Ухвала суду № 57896172, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/476/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на постанову Сумського районного суду Сумської області від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року у справі № 587/2046/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сумах про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Сумах, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% грошового утримання судді відповідно до довідки від 14 січня 2015 року №4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Сумської області на підставі особових рахунків за січень 2015 року; зобов'язати відповідача на підставі ч.3 ст.138 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" здійснити розрахунок (призначити) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% грошового утримання судді відповідно до довідки від 14 січня 2015 року №4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Сумської області на підставі особових рахунків за січень 2015 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що він з квітня 1976 року працював на посаді судді: народного судді Краснопільського району, судді Сумського обласного суду (у подальшому апеляційного суду Сумської області) до звільнення у відставку. 1 листопада 2013 року позивачем подана заява до Вищої ради юстиції про відставку відповідно до ст. 102 ЗУ „Про судоустрій і статус суддів". У грудні 2013 року заява була задоволена і до Верховної Ради України внесене подання про звільнення. Рішення Верховною Радою про звільнення було прийняте лише 25 грудня 2014 року згідно постанови №59-УІІІ „Про звільнення суддів". Наказом голови апеляційного суду Сумської області від 5 січня 2015 року позивач був відрахований зі штату апеляційного суду Сумської області з 14 січня 2015 року, тому з 14 січня 2015 р. він набув статусу судді у відставці.

Крім того, з 6 січня 2011 року позивач отримував пенсію за віком у загальному розмірі 7105,39 грн. відповідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з посади судді згідно ст.141 ч.1 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" отримав право обирати виплату пенсії на підставі ст.37 Закону України „Про державну службу" або отримувати щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Протягом 2015 року позивач тричі звертався до відповідача з заявами про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки апеляційного суду у Сумській області за січень 2015 року. Однак, на вказані звернення він отримав відмову з різних підстав, щомісячне довічне грошове утримання йому не призначене та не виплачується. Вказані дії порушують його конституційне право на забезпечення гідного статусу життєвого рівня, звужує раніше встановлені законами України гарантії незалежності судової влади.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 6 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року, позов задоволений. Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Сумах щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні йому довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2015р. № 4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом у Сумській області на підставі особових рахунків за січень 2015 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м.Сумах на підставі частини 3 статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453 здійснити розрахунок та призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2015р. №4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом у Сумській області на підставі особових рахунків за січень 2015 року.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 4 лютого 2016р. роз'яснена постанова суду від 06.10.2015 р. щодо зобов'язання відповідача нарахування та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 15 січня 2015 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м.Сумах звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, які прийняті відповідно норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював народним суддею з 12 квітня 1976 року Краснопільського районного суду Сумської області, 13 серпня 1984 року обраний членом Сумського обласного суду ( в послідуючому апеляційний суд Сумської області). ОСОБА_1 28.07.1997 р. обраний суддею обласного суду безстроково, 27 лютого 1998 року обраний заступником голови обласного суду, 11 квітня 2005 року призначений в.о. голови апеляційного суду Сумської області, а з 15 вересня 2005 року головою апеляційного суду. Позивачем 1 листопада 2013 року подана заява до Вищої ради юстиції про відставку відповідно до ст. 102 ЗУ „Про судоустрій і статус суддів". Вищою радою юстиції у грудні 2013 року заява позивача була задоволена і до Верховної Ради України внесене подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Сумської області було прийняте Верховною Радою України лише 25 грудня 2014 року згідно постанови №59-УІІІ „Про звільнення суддів" на підставі п 9 ч.5 ст.126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Головою апеляційного суду Сумської області 5 січня 2015 року виданий наказ №1-ОС, згідно якого суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату апеляційного суду з 14 січня 2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку, після закінчення відпустки за 2014 рік. Головою апеляційного суду 30 березня 2015 року виданий наказ №11-ОС, яким до наказу № 1-ОС внесені зміни, ОСОБА_1 звільнено та відраховано зі штату суду та змінено у описовій частині посилання зі ст.102 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" на ст.109 цього Закону.

Позивач 16 січня 2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Сумах із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем 2 лютого 2015 року надана відповідь листом №2329/06-08, в якому управління зазначило, що за його призначенням позивач звернувся після набрання чинності Закону України від 28 грудня 2014 року „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", внаслідок розрахунку суддівської винагороди, виходячи з обмежень її розміру 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а також з врахуванням положень ч.3 ст.138 ЗУ „Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розмір утримання склав 5115,60 грн. З урахуванням пенсії за особливі заслуги перед Україною у розмірі 25% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, загальний розмір виплати становитиме 5352,85 грн..

Позивач не погодився з діями відповідача в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання і звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. ГУ УПФ в Сумській області 4 березня 2015 року направило позивачу листа №109/Л-11, яким з посиланням на Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФ України від 25 січня 2008 року № 3-1, розрахунок його розміру довічного грошового утримання Управлінням ПФ в м.Сумах проведений на підставі поданих документів.

Позивач 16 квітня 2015 року звернувся до ГУ ПФ України в Сумській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на що УПФ України в м. Сумах 25 травня 2015 року йому надана відповідь, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці заявнику не призначалося. Підстави для його перерахунку з урахуванням чинної редакції ЗУ „Про судоустрій і статус суддів" відсутні.

УПФ України в м. Сумах 21 липня 2015 року надана відповідь №14674/05-07 про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстави п.5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року „Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення", яким з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу апеляційним судом Сумської області надавалися довідки про розмір суддівської винагороди для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Так, 14 січня 2015 року на підставі особового рахунку за грудень 2014 року видана довідка №3, відповідно до якої розмір суддівської винагороди позивача складає 18500,20 грн. (посадовий оклад з коефіцієнтом 1,1 + вислуга років гранична суму 5846,40 грн. + індексація); 14 січня 2015 року на підставі особового рахунку за січень 2015 року видана довідка №4, де розмір винагороди складає 8784,22 грн., гранична сума визначена у розмірі 15590,40 грн., зазначена індексація; В цей же день видана довідка, де індексація не зазначена. 13 липня 2015 року Позивачу апеляційним судом Сумської області видана довідка № 64 на підставі особового рахунку за січень 2015 року, де суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання визначена у розмірі 8526 грн..

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов, посилалися на ті обставини, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення; право на відставку у позивача, за наявності в нього стажу не менше 20 років, вже виникло в листопаді 2013 року, при цьому позивач мав право на матеріальне забезпечення судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого повинен складати 90% суддівської винагороди (80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді + збільшення грошового утримання за стаж роботи на посаді судді понад 20 років) без обмеження граничного розміру утримання судді.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам вник спір щодо законності дій відповідача у відмові в призначенні судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, встановленого Законом України „Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07.07.2010 р.. При цьому відповідач посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року „Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення", яким з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

Вказані спірні правовідносини регулюються відповідними нормами Конституції України та Законом України „Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно матеріалів справи ОСОБА_1 працював на посаді судді з 12 квітня 1976 року по 14 січня 2015 року та має вислуги 40 років.

ОСОБА_1 1 листопада 2013 року подана заява до Вищої ради юстиції про відставку відповідно ст.102 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" про звільнення з посади за віком.

Відповідно ч.3 ст.138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" №2453, діючої на час подачі позивачем заяви про звільнення з посади та вихід у відставку, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року „Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення" з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

Вказана норма Закону явилася підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у ст.ст.7,8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у випадку подання заяви про відставку.

Незалежність суддів згідно пункту 8 частини четвертої та частини 6 статті 47 Закону №2453-VI забезпечується, в тому числі, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Відповідно частини 1 статті 138 Закону №2453-VI в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про відставку, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею ст.26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-15), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України „Про державну службу" (№372-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою статті 138 Закон у № 2453, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, встановлена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Виходячи з наведеного конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон „Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положеня підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно п.54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - „оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Виходячи з наведеного та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі №21-244а14, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів зазначає, що право на відставку у позивача виникло за наявності в нього стажу не менше 20 років, на час подачі заяви про відставку в листопаді 2013 року ОСОБА_1, згідно обставин справи, мав стажу суддею 40 років. Рішенням Вищої ради юстиції України №1283/0/15-13 від 26 листопада 2013 р. задоволена заява позивача про відставку та внесенне подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Сумської області. Однак, Верховною Радою України лише 25 грудня 2014 року прйнята постанова № 59-про звілнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

ОСОБА_1, прийнявши рішення звільнитися у відставку з посади судді, на законних підставах правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди, що було гарантовано діючим Законом №2453, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанції про порушення відповідачем права на призначення належного грошового утримання є обґрунтованим.

Оскільки, право судді на призначення і отримання щомісячного довічного грошового утримання, встановлене державою з 1992 року та гарантоване п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, є складовою права судді на відставку, яке згідно положень ст.22 Конституції не може бути звужене чи скасоване при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, без відповідної компенсації як гарантії недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Колегія суддів вважає, що в даних спірних правовідносинах підлягають застосуванню ст.ст. 8, 19, 22, 126 Конституції України, ст.138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 7 липня 2010 року, з урахуванням позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається, при цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: