Ухвала суду № 57895279, 24.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4181/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

25.11.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.12.2015 року, просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 504060000/2015/000009/2 від 29.10.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2015/00068 від 28.10.2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Миколаївська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Миколаївська митниця Державної фіскальної служби зазначила, що судом першої інстанції не було досліджено доводів відповідача щодо можливого заниження товариством митної вартості товарів. Митний орган посилається на те, що позивач не надав достатніх документів, які б підтверджували митну вартість товарів.

Зважаючи на все вищезазначене, Миколаївська митниця Державної фіскальної служби вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом правомірно та обґрунтовано, а тому вони скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року та прийняття нової, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 26.08.2015 року ТОВ "Сонар" уклало контракт купівлі-продажу № 2 з ТОВ «Бриліант ОСОБА_2 (Шанхай) Ко., Лтд.».

Відповідно до п. 1 вказаного контракту продавець (ТОВ «Бриліант ОСОБА_2 (Шанхай) Ко., Лтд.») зобов'язувалось поставляти вантажі (партії товарів) електроізоляційні матеріали покупцеві (ТОВ "Сонар"). Асортимент, кількість, ціна і умови постачання обумовлюються у специфікаціях до постачання окремої партії (а.с. 25-26).

З метою митного оформлення товару позивач 28.10.2015 року подав електрону митну декларацію № 504060000/2015/003068, в якій митна вартість імпортованих товарів була визначена за ціною контракту - за основним методом. До декларації було додано контракт купівлі-продажу № 2 від 26.08.2015 року, міжнародну автомобільну накладну № 41360 від 26.10.2015 року, коносамент від 27.09.2015 року, рахунок-фактуру (інвойс) № MSS1 від 22.09.2015 року, пакувальний лист від 22.09.2015 року, страховий поліс від 22.09.2015 року, специфікацію № М1 від 01.09.2015 року, МА1 від 21.09.2015 року, копію митної декларації країни відправлення від 23.09.2015 року (а.с. 20-21).

Митний орган зазначив, що при опрацюванні зазначеної митної декларації ТОВ "Сонар", спрацювала система управління ризиками.

У зв'язку з вказаним митним органом було надіслано позивачу електронне повідомлення, в якому зазначалось, що в документах виявлено розбіжності, а саме: в платіжному дорученні від 15.09.2015 № MUR 37 йдеться посилання на іншу специфікацію, але відповідно до п.1 контракту від 26.08.2015 № 2 попередня специфікація та фактична має бути з однаковим номером, тому позивачу необхідно надати додаткові документи відповідно до ст.53 МК: специфікації, каталоги, прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.23).

Листом від 29.10.2015 року позивач повідомив митницю, що товариством були надані всі документи, які є у них в наявності та зазначив, що надати калькуляцію собівартості продукції не має можливості, оскільки вона не надавалась виробником (а.с. 24).

29.10.2015 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, в зв'язку з тим, що в наданій декларації країни відправлення від 23.09.2015 № б/н відсутній номер реєстрації митного органу та відмітки митного органу, який здійснював її оформлення, що свідчить про те, що можливо митне оформлення здійснювалось за іншою митною декларацією, в прайс-листі відсутні відомості щодо того, відповідно до яких умов поставки розрахована ціна, в графах, де зазначені ціни присутні дві колонки з ціною, в яких різні числові значення та є незрозумілим, відповідно до яких поставок приймаються зазначені ціни. В листі-додатку до прайс-листа від 31.08.2015 року зазначено, що зменшення ціни відбувається через зменшення цін на сировину та енергоносії, але числові значення для її перевірки та розрахунку відсутні. У зв'язку з вказаним митним органом зазначено про те, що митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 504060000/2015/00036 від 29.10.2015 року позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів на підставі п.6 ст.54 МК України, а саме відомості про заявлену митну вартість не підтверджені документально, додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1 декларантом на подані (а.с. 22).

ТОВ "Сонар" оскаржило до суду рішення про коригування митної вартості товарів № 504060000/2015/000009/2 від 29.10.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2015/00068 від 28.10.2015 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Сонар" виходив з того, що позивачем вірно визначено митну вартість товарів за ціною контракту, рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Сонар", зважаючи на наступне:

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Миколаївська митниця ДФС дійшла висновку, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме в наданій декларації країни відправлення від 23.09.2015 № б/н відсутній номер реєстрації митного органу та відмітки митного органу, який здійснював її оформлення; в прайс-листі відсутні відомості відповідно до яких умов поставки розрахована ціна, в графах, де зазначені ціни присутні дві колонки з ціною, в яких різні числові значення та є незрозумілим, відповідно до яких поставок приймаються зазначені ціни . В листі-додатку до прайс-листа від 31.08.2015 зазначено, що зменшення ціни відбувається через зменшення цін на сировину та енергоносії, але числові значення для її перевірки та розрахунку відсутні.

Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів доходить висновку, що позивачем був наданий митному органу необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 5 контракту № 2 від 26.08.2015 року попередня оплата має бути оплачена від Покупця Продавцю банківським переказом після підписання попередньої Специфікації з обох сторін, Балансовий платіж має бути оплачений від покупця продавцю банківським переказом після підписання Фактичної Специфікації з обох сторін.

В попередній специфікації № М1 від 01.09.2015 року попередня оплата складає 41302,40 дол. США. Платіжне доручення від 15.09.2015 року № 37 на суму 41302,40 дол.

При цьому, фактична специфікація № МА1 від 21.09.2015 року містить дані про попередню оплату 41302,40 дол. США та балансовий платіж залишок боргу по поставці 32149,86 дол. США. Всього 73452,26 дол.США.

Комерційний рахунок-фактура (інвойс) від 22.09.2015 на суму 73452,26 дол. США містить посилання на специфікацію № МА1 від 21.09.2015 року.

Суми як в специфікації від 21.09.2015 року № МА1, так і в інвойсі від 22.9.2015 року співпадають.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-яких розбіжностей ці документи не містять.

Також встановлено, що згідно контракту № 2, укладеного між ТОВ «Сонар» та ТОВ «Бриліант ОСОБА_2Лтд., асортимент, кількість, ціна електроізоляційних матеріалів, ціна усієї партії товарів, валюта платежу, умови платежу і умови постачання обмовляються в Специфікаціях до постачання окремої електроізоляційних матеріалів, які є невідємною частиною цього Контракту.

Як у попередній, так і у фактичній Специфікаціях визначено умови поставки СІF ОСОБА_1, Україна (а.с. 30-31, 33-34), а тому безпідставним є посилання митного органу на відсутність інформації стосовно умов поставки у прайс-листі.

Слід зазначити, що при митному оформленні товарів ТОВ «Сонар» був наданий прайс-лист від 31.08.2015 року, у якому вказано найменування товару, його специфікація, ціна та нова ціна.

При чому, згідно супровідного листа до прайс-листа ТОВ «Бриліант ОСОБА_2Лтд повідомило, що ціни було зменшено через сировину та енергетичних ресурсів на світовому ринку (а.с. 27).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості через відсутність у декларації країни відправника номеру реєстрації та не зазначенні у прайс-листі умови поставку товару є необґрунтованими.

На підставі викладеного, із врахуванням принципу презумпції правомірності дій платника податків, колегія суддів доходить висновку, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №504060000/2015/000009/2 від 29.10.2015 року та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504060000/2015/00036 є необґрунтованими, а надані позивачем до Митниці документи, на підтвердження митної вартості задекларованого товару, за своїм змістом та обсягом не виключають можливість визначити митну вартість цього товару за основним методом - за ціною договору.

Підсумовуючи, слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З наведеного вище вбачається, що позивачем був наданий митному органу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару № 504060000/2015/000009/2 від 29.10.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2015/00068 від 28.10.2015 року, прийняті Миколаївською митницею Міндоходів є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1