Постанова № 57901406, 26.05.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4665/14-к

Провадження № 1-кп/362/173/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - А.А. Бабіша

при секретарі - Т.М. Кострубіцькій

з участю прокурора - Я.А. Лігоміни

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12014110000000131 від 05.05.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мала Солтанівка, Васильківського району, Київської області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, не є інвалідом, не є депутатом, працюючого директором МПП «Фенікс», одруженого, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 239-2 КК України, а саме: як незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах, що спричинило тяжкі наслідки,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту від 29.09.2014 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 239-2 КК України, що 10 грудня 2009 року МПП «Фенікс» в особі директора ОСОБА_1, на підставі робочого проекту «Реконструкції руслової водойми на р. Стугна в с. Мала Солтанівка, Васильківського району, Київської області» та договору оренди земельної ділянки, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, отримано дозвіл від Управління водного господарства у місті Києва та Київської області на проведення робіт на землях водного фонду.

Даний дозвіл надає право директору МПП «Фенікс» ОСОБА_1 на здійснення днопоглиблювальних робіт на руслі р. Стугна та русловій водоймі в об'ємі 211,5 тис.м3.

Однак, не маючи спеціального дозволу на видобування корисних копалин на землях водного фонду, а саме видобуток піщано-гравійної суміш8і (піску), порушуючи ст. 47, 51 Водного кодексу України, а саме, не маючи договору оренди на об'єкти водного фонду, директор МПП «Фенікс» ОСОБА_4 у період часу з 14 грудня 2009 року по 22 травня 2014 року, перебуваючи в адміністративних межах Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, діючи незаконно з метою заволодіння землями водного фонду, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагачення за рахунок земель водного фонду, використовуючи земснаряд «Н - 9911 к» реєстраційний номер З-303324, здійснив видобуток піску з руслової водойми річка Стугна в адміністративних межах Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області в об'ємі 9 152 м. куб, в результаті вчинення протиправних дій останній спричинив матеріальної шкоди державі на загальну грошову сумі 1 763 553,79 грн.

Під час судового розгляду 23 грудня 2015 року прокурором змінено пред'явлене обвинувачення ОСОБА_1 з метою його уточнення та долучено до матеріалів кримінального провадження обвинувальний акт, складений та затверджений 22 грудня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 239-2 КК України, який за своїм змістом не відрізняється від обвинувального акту від 29.09.2014 року за винятком того, що в останньому зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а не підозрюється.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Представник потерпілого Малосолтанівської сільської ради звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд даного кримінального провадження у його відсутності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання, що дане кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а також в діях його підзахисного ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 239 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, передбачено, що обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_1 відповідно до положень процесуального закону, в ньому міститься лише виклад фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими. Крім цього, обвинувальний акт від 29.09.2014 року стосовно ОСОБА_1 містить лише відомості щодо його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 239-2 КК України.

В обвинувальному акті не зазначено, які саме нормативи-правові акти та у якій редакції були чинними на момент вчинення конкретного злочину та які саме правила, вимоги чи заборони, що в них сформулюванні були порушено, з урахуванням вимог законодавства щодо дії нормативно-правових актів у часі. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 містить лише посилання на недотримання останнім вимог ст.ст. 47-51 Водного кодексу України під час видобутку піску з руслової водойми, без розкриття їх змісту та без зазначення інших нормативно-правових актів у редакції, чинній на момент вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого йому злочину, порушення яких, на переконання органу досудового розслідування, допустив ОСОБА_4 та до змісту яких відсилає диспозиція ст. 239-2 КК України, що безпосередньо впливає на визначення об'єктивної сторони цього складу злочину, що не узгоджується за змістом з подальшим обвинуваченням ОСОБА_1

Обвинувачення ОСОБА_1 містить посилання на видобування корисних копалин без спеціального дозволу, що за певних обставин є ознакою кримінального правопорушення у сфері порушення встановлених правил використання надр.

Зазначені недоліки та протиріччя у формуванні обвинувачення ОСОБА_1 в даному обвинувальному акті свідчать про порушення права обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення. Даний обвинувальний акт є неконкретизованим та не чітким, що порушує право обвинуваченого ОСОБА_1 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують та право на захист від конкретного визначеного обвинувачення.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Інших клопотань учасниками даного кримінального провадження не було заявлено.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Керуючись п. 5 ч. 2 ст. 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, 371-372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12014110000000131 від 05.05.2014 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 239-2 КК України прокурору Київської області, для усунення зазначених недоліків.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді застави залишити без змін.

Апеляція на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя А.А.Бабіш