Рішення № 57897966, 24.05.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2016 р.

Справа № 926/657/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Трифар”, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Стебник”, м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 11336,59 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю “Трифар” звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Стебник” про стягнення заборгованості в сумі 11336,59 грн., з яких: 6899,78 грн. основного боргу, 4113,43 грн. інфляційних втрат та 323,38 грн. три проценти річних.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем зобов’язань відповідно до договору постачання №13/15 від 27.04.2015р. у зв’язку з чим борг складає 11336,59 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.05.2016р.

Ухвалою від 11.05.2016р. розгляд справи відкладено на 24.05.2016р.

23.05.2016р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 4436,81 грн., з яких 3% річних в сумі 323,38 грн., інфляційні нарахування в сумі 4113,43 грн. та судові витрати. Поряд із заявою про уточнення позовних вимог, позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, суд встановив наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. № 18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Виходячи із змісту поданої заяви про уточнення позовних вимог, яка фактично являється заявою про зменшення позовних вимог, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову та просить суд стягнути з відповідача 4436,81 грн., з яких 4113,43 грн. інфляційних втрат та 323,38 грн. три проценти річних.

У судове засідання 24.05.2016р. сторони не з’явилися хоча належним чином повідомлені про дату та місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

27 квітня 2015 року між ТОВ «Трифар» (постачальник) та ТОВ «Стебник» (покупець) укладено договір постачання №13/15 (далі - Договір), згідно із яким постачальник зобов’язується передати у власність покупця належне постачальнику на праві власності товар, а покупець зобов’язується прийняти товар для подальшої реалізації та оплатити ціну відповідно до умов, визначених в договорі.

Свої зобов'язання за Договором ТОВ «Трифар» виконало належним чином та передало ТОВ «Стебник» ветеринарні препарати на суму 42788,72 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права – покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Станом на момент прийняття рішення відповідачем сплачено суму основного боргу 6900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1697 від 10.05.2016р.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три процента річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за період з квітня 2015р. по лютий 2016р. інфляційні втрати складають 4113,43 грн., а три проценти річних -323,38 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за допомогою калькулятора штрафів системи “Ліга-Закон”, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Відтак, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат складає 241,63 грн., а трьох процентів річних становить 369,67 грн. Однак, розрахунок трьох процентів річних в сумі 369,67 грн., є більшим за розмір заявлених вимог позивачем, відтак вимоги в заявленому розмірі не суперечать чинному законодавству, є правом позивача та підлягають задоволенню в сумі 323,38 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 241,63 грн. інфляційних втрат та 323,38 грн. 3% річних, в частині стягнення 3825,51 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стебник», (59323, вул. Польова, 14Б, с.Витилівка Кіцманського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 35800522) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трифар» (03150, вул. Предславинська, 34-Б, м.Київ, код ЄДРПОУ 32664768) 241,63 грн. інфляційних втрат, 323,38 грн. три проценти річних та 189,86 грн. судового збору.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3825,51 грн. інфляційних втрат – відмовити.

Суддя В.В.Дутка