Ухвала суду № 57897853, 23.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"23" травня 2016 р. Справа № 5023/284/11

вх. № 284/11

Суддя господарського суду: Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання: Цвіра Д.М.

розглянувши скарги Дослідного сільськогосподарського підприємства «БВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області (вх.№117 від 12.04.2016 р.) на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобовязання нарахувати компенсацію та здійснити виплату

по справі за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109, с. Дворічний Кут, Харківська область про стягнення 128932,89 грн.

за участю представників:

стягувача: ОСОБА_1 (керівник),

боржника: ОСОБА_2, довіреність №П9/174 від 13.05.2016.,

ДКС України:ОСОБА_3, довіреність № 5-15/69-69 від 04.01.2016р.,

ДКС Головне управління у Харківській області: не з'явився,

ВДВС у Дергачівському районі:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2016 року Дослідне сільськогосподарське підприємство БВ у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області із скаргою (вх.№117 від 12.04.2016 р.) на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобовязання нарахувати компенсацію та здійснити виплату.

Скарга вмотивована невиконанням відповідними органами рішення суду у даній справі у встановлені чинним законодавством строки, а також не нарахуванням ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області компенсації в порядку ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вказану скаргу передано для розгляду судді Суярко Т.Д.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016 р. вказана скарга була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 16.05.2016 р. було оголошено перерву до 23.05.2016 р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 23.05.2016 р. представник стягувача вимоги скарги підтримав в повному обсязі, пояснив, що протиправна бездіяльність ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області полягає у систематичному не направленні постанов, винесених державним виконавцем; вчинення під час виконавчого провадження дій з порушенням встановлених законом строків; при виявленні недостатності для виконання рішення суду у даній справі майна боржника, державний виконавцем, в порушення, на думку стягувача, вимог чинного законодавства, повернув наказ стягувачу, хоча мав направити його безпосередньо до державної казначейської служби України.

Представник боржника вирішення скарги залишив на розсуд суду, пояснив, що рішення суду у даній справі досі не виконане, оскільки боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області в судове засідання 23.05.2016 р. свого уповноваженого представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. В попередньому судовому засіданні представник ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на неможливість вчинення будь-яких дій по виконанню рішення у даній справі, оскільки майно у боржника відсутнє, на кошти на рахунках накладено арешт в межах інших виконавчих проваджень; піврічний строк виконання рішення суду у даній справі державний виконавець вважає непорушеним, оскільки виконавче провадження є зведеним; факт не направлення стягувачу прийнятих під час виконавчого провадження постанов державний виконавець не заперечує, посилаючись на недостатність коштів для поштового пересилання.

Представник Державної казначейської служби України факт невиконання рішення суду у даній справі не заперечував, втім зазначив, що виконати рішення у визначений чинним законодавством строк не видається можливим, оскільки рішення виконуються в порядку черговості; відсутнє необхідне державне фінансування. Представник державної казначейської служби України вважає, що бездіяльність даного органу щодо виконання рішення суду у даній справі не може вважатися протиправною, оскільки останній не може впливати на питання затвердження Державного бюджету, визначення обємів державного фінансування, а передбачені чинним законодавством заходи щодо отримання необхідних для виконання рішення суду грошових коштів ним було вжито (здійснювались запити щодо внесення необхідних змін до державного бюджету).

Представник державної казначейської служби України надав клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України (вх.№16765 від 23.05.2016 р.), вмотивоване тим, що саме ці субєкти визначають межі державного фінансування, зокрема, щодо виконання рішення за боргами державних підприємств.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Втім, чинним ГПК України не передбачено право суду залучати до участі у справі осіб на стадії виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2011 р. у даній справі стягнуто з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 на користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 88954,00 грн. основної заборгованості, 24445,77 грн. інфляційних втрат; 7254,68 грн. - 3 % річних; 1206,54 грн. витрат з оплати державного мита та 220,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 11.05.2011 р. судом було видано відповідний наказ.

Як зазначає стягувач та не заперечує боржник, ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, 25.05.2011 р. вказаний судовий наказ було вперше предявлено до виконання.

03.09.2014 р. державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження (ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади, т.с. 2 арк.с. 7).

Втім, рішення суду у даній справі виконано не було, 17.02.2015 р. судовий наказ було повернуто державним виконавцем стягувачу у звязку з відсутністю майна у боржника.

Стягувач повторно предявив наказ у даній справі до Дергачівського районного управління юстиції Харківської області для виконання.

24.07.2015 р. було відкрито виконавче провадження №48215740 з примусового виконання рішення суду у даній справі (постанова про відкриття виконавчого провадження №48215740 від 24.07.2015 р., т.с. 1 арк.с. 204).

01.10.2015 р. державним виконавцем було складено акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення для примусового виконання рішення суду у даній справі (Акт державного виконавця від 01.10.2015 р., т.с. 2 арк.с. 20).

У звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення за рахунок якого можливе виконання рішення суду у даній справі, листом від 01.10.2015 р. №4458 (т.с. 2 арк.с. 21-22) наказ у даній справі було направлено державним виконавцем до Управління Державної казначейської служби України.

06.10.2015 р виконавче провадження №48215740 було зупинено у звязку з направленням виконавчого документу відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (постанова про зупинення виконавчого провадження №48215740 від 06.10.2015 р.).

Стягувач стверджує, що прийняті державним виконавцем під час виконавчого провадження документи йому не направлялись, рішення суду у даній справі не виконано у звязку з протиправною бездіяльністю державної виконавчої служби та державної казначейської служби, що й зумовило звернення із даною скаргою до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Матеріали справи, а також надані учасниками судового процесу пояснення по справі, свідчать, що рішення суду у даній справі станом на момент розгляду даної скарги не виконано ані державною виконавчою службою, ані органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Щодо вимог скарги в частині визнання протиправною бездіяльність державного виконавця з підстав, визначених стягувачем:

По-перше, зі змісту ч. 2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як свідчать наявні в матеріалах справи пояснення стягувача та не заперечують учасники судового процесу, 25.05.2011 р. наказ у даній справі вперше було предявлено до виконання до ВДВС Дергачівського районного управління юстиції у Харківській області.

Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №26828336, під час якого було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Як свідчить наявний в матеріалах справи ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади (т.с. 2 арк.с. 7), 03.09.2014 р. (тобто під час виконавчого провадження №26828336) державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.

17.02.2015 р. судовий наказ було повернено державним виконавцем стягувачу у звязку з відсутністю майна у боржника.

За таких обставин, суд констатує, що рішення суду у даній справі у встановлений ч. 2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк не виконано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення державним виконавцем вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строку примусового виконання рішення суду у даній справі.

По-друге, рішення суду у даній справі не було виконано протягом шести місяців у звязку з відсутністю майна боржника. Отже, в межах виконавчого провадження №26828336, 17.02.2015 р. державним виконавцем було повернено наказ стягувачу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Втім, в межах виконавчого провадження №26828336 з примусового виконання рішення суду у даній справі, при виявленні факту відсутності у боржника майна, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), державний виконавець повернув судовий наказ у даній справі стягувачу, хоча мав направити його на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Викладене свідчить про порушення державним виконавцем вимог ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

По-третє, пояснення учасників судового процесу свідчать, що стягувач повторно предявив державному виконавцю наказ у даній справі на примусове виконання рішення суду у даній справі.

Заявою про примусове виконання рішення господарського суду (т.с. 1 арк.с. 205) стягувач просив державного виконавця негайно підтвердити раніше встановлену відсутність майна боржника та направити наказ суду у даній справі на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За вказаним повторним зверненням стгяувача щодо примусового виконання рішення суду у даній справі державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №48215740 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2015 р., т.с. 1 арк.с. 204).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як стверджує стягувач, постанова про відкриття виконавчого провадження №48215740 державним виконавцем стягувачу не направлялась.

В матеріалах справи відсутні, а державним виконавцем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано докази направлення стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження №48215740. Окрім того, згідно пояснень державного виконавця у судовому засіданні 16.05.2016 р., постанови стягувачу не направлялись у звязку з відсутністю фінансування.

Таким чином, державним виконавцем порушено ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

По-четверте, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

За приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» відповідну вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 18 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист від 01.10.2015 р. № 4458 та поштовий чек (т.с. 2 арк.с. 21-22) судовий наказ у даній справі було направлено до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - 02.10.2015 р. Відповідні обставини не заперечуються та не спростовуються також державним виконавцем.

Втім, як свідчать матеріали справи, постанову про зупинення виконавчого провадження №48215740 на підставі п. 18 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено 06.10.2015 р.

Таким чином, в порушення ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем порушено строк винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №48215740 на підставі п. 18 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, враховуючи порушення державним виконавцем вимог ч. 2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строку примусового виконання рішення суду у даній справі; вимог ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо направлення наказу на примусове виконання рішення суду до Державної казначейської служби України; вимог ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення стягувачу постанови про відкриття провадження у справі; вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», щодо строку винесення постанови про зупинення виконавчого провадження суд дійшов висновку, що вимоги скарги в частині визнання незаконною бездіяльності ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області є обґрунтованими, а скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скарги в частині визнання незаконною бездіяльності Державної казначейської служби України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Як свідчать матеріали справи та не заперечують учасники судового процесу, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів рішення суду у даній справі у встановлений ч. 6 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» тримісячний строк виконано не було.

З огляду на наведене, вимоги скарги в частині визнання незаконною бездіяльність Державної казначейської служби України є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Посилання представника Державної казначейської служби України на відсутність коштів для виконання рішення суду у даній справі позбавлені правового підґрунтя.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Державної казначейської служби України з приводу виконання рішення суду у даній справі, забезпечення отримання стягувачем належних йому грошових коштів.

Викладена правова позиція підтримана в рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року, постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013. Окрім того, міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, яка, з огляду на положення ст. 82 ГПК України, є обовязковою для врахування судом.

Щодо вимог стягувача в частині зобовязання ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області нарахувати компенсацію за порушення за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п'яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи, що повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів до державного виконавця не надходило, у останнього не виникло визначеної ч. 3 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» правової підстави для нарахування компенсації, а отже вимоги скарги в цій частині не підлягають задоволенню.

Суд також не вбачає підстав для задоволення вимоги стягувача щодо зобовязання Державної казначейської служби України здійснити виконання рішення суду у даній справі, оскільки обовязок відповідного органу забезпечити примусове виконання рішення суду виникає на підставі імперативних норми Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Окрім того, відповідна вимога, не пов'язана з визнанням незаконними актів, дій чи бездіяльності даного органу, як то передбачено ст.121-2 ГПК України.

Більше того, за приписами ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, а невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення скарги в цій частині.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2 25 30 37 39 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3-5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. 121-2 ГПК України та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 86, 121-2 ГПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу Дослідного сільськогосподарського підприємства БВ у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вх.№117 від 12.04.2016 р.) на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобовязання нарахувати компенсацію та здійснити виплату задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та Державної казначейської служби України щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.05.2011 р. у справі №5023/284/11.

В іншій частині скарги відмовити.

Суддя Суярко Т.Д.