Ухвала суду № 57896008, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/10381/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий),

Кравцова О.В.,

Маслія В.І.,

секретар судового засідання Вишняк О.М.,

за участю:

представника позивача Андрійця Г.О.,

представника відповідача Кучерявого Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-А" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-А" до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання незаконними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-А» (далі - ТОВ «ПРОЕКТ-А») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Продюк І.Ю. про відмову у скасуванні від 27 серпня 2015 року за № 23942314 та № 23942203;

- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки Павла Станіславовича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 5 квітня 2013 року за №1407738 про скасування запису про право власності та суб'єкта цього права № 13607 внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) по вул. Миколи Амосова, 12 в м. Києві із реєстраційним номером 996480000 було зареєстроване за ТОВ «ПРОЕКТ-А»;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки Павла Станіславовича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за № 1409814 від 5 квітня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Амосова Миколи (Протасів Яр), будинок 12 із реєстраційним номером 996480000 за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та відновити запис про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Амосова Миколи (Протасів Яр), будинок 12 за товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-А» на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року 14:12:31).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року позов було задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки Павла Станіславовича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 5 квітня 2013 року за №1407738 про скасування запису про право власності та суб'єкта цього права №13607 внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) по вул. Миколи Амосова, 12 в м. Києві із реєстраційним номером 996480000 було зареєстроване за ТОВ «ПРОЕКТ-А»;

- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки Павла Станіславовича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за №1409814 від 5 квітня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Амосова Миколи (Протасів Яр), будинок 12 із реєстраційним номером 996480000 за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та відновлено запис про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Амосова Миколи (Протасів Яр), будинок 12 за ТОВ «ПРОЕКТ-А» на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року 14:12:31).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2016 року закрив провадження по справі у зв'язку пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду від 29 березня 2016 року та прийняти нову постанову, якою залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 серпня 2015 року ТОВ «ПРОЕКТ-А» звернулось до Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявами про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки П.С. реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 5 квітня 2013 року №1407738, яким скасовано запис про право власності позивача за номером 13607, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 996480000 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 1409814, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Підставою для звернення із вищезазначеними заявами про скасування запису про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності та скасування запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права від 26 серпня 2015 року став вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року по справі №1-кп/760/272/14

27 серпня 2015 року за результатами розгляду вищезазначених заяв, Державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І.Ю. прийнято два рішення про відмову у скасуванні відповідно за №23942314 та №23942203 з тих підстав, що подані заявником документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки відповідно до п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно зокрема є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Так, державний реєстратор зазначив, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року, наданий позивачем не містить відомості про скасування права власності.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення відповідача №1407738 від 5 квітня 2013 року про скасування запису про право власності позивача та рішення №1409814 від 5 квітня 2013 року про державну реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) по вул. Миколи Амосова, 12 в м. Києві за іншим суб'єктом права власності, підлягають скасуванню повністю, як такі, що винесені не у межах та не у спосіб передбачений чинним законодавством України, посилаючись при цьому на обставини встановлені вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року.

Так, мотивуючи своє рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування зазначених вище рішень державного реєстратора від 5 квітня 2013 року № 1407738 та №1409814, суд першої інстанції виходив з того, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року по справі №1-кп/760/272/14, що набрав законної сили має преюдиціальний характер для даної справи.

На підставі обставин, встановлених вказаним вироком суду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що шляхом вчинення доведеного в судовому порядку злочину, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Швачка П.С., прийнято оскаржувані рішення та, як наслідок, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно завідомо неправдиві дані, що призвело до підробки інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі №826/6017/13-а в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Проект-А» до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, будинок 12 та зобов'язання внести до Державного реєстру прав відповідний запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Проект-А» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-А» залишена без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що 24 лютого 2010 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва позивачу видано свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12, після чого позивач здійснив державну реєстрацію свого права в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

В подальшому, між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» виникли спори щодо права власності на вказаний об'єкт нерухомості, які були розглянуті господарськими судами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 7 вересня 2012 року у справі №5011-14/7961-2012 визнано недійсним правочин, на підставі якого позивач у 2010 році отримав свідоцтво про право власності на спірну будівлю.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі №5011-66/7999-2012 за ПАТ «Укрсоцбанк» визнано право власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (літ.А), на будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (літ.С) та нежитлові будинки, також розташовані за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17 вересня 2012 року у справі №5011-33/8037-2012 визнано недійсним договір іпотеки, за яким позивач передавав об'єкт нерухомості по вул. Амосова Миколи, 12 іншій юридичній особі в забезпечення своїх зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року у справі №2/349 відмовлено ТОВ «Проект-А» в задоволенні позову про визнання права власності на будівлю по вул. Амосова Миколи, 12

Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, встановлені зазначеними вище судовими рішення, які набрали законної сили є преюдиційними для даної адміністративної справи і не потребують доказування.

Разом з тим, предметом адміністративного оскарження є рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки П.С. №1409811 від 5 квітня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова Миколи (Протасів Яр), будинок 12 із реєстраційним номером 996480000 за ПАТ «Укрсоцбанк», яке є актом індивідуальної дії стосовно банку.

Судом першої інстанції було прийнято рішення про скасування реєстрації права власності Банку на нерухоме майно, тобто вирішено питаннящодо його прав.

Відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1 першого Протоколу) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Державна реєстрація прав на майно покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення для них додаткових гарантій.

Зі змісту вироку Солом'янського районного суду м. Києва вбачається, що ним було визнано винним державного реєстратора Швачка П.С. у здійсненні злочину, пов'язаного з порушенням правил експлуатації автоматизованих систем (Державного реєстру) та наданні своїм співучасникам засобів для вчинення підроблення офіційного документу.

Держава здійснює всі свої функції через систему державних органів та саме держава відповідає за діяльність своїх службових та посадових осіб.

Положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А отже суд додатково звертає увагу на те, що порушення порядку реєстрації прав на нерухоме майно (правил експлуатації автоматизованих систем) допущені не з вини власника цього майна, не можуть впливати на його правомочності щодо цього майна та відповідальність за такі порушення повинна нести особа, що їх допустила - державний реєстратор.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем подано позов з порушенням строків звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України.

Так, відповідно до статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Згідно із статтею 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення особою відповідних дій. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з цим позовом 1 вересня 2015 року, що підтверджується відповідною відміткою суду першої інстанції із зазначенням вхідного реєстраційного номеру та дати отримання позову, при цьому, про оскаржувані ним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Швачки П.С. від 5 квітня 2013 року №1407738 та №1409814 ТОВ «Проект-А» було відомо ще в 2013 році, про що свідчить обставини адміністративної справи №826/6017/13-а, предметом якої було оскарження цих рішень, тобто після спливу двох з половиною років з моменту реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» (05 квітня 2013 року) та 1 року 5 місяців після винесення Солом'янським районним судом м. Києва вироку у справі №1-кп/760/272/14 (28 квітня 2014 року).

Водночас, про прийнятий Солом'янським районним судом Києва вирок у справі № 1-кп/760/272/14 ТОВ «Проект-А» стало відомо в момент його оголошення - 28 березня 2014 року, оскільки його представник був присутній при розгляді справи в суді.

Таким чином, до Чернігівського окружного адміністративного суду ТОВ «Проект-А» звернулося з позовом з пропуском встановленого КАС України шестимісячного строку для судового захисту, що обліковується з дня, коли товариство дізналося по порушення своїх прав та інтересів.

Клопотання про поновлення строку позивачем не подавалось.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що строки звернення до суду ним не порушувались, виходячи з використання можливості досудового вирішення справи.

Так, частиною четвертою статті 99 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то цим порядком, то для для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Тобто обов'язковою умовою застосування положень частини четвертої статті 99 КАС України є наявність встановленого законом порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень в досудовому порядку.

В даному випадку, з урахуванням обставин справи, мова йде про оскарження рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 5 квітня 2015 року за №1409811 та №1407738.

Проте ні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року не передбачена можливість досудового порядку розгляду скарг на рішення державних реєстраторів про скасування чи реєстрацію прав на нерухоме майно.

Більше того, частиною другою статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Звернення ж позивача до відповідача із заявою щодо скасування записів №1407738 та №1409811 від 5 квітня 2013 року не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору - звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою, в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України робить висновок про те, що з даним позовом позивач звернувся поза межами строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-А" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: