Постанова № 57898339, 18.05.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р.Справа № 916/3946/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Мельник Ю.М.

за участю:

від ДП «Адміністрація морських портів України» - Каракай І.М., довіреність № 2733, від 03.12.2015;

від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, договір б-н від 19.08.2015;

ОСОБА_2 - особисто, посвідчення № 106454 від 09.10.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)

на рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2015

по справі №916/3946/15

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про зобов'язання укласти договір компенсації витрат зі сплати за землю, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2015 Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання укласти договір компенсації витрат зі сплати за землю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у задоволені позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання укласти договір компенсації витрат зі сплати за землю - відмовлено.

Приймаючи зазначене рішення, господарський суд Одеської області керувався нормою ст. 187 ГК України, та зазначив, що господарський договір не є обов'язковим, укладається на основі принципу свободи договору та не може бути укладений примусово за рішенням суду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/3946/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що обов'язок орендаря з укладання договорів по утриманню орендованого майна, зокрема, про компенсацію земельного податку прямо передбачений умовами Договору оренди, та виступає правовою підставою для здійснення такого правочину, тому в разі відмови Орендаря від укладення договору Балансоутримувач має право на судовий захист в обраний ним спосіб.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Жеков В.І.) від 28.12.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2016 о 10:00.

17.02.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду задоволено клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про продовження строку розгляду апеляційної скарги, розгляд справи відкладено на 09.03.2016 о 10:30.

09.03.2016 від ФОП ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Жекова В.І. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.03.2016 останнього замінено суддею Богатирьом К.В.

09.03.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду зобов'язано ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) надати суду: копію звіту про незалежну оцінку нежитлових приміщень будівлі порто клуба (інв. №077759), площею 289,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса. Ланжеронівський спуск, 2, що перебуває на балансі ДП «Адміністрації морських портів України», яка проведена ТОВ «Інститут експертизи та управління власністю» станом на 30.11.2014; розгорнутий розрахунок компенсаційних витрат зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на якій розташовано державне нерухоме майно, що передано в оренду ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-327 від 01.11.2011. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.04.2016 о 10:00 год.

13.04.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду задоволено клопотання ФОП ОСОБА_2 про продовження строку розгляду апеляційної скарги, розгляд справи відкладено на 18.05.2016 о 10:30.

В судовому засіданні 18.05.2016 представник ФОП ОСОБА_2 надав пояснення та вважає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.12.1998 №1037 ДП «Одеський морський торговельний порт», з метою експлуатації та обслуговування будівлі портоклубу (інв. № 077759) надано у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 50 років, земельну ділянку загальною площею 0.1334 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Ланжеронівський узвіз, буд. 2, про що свідчить укладений між 02.12.1998 між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ДП «ОМТП» укладено договір на право тимчасового використання земельною ділянкою загальною площею 0.1334 га зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового використання землі 09.03.1999 за №135.

01.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (надалі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ327 (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення порто клубу (інв. № 077759) (реєстровий номер 01125666.1.АААИВЛ981), (далі - Майно), площею 289,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, Ланжеронівський спуск, 2, що перебуває за ДП «Одеський морський торговельний порт» (надалі - Балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою: розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи (274,00 кв.м.) та розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, площею (15,0 кв.м.).

За приписами п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами).

Згідно п. 3.5 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Відповідно до п. 5.11. Договору, орендар зобов'язався здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна, протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

На виконання умов вищезазначеного договору нежитлові підвальні приміщення-будівлі портоклубу (інв. №077759) загальною площею 289 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса Ланжеронівський узвіз, 2 передано у користування Балансоутримовачу за актом приймання-передачі від 01.11.2011.

Відповідно до Закону України «Про морські порти України», що набрав чинності 13.06.2013 розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р. та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов'язань щодо них відповідно до розподільчих балансів.

Так, ДП «Адміністрація морських портів України» було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

У результаті реорганізації ДП «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «ОМТП»), код ЄДРПОУ 01125666, м. Одеса. Митна пл. 1, стратегічні об'єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов'язків щодо них були передані до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013.

Відповідно до вищезазначеного розподільчого балансу до ДП «Адміністрація морських портів України» були передані певні засоби, в тому числі будівля портоклубу (інв. № 077759) (реєстровий номер 01125666.1.АААИВЛ981), (далі - Майно), площею 289,00 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Ланжеронівський спуск, 2.

Наказом № 17 від 13.06.2013 Адміністрація наділила Одеську філію Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) відповідним майном, правами та зобов'язаннями, що перейшли до неї від ДП «ОМТП» (в тому числі щодо нежитлових приміщень портоклуба (інв. № 077759) (реєстровий номер 01125666.1.ИВЛ981) та договору оренди державного нерухомого майна ДФ-327 від 01.11.2011), яке було передане адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань № 19 від 13.06.2013 для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації.

Балансоутримувач звернувся до Орендаря супровідним листом від 30.06.2015 вих. № 19-04А/20-211/3 з пропозицією підписати у строк, встановлений чинним законодавством України, два екземпляри договору компенсації зі сплати податку на землю за користування земельною ділянкою на підставі дії договору оренди нерухомого майна № ДФ - 327 від 01.11.2011, укладеного ФОП ОСОБА_2, Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області та ДП «Адміністрація морських портів України» в особі адміністрації Одеського морського порту, після чого підписані договори повернути на адресу балансоутримувача.

Листом від 20.07.2015 Орендар відмовив у підписанні договору компенсації зі сплати податку на землю за користування земельною ділянкою на підставі дії договору оренди нерухомого майна № ДФ327 від 01.11.2011 посилаючись на те що в обов'язки Орендаря за цим договором оренди не входить сплата Орендарем компенсації витрат зі сплати за землю.

З наведених підстав ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання останього укласти договір компенсації витрат зі сплати земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ГК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 187 ГК України закріплено, що спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено порядок укладення договору оренди, який ґрунтується на загальних принципах свободи договору, зокрема щодо укладення договору та вибору контрагента.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 нього Закону.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 626, 629, 638 Цивільного кодексу України).

В силу положень статей 525-526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.1.1. договору оренди нерухомого майна, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, встановлює для орендаря лише обов'язок здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до ст. 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).

Водночас, згідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Отже, утримання будинків і прибудинкової території не передбачає витрати зі сплати земельного податку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено однією із загальних засад цивільного законодавства - принцип свободи договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Положеннями ст. 187 Господарського кодексу України передбачено підстави за яких можливе укладання договору за рішенням суду: спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань позивача на обов'язковість укладання договору про компенсацію витрат на сплату земельного податку з огляду на те що норми чинного Законодавства не містять вимоги про обов'язковість укладення відповідного договору, а тому з огляду на приписи ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладені договору. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2014 у справі № 916/1499/14.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження домовленості сторін про компенсацію земельного податку при укладенні договору оренди, а є лише домовленість про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, яке не передбачає компенсації податкового податку на землю, зазначене свідчить про необґрунтованість вимог позивача про зобов'язання укласти договір компенсації витрат зі сплати за землю.

Згідно статті 188 Податкового Кодексу України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Отже, компенсація сум земельного податку орендодавцю є частиною вартості послуг з оренди, яку сплачує орендар.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2015 по справі № 916/3946/15 винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі № 916/3946/15 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.05.2016.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя К.В. Богатир