Ухвала суду № 57895213, 19.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 р. Справа № 876/2408/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

29.12.2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі-ПАТ "ДТЕК Західенерго") звернулось в суд із позовною заявою до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податковою звітністю через відмову у прийнятті податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року та про зобовязання вчинити дії по відображенню показників таких декларацій в інтегрованій картці.

В обґрунтування вимог позовної заяви ПАТ "ДТЕК Західенерго" зокрема покликається на те, що відповідачем без достатніх на те юридичних підстав, а саме не у відповідності до вимог статтей 48 та 49 ПК України, відмовлено у прийнятті податкових декларацій позивача. Позивач вважає, що правова позиція відповідача у неприйнятті до уваги показників податкових декларацій позивача прийнята без урахування п.9 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, адже у відповідності до даного пункту не лише збережено право, але й зобовязано платників у січні-грудні 2015 року та січні-травні 2016 року сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України у редакції, яка діяла до 01.01.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Сеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС, з приводу прийняття до відома (не визнання податковою звітністю) податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які подані Публічним акціонерним товариством ДТЕК Західенерго 21.08.2015 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Зобовязано Сеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС зареєструвати податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які подані Публічним акціонерним товариством ДТЕК Західенерго 21.08.2015 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що податковий орган у відповідності до вимог Податкового кодексу України та на підставі Методичних рекомендацій щодо приймання та компютерної обробки податкової звітності платниками податків в органах ДПС України відмовив у прийнятті податкової звітності. На думку апелянта, платник може реалізувати своє право на подання збиткової податкової звітності з податку на прибуток та фінансової звітності за підсумками трьох кварталів 2015 року не пізніше 09.11.2015 року, з урахуванням положень п.57.1 ст.57 ПК України у редакції, яка діяла з 01.01.2015 року до 13.08.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 21.08.2015 року ПАТ "ДТЕК Західенерго" було подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які були отримані податковим органом, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

28.08.2015 року листом за №1875/28-06-41/205 відповідач повідомив позивача про те, що згадані податкові декларації прийняті до відома (не визнані податковою звітністю). Зі змісту даного листа слідує, що оскільки нова редакція п.57.1 ст.57 ПК України вступила в дію 13.08.2015 року, то збитковий платник може реалізувати своє право на подання податкової звітності з податку на прибуток та фінансову звітність за підсумками трьох кварталів 2015 року (не пізніше 09.11.2015 року). Відповідно, припиниться нарахування авансових внесків з податку на прибуток, починаючи з грудня 2015 року.

Платник податків не погодившись із такою позицією податкового органу оскаржив її до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України, податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Згідно абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 ПК України (в редакції, що була чинна на день подання податкових декларацій), платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. Податкові зобов'язання визначаються на підставі поданих податкових декларацій.

Положення вищенаведеної норми набрали чинності з 13.08.2015 року, а тому відповідач вважає, що позивач може подавати податкову декларацію зі згаданого податку за підсумками трьох кварталів 2015 року.

Проте, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що у відповідності до положень п.9 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (у редакції, із врахуванням внесених змін 28.12.2014 року), у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), містив абзац девятий, яким передбачено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, положення п.9 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України містять імперативну норму з приводу обовязку платника податку сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств. Такий обовязок не може окремо розглядатись від умов, за яких платник податків не може його реалізувати не отримання прибутку або отримання збитку (абзац 9 п.57.1 ст.57 ПК України, у редакції яка діяла до 01.01.2015 року). При цьому, доведення контролюючого органу про наявність умов за яких платник податків не може виконати свій обовязок щодо сплати авансових внесків, здійснюється шляхом подання податкової декларації, що і було зроблено ПАТ "ДТЕК Західенерго".

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно положень пункту 48.2 статті 48 ПК України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

У відповідності до пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з п.48.7 цієї ж статті, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно ж п.49.10 цієї ж статті, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Зі змісту пункту 49.11 статті 49 ПК України слідує, що контролюючий орган надає платнику податків відмову у прийнятті його податкової декларації лише у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Однак, судом першої інстанції було вірно враховано, що в матеріалах справи наявні податкові Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які містять передбачені ст.48 ПК України обовязкові реквізити, а тому у контролюючого органу, з урахуванням положень ст.19 Конституції України, не було правових підстав відмовляти у прийнятті податкових декларацій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, апелянтом не було наведено жодного факту порушення ПАТ "ДТЕК Західенерго" форми податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року або жодного обовязкового реквізиту, який не вказано позивачем в зазначених податкових деклараціях.

Слід зазначити, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 та 49 ПК України, податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою.

Щодо вимог про спонукання до вчинення дій, то в даному випадку суд першої інстанції правомірно виходив з вимог пункту 49.9 статті 49 ПК України, та прийшов до висновку, який поділяє апеляційний суд, що враховуючи те, що у контролюючого органу виникає обовязок за умов визначених наведеною нормою, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про зобовязання вчинити дії по відображенню показників згаданих декларацій в інтегрованій картці, а тому в цій частині у задоволенні позовних вимог належить відмовити. Поряд з цим, з метою повного захисту прав ПАТ "ДТЕК Західенерго" суд, з урахуванням положень ч.2 ст.11 та ст.162 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та зобовязав відповідача зареєструвати вищенаведені декларації.

При цьому, слід визнати протиправними дії контролюючого органу з приводу прийняття до відома (не визнання податковою звітністю) податкових декларацій, а не рішень, оскільки зміст положень пунктів 49.10 та 49.11 ПК України, вказує на те, що у спірних правовідносинах рішення з приводу прийняття чи відмови у прийнятті не приймається.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 р. по справі № 813/6571/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 24.05.2016 року.