Рішення № 57897416, 16.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" травня 2016 р. Справа № 911/1158/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО”, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський агрокомплекс”, с.Росава, Миронівський р-н

про стягнення 86 569,79 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО” (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський агрокомплекс” (відповідач) про стягнення 86 569,79 грн. за договором поставки №Чс-76/15Д від 22.04.2015, з яких: 40 081,03 грн. основного боргу, 23 723,67 грн. дооцінки вартості товару, 8 117,23 грн. пені, 8 016,21 грн. штрафу, 6631,65 грн. 36% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2016 у справі №911/1158/16 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.05.2016 року.

14.04.2016 року від представника позивача надійшло письмове клопотання, про проведення судового засідання по справі №911/1158/16, що призначене на 16.05.2016 року о 10 год. 15 хв., у режимі відео конференції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2016 у задоволенні даного клопотання було відмовлено, у зв’язку з відсутністю технічної можливості.

В судове засідання 16.05.2016 року позивач не направив свого повноважного представника, однак через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ “ІМПЕРІЯ-АГРО”.

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку, що воно підлягає задоволенню.

Відповідач також не направив свого повноважного представника в судове засідання 16.05.2016 року, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0883500030908, клопотання про відкладення та витребувані документи до суду не надсилав.

Враховуючи, що неявка повноважних представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності вказаних представників.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

16.05.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

22 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миронівський Агрокомплекс" (Покупець) було укладено Договір поставки №Чс-76/15Д, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов’язання передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах зазначених в Договорі.

Відповідно до п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках до Договору, в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.

Додатком № 1 від 22.04.2015 визначено, що загальна сума товару за даним додатком становить 374 371,00 грн. (еквівалент у доларах США: 16 803,01 USD).

Покупець оплачує Постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 187 185,50 грн. (еквівалент у доларах США: 8 401,5 USD), зазначеної в п.2 цього Додатку та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 12 травня 2015 р.

Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 187 185,50 (еквівалент у доларах США: 8 401,51 USD), перераховуються покупцем до 09 жовтня 2015 року.

Додатком № 2 від 03.06.2015 визначено, що загальна сума товару за даним додатком становить 51 188,00 грн. (еквівалент у доларах США: 2 420,64 USD).

Покупець оплачує Постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 25 594,00 грн. (еквівалент у доларах США: 1 210,32 USD), зазначеної в п.2 цього Додатку та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 12 червня 2015 року.

Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 25 594,00 (еквівалент у доларах США: 1 210,32 USD), перераховуються покупцем до 15 жовтня 2015 року.

Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків або накладних, у випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, сторони відповідно до положень 4.2 ст. 524 та ст.533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або додатків.

У тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження Товару в рахунок погашення заборгованості є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку(ів), оплата грошових коштів за отриманий Товар, відбувається відповідно до курсу долара США до гривні на дату, що передує даті здійснення остаточного розрахунку (курс продажу долара США згідно даних опублікованих на сайті: http://mezhbank.org.ua (показник - «Архив торгов» - «Продажа» -«Максимум»), у разі відсутності потрібної інформації Сторони користуються даними опублікованими на сайті http://minfin.corn.ua/currencv/mb/ (показник - «Рыночные курсы» - «Продажа»), У виняткових випадках (відсутність з будь-яких причин інформації на зазначених сайтах) Постачальник повідомляє в письмовому вигляді, факсимільним зв’язком або на зазначену електронну адресу Покупцю курс гривні до долара США за яким буде здійснено розрахунок, перерахунок (дооцінку) вартості товару поставленого Покупцю.

Сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

С= А1/А2* В, де

С - сума належна до сплати; В – ціна товару на момент підписання додатку; А1 – (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США до гривні) на день проведення розрахунків; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США до гривні) на день підписання відповідного додатку.

Всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.4. Договору. При цьому відповідно до положень ст.632 ЦК України Сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у Постачальника виникає автоматично після збільшення курсу долара США до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно в доларах США. Постачальник не зобов’язаний надсилати Покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, оскільки така вартість вираховується за погодженою у п.3.4 Договору сторонами формулою. (п. 3.5. Договору).

Як стверджує позивач, він свої зобов’язання за Договором виконав, здійснивши поставку товару на суму 428 415,80 грн., на підтвердження чого надав копії видаткових накладних.

В свою чергу, відповідач оплатив лише частину товару на суму 180 000,00 грн., згідно накладної на повернення №42 повернув частину товару на суму 25 148,52 грн. та на підставі акту зарахування зустрічних вимог, зарахував позивачу однорідні вимоги за зобов’язаннями на суму 183 186,25 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, на день звернення з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем становив 40 081,03 грн., який і просить стягнути позивач.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та умовам договору, вимога про стягнення з відповідача 40 081,03 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 23 723,67 грн. дооцінки вартості товару.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, спосіб визначення сторонами належної до сплати суми з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на міжбанківській валютній біржі на день фактичної оплати покупцем вартості товару, встановлено умовами договору та не суперечить чинному законодавству. При цьому, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 29.04.2015р. по справі №910/14136/14).

Сторонами в Додатку № 1 від 24.04.2015 року було узгоджено, що середній курс гривні по відношенню до долара США складає 22,28 грн./1 долар США.

В Додатку № 2 від 03.06.2015 року сторони узгодили середній курс гривні по відношенню до долара США - 21,1465 грн./1 долар США.

Відповідно до даних з сайту http://minfin.com.ua/ на момент звернення з позовом до суду - 29.03.2016 року міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж) складав 26.52 грн./1 долар США.

Враховуючи вищевикладене, передбачене Договором право позивача вимагати перерахування ціни товару відповідно до курсу долара, а також те, що курс долара США по відношенню до гривні на день укладення договору (додатків) вищий ніж на день розрахунків, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно заявив вимогу про стягнення 23 723,67 грн. дооцінки вартості товару.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 8117,23 грн. пені та 20% штрафу від суми заборгованості у розмірі 8016,21 грн.

Відповідно до пункту 7.1.1. Договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штрафні санкції у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку на підставі п. 7.1.1. Договору за період з 15.10.2015 року по 30.03.2016 року на суму заборгованості позивачем було нараховано 8117,23 грн. пені.

Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, суд встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 8117,23 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 та у постанові Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач свої зобов’язання з своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення 8016,21 грн. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення 6631,65 грн. 36% річних за період з 15.10.2015 року по 30.03.2016 року.

Згідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.8. Договору, сторони дійшли згоди, що у разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов’язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору.

Зважаючи на те, що сторони в договорі передбачили стягнення річних за невиконання умов договору в розмірі 36%, а також те, що Додатками не було встановлено іншого розміру річних, суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлені позивачем до стягнення відсотки річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 6631,65 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги задовольняються судом повністю та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 40 081,03 грн. основного боргу, 23 723,67 грн. дооцінки вартості товару, 8 117,23 грн. пені, 8 016,21 грн. штрафу, 6631,65 грн. 36% річних.

Згідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський агрокомплекс” (08835, Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23 код ЄДРПОУ 38164261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО” (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143, код ЄДРПОУ 35472893) – 40 081 (сорок тисяч вісімдесят одну) грн. 03 коп. основного боргу, 23 723 (двадцять три тисячі сімсот двадцять три) грн. 67 коп. дооцінки вартості товару, 8 117 (вісім тисяч сто сімнадцять) грн. 23 коп. пені, 8 016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 21 коп. штрафу, 6 631 (шість тисяч шістсот тридцять одну) грн. 65 коп. 36% річних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.05.2016р.

Суддя О.В. Щоткін