Ухвала суду № 57895402, 18.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6885/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, ГУ Національної поліції в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області про визнання протиправним та скасування наказу № 1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу № 1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивача звільнено за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства, за відсутності пропозицій щодо подальшого працевлаштування при наявності бажання працювати в Національній поліції, а також наявності рівнозначних штатних одиниць у структурі Нацполіції.

Позивач вважав, що його звільнено протиправно із порушенням норм чинного законодавства, наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а сам позивач підлягає поновленню на посаді із виплатою грошової компенсації за час вимушеного прогулу, відтак для захисту своїх прав звернувся до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року, в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил капітана міліції ОСОБА_1, слідчого відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області.

Поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області.

Стягнуто з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15304, 29 грн. (п'ятнадцять тисяч триста чотири грн. 29 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25.12.2009 року проходить службу на посаді слідчого відділення Суворовського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області та має звання капітана міліції.

З отриманого позивачем витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року стало відомо про його звільнення з 06.11.2015 року з посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що головним управлінням міністерства внутрішніх справ України в Одеській області не виконано у повному обсязі покладених на нього прав та обов'язків передбачених чинним законодавством України при звільнені позивача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року апеляційну скаргу ГУМВС України в Одеській області було повернуто.

Отже, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року, в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил капітана міліції ОСОБА_1, слідчого відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області, поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області,стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15304, 29 грн. (п'ятнадцять тисяч триста чотири грн. 29 коп.)., колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до п. 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ГУМВС України в Одеській області працевлаштувати позивача шляхом переведення на рівнозначну посаду в органах внутрішніх справ України, що знаходяться в підпорядкуванні ГУ Національної поліції в Одеській області, суд дійшов висновку, варто вказати наступне.

Призначення на посаду поліцейського здійснюється лише після перевірки комісією у відповідності до п. 9 Розділу XI Закону (відповідності кандидатури вимогам Закону). Суд також зазначає, що саме відповідність кандидатури вимогам Закону для зайняття посаду поліцейського є дискреційним правом комісії.

Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив.

До того ж, скасовуючи наказ в частині звільнення позивача, суд враховує, що відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 815/6885/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 23 травня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин