Ухвала суду № 57895244, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 876/6951/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засіданняГнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001530801/13795 від 26.11.2012 року та № 0001540801/13796 від 26.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що його господарські операції з ТзОВ «ВКП «Антарес», ТзОВ «Орісниця» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Також звертає увагу на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки відповідача, в основу якого взяті акти інших податкових органів по перевірці його контрагентів. Вважають, що такі акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0001530801/13795 від 26.11.2012 року та № 0001540801/13796 від 26.11.2012 року .

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає господарський характер понесених витрат. Відтак вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до норм законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Львові державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Снєжка-Україна» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за січень - квітень 2012 року та податку на прибуток за І півріччя 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Орісниця» та податку на додану вартість за вересень 2011 року та податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року, а також за жовтень - грудень 2010 року та податку на прибуток за ІV квартал 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «ВКП «Антарес».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 08.11.2012 року № 973/31-00/30648854, яким встановлено наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із внесеними змінами та доповненнями), п. 138.2, п. 138.4, пп.138.8.5 п. 138.8, п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за ІV кв. 2010 року, за ІІІ квартал 2011 року та І півріччя 2012 року встановлено заниження ТзОВ «Снєжка-Україна» податку на прибуток у сумі 211039,76 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: ІV кв. 2010 року на суму 18287,71 грн., ІІІ кв. 2011 року на суму 3117,94 грн., І кв. 2012 року на суму 133759,55 грн., ІІ кв. 2012 року на суму 55874,56 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР(із внесеними змінами і доповненнями), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за період 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 197945,45 грн., в результаті чого збільшується сума звітного періоду, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету в т.ч. в жовтні 2010 року на суму 7935,27 грн., в листопаді 2010 року на суму 4419,62 грн., в грудні 2010 року на суму 2275,29 грн., у вересні 2011 року на суму 2711,25 грн., в січні 2012 року на суму 23729,06 грн., в лютому 2012 року на суму 51554,54 грн., в березні 2012 року на суму 52106,51 грн., в квітні 2012 року на суму 53213,91 грн..

На підставі акта від 08.11.2012 року № 973/31-00/30648854 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0001530801/13795, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 263020,22 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 211039,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 51980,46 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0001540801/13796, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 293260,63 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 197945,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 95315,18 грн..

Зокрема судом встановлено, що спірні правовідносини між ТзОВ «Снєжка-Україна» та ТзОВ «ВКП «Антарес», ТзОВ «Орісниця» виникли у період 2010-2012 років.

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу № 02/02 від 01.02.2011 року, укладеного між ТзОВ «Снєжка-Україна» (покупець) та ТзОВ «ВКП «Антарес» (продавець), продавець зобовязується продати та передати у власність покупця металопрокат (далі-продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього Договору (том 2 а.с. 7-8).

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка продукції здійснюється зі складу продавця, на умовах EXW, франко-склад, м. Львів, вул. Навроцького, 1а, відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору купівлі-продажу № 02/02 від 01.02.2011 року, укладеного між ТзОВ «Снєжка-Україна» та ТзОВ «ВКП «Антарес», позивачем надано копії рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних.

Обґрунтовуючи обставини щодо транспортування товару, позивач надав суду копії подорожніх листів службового легкового автомобіля (том 1 а.с.106-116).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки від 10.01.2012 року (том 2 а.с.4-6), укладеного між ТзОВ «Снєжка-Україна» (покупець) та ТзОВ «Орісниця» (постачальник), постачальник зобов'язується поставляти товари побутової хімії, госптовари, тару та упаковку та інші товари побутового вжитку, надалі «товари», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 даного договору, кількість товару, асортимент та ціна визначається в накладній, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 товари відвантажуються покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору поставки від 10.01.2012 року, укладеного між ТзОВ «Снєжка-Україна» та ТзОВ «Орісниця», позивачем надано суду копії розхідних накладних, податкових накладних, платіжних рахунків, товарно-транспортних накладних. Розрахунки за отриманий позивачем від ТзОВ «Орісниця» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що відповідачем не заперечується у самому акті перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції зазначив, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «ВКП «Антарес» та ТзОВ «Орісниця» у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Крім того, придбаний товар надалі використано у господарській діяльності ТзОВ «Снєжка-Україна», що підтверджено належними та допустимими доказами.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені податковим органом в акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ВКП «Антарес» та ТзОВ «Орісниця» свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. ТзОВ «Снєжка-Україна» за жодних умов не повинна нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України повязує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обовязковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення субєктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному субєктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку. Позивачем виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року у справі № 813/3795/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_1

Повний текст

виготовлено 23.05.2016 року.