Рішення № 57896875, 17.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2016 Справа № 905/1288/16

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовном Державного підприємства «Краснолиманське лісове господарство» м. Красний Лиман Донецька область

до Приватного підприємства «Рахуба» м. Краматорськ Донецька область

про стягнення основного боргу за договором постачання №33 від 06.10.2014р. у розмірі 10807,60грн., інфляційних витрат у розмірі 4757,98грн. та 3 % річних у розмірі 417,50грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №514 від 16.05.2016р.

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Краснолиманське лісове господарство» м.Красний Лиман Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Приватного підприємства «Рахуба» м. Краматорськ Донецька область про стягнення основного боргу за договором постачання №33 від 06.10.2014р. у розмірі 10807,60грн., інфляційних витрат у розмірі 4757,98грн. та 3 % річних у розмірі 417,50грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору постачання продукції лісового господарства №33 від 06.10.2014р. позивач зобовязався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар, однак свої зобовязання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 10807,60грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610, 612, 625, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

17.05.2016р. через канцелярію суду позивач надав додаткові документи до справи, які були долучені до матеріалів справи.

Розглянувши позивачем сторонами документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.10.2014р. між Приватним підприємством «Рахуба» (покупець) та Державним підприємством «Краснолиманське лісове господарство» (постачальник) укладено договір постачання продукції лісового господарства №33.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобовязується виготовити і передати у власність покупцю продукцію лісового господарство, а покупець зобовязується оплатити та прийняти вказану продукцію.

Згідно з п. 1.2. договору, предметом постачання є продукція лісового господарства.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець отримує вказану в специфікації лісогосподарську продукцію само вивозом.

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна вартість продукції,що підлягає оплаті визначається в розмірі двісті шістдесят одна тисяча шістсот грн. 00 коп.

Згідно з п. 4.2. договору, покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за ціною, передбаченою в специфікації.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2014року.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір № 33 від 06.10.2014р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №33 від 06.10.2014р на підставі товарно - транспортних накладних: №035844 від 23.10.2014р. на суму 6115,20грн.; №035845 від 23.10.2014р. на суму 2587,20грн.; №036004 від 23.10.2014р. на суму 8305,20грн. позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 10807,60 грн. ( а.с. 17-19).

Зі сторони відповідача товарно-транспортні накладні №035844, №035845, №036004 від 23.10.2014р. підписані ОСОБА_2 на підставі довіреності №10 від 23.10.2014р. (а.с. 22).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №17-163 від 29.01.2016р. про сплату вартості поставленої продукції лісового господарства в сумі 10807,00 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 10807,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 4757,98грн., 3% річних у розмірі 417,50грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати наданий позивачем, суд зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 5385,27грн., за період з грудня 2014р. по лютий 2016р. на суму заборгованості 10807,60грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4757,98грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд, вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє повністю: за період з 11.12.2014р. по 24.03.2016р., на суму заборгованості 10 870,60грн., 3% річних у розмірі 417,50 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Рахуба» (84320, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 23177296) на користь Державного підприємства «Краснолиманське лісове господарство» (84404, Донецька обл., місто Красний Лиман, вул. Чапаєва, будинок 1 "А", ЄДРПОУ 00991717) суму основного боргу у розмірі 10807(десять тисяч вісімсот сім) грн. 60 коп., інфляційні витрати у розмірі 4757(чотири тисячі сімсот пятдесят сім) грн. 98 коп., 3 % річних у розмірі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 23.05.2016 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу