Ухвала суду № 57896281, 19.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 р.Справа № 643/7009/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 23.02.2016р. по справі № 643/7009/15-а

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивачка) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо не проведення перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.37-1 ЗУ "Про державну службу" неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника на умовах ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" та на підставі довідок № 1483 від 25.09.2012 р., №22 від 04.02.2015 р., з моменту виникнення права на перерахунок пенсії, а саме - з 01.01.2011 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 р. по справі №643/7009/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р., адміністративний позов ОСОБА_3 в частині позовних вимог за період з 01.01.2011 року по 05.09.2014 року - залишено без розгляду.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 23.02.2016 р. по справі №643/7009/15-а позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова щодо не проведення ОСОБА_3 перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог ст.37-1 Закону України "Про державну службу". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії по втраті годувальника на умовах ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", починаючи з 06.09.2014 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_3, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та з 05.02.2002 року отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка - ОСОБА_4, який помер 14.12.2001 року, пенсія обчислена відповідно до Закону України "Про державну службу", що підтверджується протоколом №22 від 15.05.2002р. (а.с. 104).

25.09.2012 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", надавши довідку №1483 від 25.09.2012р., видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Харківській області, про суддівську винагороду, яку б отримував ОСОБА_4 на посаді судді Київського районного суду м. Харкова згідно із Законом України від 07.07.2010р. №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" по основним видам оплати праці станом на 25 вересня 2012 року. (а.с. 10, 186).

Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 02.10.2012р. прийняло рішення у формі протоколу, яким відмовило ОСОБА_3 у задоволенні заяви , пославшись на те, що на момент звернення за перерахунком пенсії посадові оклади державних службовців не переглядались, про що повідомило заявницю листом від 09.10.2012р. за вих. №16649-02/1/30. (а.с. 11, 12).

24.02.2015р. ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, надавши довідку №22 від 04.02.2015р., видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Харківській області, про заробітну плату, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання судді у відставці, яку б отримував ОСОБА_4 станом на 22.01.2015р. (а.с. 16).

Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 27.02.2015р. прийняло рішення у формі протоколу, яким відмовило ОСОБА_3 у задоволенні заяви від 24.02.2015 р. про перерахунок пенсії, пославшись на те, що посадові оклади державних службовців не переглядались. Про прийняте рішення повідомлено заявницю листом від 06.03.2015р. №258/К-3 (а.с. 17, 18).

Вважаючи неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку пенсії, позивачка звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посадовий оклад працюючого судді станом на 15.02.2015р. змінився та був збільшений, тому у відповідача є підстави для перерахунку позивачки пенсії з втрати годувальника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з п. 15 Перехідних положень якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 9 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, ч.1 ст.36 цього Закону, відповідно до якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України "Про статус суддів" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Статтею 1 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

За змістом статті 2 вказаного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, на якого поширюється дія положень статей 1,2 Закону України "Про державну службу", є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону України "Про державну службу", яка, визначає підстави виходу на пенсію державних службовців та її розмір, а також передбачає, що пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержаного після виходу на пенсію.

Конституцією України та Законом України "Про статус суддів" визначено граничний вік перебування судді на посаді - 65 років.

Згідно з ч.2 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (який був чинним на момент призначення пенсії по втраті годувальника) за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Відповідно до ч.4 статті 43 цього Закону, судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Аналіз статті 43 Закону України "Про статус суддів" свідчить про те, що вона регулює відносини, пов'язані з відставкою суддів, яка, у свою чергу, є підставою для виникнення спеціальної правоздатності у судді для набуття особливого соціального забезпечення.

Судовим розглядом встановлено, що судді у відставці ОСОБА_4 пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" не призначалась.

Як убачається з довідки Харківського обласного управління юстиції №16 від 05.02.2002р., суддя у відставці ОСОБА_4 одержував в Харківському обласному управлінні юстиції щомісячне грошове утримання з 02.03.2000р. по грудень 2011 року включно. (а.с. 130).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8 рп/2005 щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України.

Таким чином, виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддя та не ототожнюється з пенсією.

07.07.2010 р. набув чинності ЗУ № 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" де вказано, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією гарантій незалежності суддів (ч.6 ст.47).

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У звязку з набуттям чинності Закону України Про судоустрій і статус суддів змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Так, призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться згідно вимог статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції Закону від 07.07.2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( в редакції Закону від 07.07.2010 р.) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, Закон України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р. не повязує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.

Внаслідок прийняття Закону України Про судоустрій і статус суддів" збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Таким чином, фактично звуження змісту та обсягу статусу суддів не відбулося.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI у частині третій статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" перше речення після цифр і слів "80 відсотків грошового утримання судді" доповнено словами і цифрами "з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; друге речення виключено; частину п'яту статті викладено в такій редакції:"5. Виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню ч.3, ч.5 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI.

Відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Як убачається із довідок № 1483 від 25.09.2012 р., №22 від 04.02.2015 р., виданих Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Харківській області, розмір суддівської винагороди, яку б отримував ОСОБА_4 на посаді судді Київського районного суду м. Харкова, станом на 25.09.2012 р. склала би 14105,60 грн. та станом на 22.01.2015 р. - 20706,00 грн. ( а.с. 10,16).

Отже, підвищення розміру суддівської винагороди судді дає підстави для перерахунку пенсії по втраті годувальника, а тому позивачка має право на перерахунок пенсії по втраті годувальника.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка має право на перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", починаючи з 06.09.2014 р.

Доводи апелянта, що на момент звернення позивача за перерахунком пенсії посадові оклади державних службовців не переглядались, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки згідно із Законом України "Про судоустрій та статус суддів" з 01.01.2012 р. працюючим суддям підвищено посадові оклади.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову ОСОБА_3

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 23.02.2016р. по справі № 643/7009/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 24.05.2016 р.