Ухвала суду № 57895209, 19.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/2398/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові) провести перерахунок пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ на підставі довідки прокуратури Чернігівської області про заробіток для перерахунку пенсії від 03 лютого 2016 року № 18-39, у розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2016 року вказаний адміністративний позов був задоволений у частині вимог про перерахунок пенсії у розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою за період з 01 січня 2016 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що з 01 червня 2015 року норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність.

Під час судового засідання позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2016 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та з 03 жовтня 2002 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_2 04 лютого 2016 року звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови КМ України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких законодавчих актів», до якої додав довідку прокуратури Чернігівської області про заробітну плату від 03 лютого 2016 року № 18-39.

Листом від 12 лютого 2016 року № 3174/03 позивача було повідомлено про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із такими діями Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з листом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 12 лютого 2016 року № 3174/03 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ. У свою чергу ч. 20 ст. 86 ст. Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, відповідний нормативно-правовий акт прийнятий не був. Крім того, норми і положення Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ щодо пенсійного забезпечення втратили чинність відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Суд встановив, що у відповідності до ч.ч. 1, 12, 17 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

У подальшому до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» були неодноразово внесені зміни.

Крім того, з 01 квітня 2015 року набув чинності новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Положення п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону передбачають, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Суд встановив, що до 01 червня 2015 року відповідний закон не прийнятий, у зв'язку з чим норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність.

З 15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру», що був прийнятий 14 жовтня 2014 року. Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначений у ст. 86 вказаного Закону. Разом з тим, вказана норма права не передбачає порядок і умови перерахунку пенсії, а лише містить посилання на те, що вони визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 04 лютого 2016 року. Як зазначив відповідач, на час розгляду звернення позивача Кабінет Міністрів України не прийняв нормативно-правовий акт, яким були б визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії за зазначених умов, колегія суддів виходить із того, що відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на те, що законодавство стосовно пенсійного забезпечення працівників прокуратури неодноразово змінювалися, питання забезпечення прав та гарантій для зазначеної категорії осіб вирішувалися Конституційним Судом України.

Так, у рішення від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 7 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» Конституційний Суд України зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Конституційний Суд України також зазначив, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Також Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Конституція України виокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку.

Таким чином, рівень досягнутих гарантій працівників прокуратури, у тому числі щодо права на перерахунок пенсії, не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства.

Відтак, при вирішенні питання про дію відповідних законів у часі обов'язковому урахуванню підлягають положення ст. 22 Конституції України, які передбачають недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд встановив, що на час призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» позивачу був гарантований перерахунок її розміру у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Зміни до законодавства, які передбачають звуження обсягу чи скасування зазначеної гарантії підлягають застосуванню виключно до осіб, які набули права на пенсію після набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», який був прийнятий 14 жовтня 2014 року та на п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», як на підставу для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перерахунок пенсії.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 квітня 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - відмовити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена у повному обсязі 24 травня 2016 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.