Постанова № 57895177, 23.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016р. Справа № 876/12272/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): не з’явився

відповідача у справі: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2015р. у справі №809/3693/15

за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1”

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015р. позивач: Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” про стягнення заборгованості, просив винести рішення про стягнення з ПрАТ “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане товариство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв’язку із несплатою самостійно визначених платником, згідно з поданими деклараціями податкових зобов’язань з рентної плати за спецвикористання води в сумі 29,46грн., податку на нерухоме майно в сумі 4058,98грн., орендної плати з юридичних осіб в розмірі 550178,98грн. (декларації від 29.04.2012р., 30.01.2013р., 30.01.2014р., 06.02.2015р.), нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень №0008731503 та №0008751503 від 08.04.2013р. в сумі 7074,91грн. та 12325,15грн. – пені.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2015р. у справі №809/3693/15 позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з рахунків приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” (код ЄДРПОУ 03578099) в банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід місцевого бюджету 275440,16грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб; в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Додатковою постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. у справі №809/3693/15 стягнуто з рахунків приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” (код ЄДРПОУ 03578099) в банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід держави 4088,44грн. податкового боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив апелянт (позивач у справі): Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що 14.09.2015р. Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську звернулась до суду про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. На момент звернення відповідачем не сплачено податковий борг в розмірі 785150,33грн., з яких новостворений борг – 184677,56грн., та борг, згідно з виконавчим листом №2а-6/12/0970 – 600472,77грн. Нововиявлений борг, що заявлявся у справі №809/1490/13-а складався з декларації по орендній платі юридичних осіб №9023094008 від 29.04.2012р. (період з січня по грудень) та №9003216630 від 30.01.2013р. (за січень).

Твердження суду першої інстанції про недоведеність того, в якій частині стягувалась заборгованість по декларації з орендної плати від 30.01.2013р., не є вірною, оскільки в судовому засіданні представником ДПІ у м.Івано-Франківську долучено як додатковий доказ по справі довідку-розрахунок з помісячним розрахунком боргу, звідки вбачається і те, що винесені податкові повідомлення-рішення №0008731503 та №0008751503 від 08.04.2013р. не заявлялись у справі про надання дозволу на реалізацію майна.

В судове засідання сторони не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватне акціонерне товариство “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності та взято на облік ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків.

Приватним акціонерним товариством “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” було подано до ДПІ у м.Івано-Франківську податкові декларації з орендної плати за землю від 29.04.2012р., 30.01.2013р., 30.01.2014р., 06.02.2015р. (а.с.10-24). Таким чином, шляхом подачі вказаних декларацій відповідач самостійно визначив та узгодив податкове зобов’язання по орендній платі за землю на 2013, 2014, 2015рр. Як вбачається із норм п.56.11 ст.56 Податкового Кодексу України (далі – ПК України), податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України плату за землю визначено як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до вимог п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із вимогами п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов’язання щодо плати на землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Відповідно до вимог п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема, копією постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі №6/12/0970, позивачем вживались заходи щодо стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться на його розрахункових рахунках у банках, а також за рахунок готівки, що належить відповідачу. Вказана постанова набрала законної сили та на її виконання видано виконавчий лист від 06.08.2012р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. у справі №809/1490/13-а надано ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 785150,33грн. за рахунок майна ПрАТ “ІФ МСПМК”, що перебуває у податкові заставі. Вказана сума податкового боргу виникла на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі №6/12/0970, а також включала в себе новостворений борг в розмірі 184677,56грн.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для виникнення вищезазначеної суми новоствореного податкового боргу є подані платником податків декларації з орендної плати за землю від 29.04.2012р., 30.01.2013р.. При цьому, стягнення сум заборгованості згідно з поданими деклараціями, також було заявлено в адміністративній справі №809/3693/15. Крім того, як виявлено судом першої інстанції, контролюючим органом також були заявлені до стягнення за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, суми штрафних санкцій, нарахованих податковим органом згідно з повідомленнями-рішеннями №0008731503 та №0008751503 від 08.04.2013р.. Вказані обставини представником позивача в судовому засіданні не спростовано, також суду не надано доказів про те, в якій частині стягувалась заборгованість згідно з податковою декларацією з орендної плати від 30.01.2013р.

Враховуючи викладене та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в порушення приписів ст.71 КАС України, не доведено обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу, який виник згідно з поданими платником податкових декларацій з орендної плати за землю з юридичних осіб від 29.04.2012р., 31.03.2013р., а також штрафних санкцій, нарахованих згідно з повідомленнями-рішеннями №0008731503 та №0008751503 від 08.04.2013р.

Згідно із вимогами п.59.1 ст.59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає(вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на підставі вищенаведеного, ПрАТ “ІФ МСПМК” було надіслано податкову вимогу форми “Ю” №2032 від 11.12.2012р. про сплату боргу в розмірі 756768,23грн. ( а.с.36). Вказана вимога отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.36).

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Керуючись вимогами п.95.1 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Відповідно до вимог п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За нормами п.95.4 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що стягненню в дохід місцевого бюджету з розрахункових рахунків у банках та за рахунок належної відповідачу готівки підлягає сума податкового боргу в розмірі 275440,16грн., який виник на підставі самостійно поданих платником податкових декларацій з орендної плати за землю від 30.01.2014р. на суму 169092,50грн., від 06.02.2015р. на суму 106347,66грн. (169092,50грн. + 106347,66грн. = 275440,16грн.).

Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 12325,15грн., суд першої інстанції керувався тим, що податковим органом не доведено в ході судового розгляду правомірність стягнення такої з приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1”.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується та зазначає наступне:

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що матеріали справи (а.с.34-35) містять облікову картку платника податків, з якої вбачається нарахування пені, відтак, висновки суду першої інстанції про недоведеність правомірності стягнення такої з приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог п.129.1. ст.129 ПК України, пеня нараховується: 129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків – від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами – від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; 129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

За вимогами п.129.4 ст.129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Згідно із вимогами ст.130 ПК України, у разі якщо керівник контролюючого органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені статтею 56 цього Кодексу, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2015р. у справі №809/3693/15 за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” про стягнення заборгованості, - задоволити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2015р. у справі №809/3693/15, - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” пені в сумі 12325,15грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” в банках та за рахунок належної відповідачу готівки в користь місцевого бюджету м.Івано-Франківськ пеню в сумі 12325,15грн. (дванадцять тисяч триста двадцять п’ять гривень п’ятнадцять копійок).

3. В іншій частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2015р. у справі №809/3693/15, - залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1” на користь Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 2702,64грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 24.05.2016р.