав лише 21.03.2016 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається з повернутих зворотніх повідомлень, правопорушник ОСОБА_1, 08.04.2016 року отримав повідомлення про розгляд його апеляційної скарги в апеляційному суді Київської області, однак в судове засідання призначене на 04.05.2016 року на 10 годину 30 хвилин не з'явився, причини неявки суду Апеляційної інстанції не повідомив.

Хоча ОСОБА_1 було відомо про відкриття провадження за його апеляційною скаргою та призначення її до розгляду, які тричі відкладались у зв'язку з неявкою останнього в судове засідання, ОСОБА_1 ніяким чином не повідомив апеляційний суд Київської області про причини неявки в судове засідання, тому вважаю за потрібне провести розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 за його відсутності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та дослідив докази: протокол про адміністративне правопорушення від 25.01.2016 р., акти державного виконавця від 29.10.2015 року, 17.11.2015 року та 26.01.2016 року та і призначив стягнення в межах санкції статті 188-13 КУпАП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-13 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 188-13 КУпАП є правильною.

Доводи апелянта про відсутність вказівки суду на правопорушення, яке ним було вчинено не ґрунтуються на матеріалах адміністративного провадження та спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення від 25.01.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було порушено ст.188-13 КУпАП, а саме невиконання законних вимог державного виконавця щодо усунень порушень законодавства про виконавче провадження та його неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Таким чином, постанова Баришівського районного суду Київської області від 24 лютого 2016 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Баришівського районного суду Київської області від 24 лютого 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 24 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1- залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С У Д Д Я: