Постанова № 57895290, 19.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 876/8074/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Лещук Н. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2015 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0088611702, прийняте Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що жодних коштів, цінностей та послуг у вигляді відсотків позичальник не отримував, а тому не може вважатися доходом у вигляді додаткового блага сума анульованих відсотків.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що сума заборгованості по нарахованим процентам являється невід'ємною частиною кредитного договору та суми за договором, відтак її анулювання є додатковим благом для позичальника, яке підлягає оподаткуванню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, додатково пояснив, що відсотки та комісійні виплати за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (надалі ПК України), який підлягає оподаткуванню, оскільки анульовані банком відсотки за кредит, не є доходом позивача, адже в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить таку залишити без задоволення, додатково вказала, що позивач протягом 2013 року отримувала доходи, які підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Позивач фактично отримувала інші доходи (додаткові блага - анулювання банком заборгованості по кредиту), з яких податок не сплачено, у зв'язку з чим нею у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 року задекларовано не в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи позивача, результати якої оформлені Актом від 12 листопада 2014 року № 8570/19-18-17-03/3008800423.

Позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік до Тернопільської ОДПІ від 21 березня 2014 року № 1400021349 (термін подачі декларації за 2013 рік до 01 травня 2014 року) та задекларовано 29700,00 грн. загального річного оподаткованого доходу фізичної особи, а саме: заробітна плата становить 29200,49 грн. та інші доходи - 500,00 грн. Податковим органом встановлено, що окрім отриманих доходів позивач фактично отримувала інші доходи (додаткові блага - анулювання банком заборгованості по кредиту), з яких податок не сплачено.

Відповідно до листа-повідомлення № 19101-86/9926 від 16 вересня 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» здійснено анулювання заборгованості ОСОБА_3 за Договором кредиту № 770/42-95-08 від 29 вересня 2008 року, що включає заборгованість по нарахованих процентах, комісіях в сумі 148374,54 грн., а тому відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) позивач повинна самостійно віднести до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу анульовану банком заборгованість (заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 148374,54 грн.), що є отриманою платником податку, як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку.

ПАТ «Укрсоцбанк» відобразив суму боргу 148374,54 грн., відшкодованого за рахунок страхового резерву в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» 1-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було відшкодовано за рахунок резерву, а саме в звітності за III квартал 2013 року з ознакою доходу «126» - додаткове благо та рекомендованим листом від № 19101-86/9926 від 16 вересня 2013 року повідомив боржника ОСОБА_3 про анулювання заборгованості в розмірі 148374,54 грн., та про необхідність декларування своїх доходів за підсумками 2013 року відповідно до пп. 164.2.17 «д» 164.2.7 ПК України.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік задекларовано не в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, перевіркою нараховано доходу (додаткове благо) за 2013 рік в розмірі 148374,54 грн. та податок за ставкою податку 15% та 17 %. Оскільки податковим агентом ПАТ «Укрсоцбанк» за 2013 рік утримано 0 грн. податку на доходи фізичних осіб, згідно даних перевірки за 2013 рік донарахована перевіркою позивачу сума податку становить 24994,27 грн.

Податковою перевіркою зроблено висновок, що фізичною особою ОСОБА_3 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій не відображено в повному обсязі доходи, чим порушено вимоги «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України та не перераховано до бюджету по терміну сплати 01 серпня 2014 року податок на доходи фізичних осіб в сумі - 24994,27 грн.

На підставі зазначеного Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0088611702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 31242,84грн., в тому числі основного платежу в розмірі 24994,27 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6248,57 грн. посиланням на п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції задовольняючи позов зазначив, що ОСОБА_3 отримала додаткове благо у вигляді суми анульованого боргу платника податку, відтак зобов'язана сплатити суму відповідного податкового зобов'язання.

Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З акту перевірки та пояснень представників відповідача вбачається, що саме вказаною нормою (абз. «д») пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України фактично було обґрунтоване спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов'язань.

Разом з тим, вказаний абз. «д» є складовою пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Згідно п.п.5.1, 5.2 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміні, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 14 ПК України визначено значення понять, в якому ці поняття вживаються в цьому Кодексі.

Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в результаті реалізації договірних правовідносин між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 останньою було повернуто Банку суму більшу, ніж була отримана ним в якості кредиту, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі, а тому у позивача і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання відповідача на положення абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України і не може їм суперечити.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0088611702, прийняте Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ч. 2 цієї статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 110,00 грн., 73,08 грн. та 913,50 грн.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що відповідачем у справі є Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області, судовий збір належить стягнути з Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в справі № 819/1164/15-а - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 02 грудня 2014 року № 0088611702.

Стягнути з Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області за рахунок її бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 1096 (одна тисяча дев'яносто шість ) гривень 58 (п'ятдесят вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

В. П. Дякович

Постанову складено в повному обсязі 24 травня 2016 року.