Постанова № 57895456, 19.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/89/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 0549 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до військової частини А0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Вінницький окружний адміністративний суд своєю постановою частково задовольнив позов, а саме: визнав протиправною бездіяльність військової частини А 0549, яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_2 щодо виплати йому грошової компенсації за невикористане речове майно від 13 листопада 2015 року; стягнув з військової частини А 0549 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 56490 (п'ятдесят шість тисяч чотириста дев'яносто) гривен 58 (п'ятдесят вісім) копійок, як компенсацію за неодержане майно. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що, на його думку призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні проти доводів апелянта заперечував та просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і досліджено з матеріалів справи, позивач на момент звернення до суду проходив військову службу у військовій частині А 0201, однак знаходився на речовому забезпеченні у військової частини А 0549. Довідкою ВЧ А 0549 №193, виданої на підставі наказу командира військової частини А 0549 від 13 листопада 2015 року №56/1774 та довідковою ВЧ А0549 №1, виданої на підставі наказу командира військової частини А 0201 від 18 грудня 2015 року №242, підтверджено, що грошова компенсація ОСОБА_2 за не отримане речове майно складає у загальній сумі 59490 грн. 58 коп. Відповідно 13 листопада 2015 року ОСОБА_5 звернувся до командира військової частини А 0549 з рапортом, в якому просив розрахувати та виплатити грошову компенсацію за не використане ним речове майно у зв'язку з майбутнім звільненням з лав Збройних Сил України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року N 1444. Разом з тим рапорт позивача не був розглянутий ані у строк, передбачений нормами чинного законодавства, а ні під час розгляду адміністративної справи в суді.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з пунктом 27. Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Статтею 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що набрав чинності 11 березня 2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Колегія суддів зауважує, що позивач при ухваленні судового рішення позивач був звільнений в запас, а отже він позбавлений права на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що на момент розгляду позову ОСОБА_2 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, підстави для задоволення позовних вимог про виплату грошової компенсації за невикористане речове майно відсутні.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Військової частини А 0549 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Військова частина А 0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів скасувати.

Прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 травня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7