Ухвала суду № 57895207, 19.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 р. Справа № 876/2283/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.03.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

встановив:

21.08.2015 року позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до відповідача - Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зокрема покликаються на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №019355, виданого 16 березня 2010 року виконавчим комітетом Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області позивачі являються співвласниками, в рівних частинах, на праві приватної спільної власності, житлового будинку № 192а в с.Білин Рахівського району Закарпатської області. Даний житловий будинок розташований на виділеній позивачам земельній ділянці, фактичною площею 0,04 га., згідно паспорту на забудову земельної ділянки та акту про перенесення в натуру меж земельної ділянки.

Відповідно до рішення Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 23 січня 2015 року, затверджено дорогу загального користування в центрі с.Білин, шириною 4 метра площею 0,0359 га. з під`їздом до житлових будинків №№194, 193/а, 194/а, 192, 192/а в межі із сусідніми землекористувачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Разом з тим, рішенням Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №563 від 23 квітня 2015 року "Про розгляд заяви гр.ОСОБА_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1" було погоджено проект відведення земельної ділянки у власність площею 0,07 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд без підпису із сусіднім землекористувачем гр. ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 № 192а.

На переконання позивачів дане рішення є таким, що не відповідає нормам чинного земельного законодавства, оскільки вони неодноразово зверталися до Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області з проханням вирішити земельний спір із сусіднім землекористувачем ОСОБА_3, так як земельна ділянка яка їй виділена, являється під`їздною грунтовою дорогою до їх дворогосподарства, а іншого під`їзду, окрім цієї дороги у них не має.

Проте, Білинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області проігнорувала даний спір, вирішивши його упереджено та в односторонньому порядку, порушуючи право позивачів на вільне, безперешкодне та повне використання своєї земельної ділянки, та прийняла рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивачі також зазначають, що Білинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року за № 376, не являється виконавцем робіт по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, так як не володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у її складі не працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Тому, позивачі вважають, що відповідач прийняв рішення про погодження меж без підпису суміжного землекористувача, не маючи на це права.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять суд : рішення 35 сесії 6 скликання Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 563 від 23 квітня 2015 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3 № 269" - визнати протиправним та скасувати.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.03.2016 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовлено. Судові витрати залишено за позивачами. Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 25.08.2015 року - скасовано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що у відповідності із положеннями частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, у зв'язку із цим суд вважає підставними та обґрунтованими доводи представника відповідача щодо законності рішення, що є предметом судового оскарження, оскільки представниками відповідача спростовано доводи позивача в частині незаконності його рішення, оскаржуваним рішенням жодним чином не порушено право позивачів на вільне та безперешкодне право користування належною їм земельною ділянкою.

Аналізуючи матеріали позовної заяви, доводи, здобуті судом при розгляді справи, суд прийшов до висновку, що обставини, наведені позивачем, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, отже у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав наведених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були викладені у позовній заяві). Просять суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянтів слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 019355, виданого 16 березня 2010 року виконавчим комітетом Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками, в рівних частинах, на праві приватної спільної власності житлового будинку № 192а в с.Білин Рахівського району Закарпатської області.

Рішенням Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 563 від 23 квітня 2015 року "Про розгляд заяви гр.ОСОБА_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1" було погоджено проект відведення земельної ділянки у власність площею 0,07 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд без підпису із сусіднім землекористувачем гр. ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 № 192а.

Судами встановлено, що між позивачами та третьою особою ОСОБА_3 існує земельний спір, через який ОСОБА_2 відмовлявся погоджувати межі ОСОБА_3, як суміжний землекористувач. Спір вирішувався земельною комісією Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, що входить в їх повноваження, про що свідчить протокол засідання земельної комісії № 29 від 20 січня 2015 року. Згідно зазначеного протоколу, комісія вирішила запропонувати сесії сільської ради рішення 26-ї сесії 6-го скликання від 12 лютого 2014 року № 390 , яким надано громадянці ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,07 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку - залишити без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та відповідачем доведена згідно ч.2 ст.71 КАС України правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та є правильними.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

В контексті вищевикладеної правової позиції Конституційного Суду України, суд апеляційної інстанції бере до уваги ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 року у справі № 876/8306/15 та наявну у матеріалах справи Схему планування території земельної ділянки, з яких судом встановлено, що рішенням Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 23 січня 2015 року затверджено дорогу загального користування в центрі с. Білин, шириною 4 метри, площею 0,0359 га. з під`їздом до житлових будинків №№ 194, 193 "а", 194 "а", 192 та 192 "а" в межі із сусідніми землекористувачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Таким чином, до будинку позивачів, існує інша під`їздна дорога загального користування, чим спростовуються твердження апелянтів про те, що іншої дороги окрім, тієї що нібито проходить по земельній ділянці ОСОБА_3 не існує.

Відповідно до ч.3 ст.158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно із ч.1 ст. 46 Закону Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

В силу ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 144 Конституції України, орган місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенні 35 сесії 6 скликання Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 563 від 23 квітня 2015 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3 № 269", в контексті вищевикладених правових норм та наявних матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вважає, що дане рішення було прийняте відповідачем з дотриманням норм Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та у відповідності до вимог Земельного кодексу України, зважаючи на права та інтереси суміжних землекористувачів.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянтів на Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року за № 376, оскільки в даному випадку сільська рада не займається роботою встановлення меж, а лише відповідно до ч.3 ст. 158 ЗК України, вирішує земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, із поданих позивачем до матеріалів справи Схеми перенесення в натуру меж земельної ділянки відведеної ОСОБА_2 із земель запасу сільської ради та Плану забудови ділянки в с. Білин № 192, належної ОСОБА_2, не вбачається проїзної (грунтової) дороги. Не зазначено такої дороги і на Схемі планування території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що відводиться гр. ОСОБА_3 Дані обставини були вірно враховані судом першої інстанції при постановоленні судового рішення від 10.03.2016 року.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки такі є безпідставними і не обґрунтованими, та не знаходять свого підтвердження наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 118 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.03.2016 р. по справі № 305/1631/15-а, 2-а/305/4/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

ОСОБА_9

Ухвала складена в повному обсязі 24.05.2016 року.