Ухвала суду № 57895159, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 р. Справа № 876/9921/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Попка Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Україна» (далі ТзОВ «МС Україна») звернулося до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001212201 від 04.03.2015 року.

Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпідставним, а зроблені в акті перевірки висновки необгрунтованими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки реальність господарських правовідносин з ПП «Імперія Смаку», ТзОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТзОВ «Даниил-логістік», ТзОВ «ОСОБА_3 Союз», ТзОВ «Верест», ТзОВ «Комтар Торг», ТзОВ «Укрводострой», ТзОВ «Донбас-Агромаш», ТзОВ «Традас», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ТзОВ «ЕКОДИТ», ТзОВ «Нікатекс-Трейд», ТзОВ «Мясокомбінат «Мясний», ПП «Діджитрон-Україна» підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року позов задоволений: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №0001212201 від 04.03.2015 року.

Відповідач - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою встановлені обставини, які дають підстави для висновку про відсутність операцій із цими контрагентами. Зокрема, первинні документи не відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, у видаткових накладних відсутні обовязкові реквізити: не зазначено ким отримувались товарно-матеріальні цінності, відсутня інформація щодо договору, на виконання якого здійснювалась поставка товару, а також із зазначених документів неможливо встановити місце відвантаження товару. Також апелянт зазначає, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до контрагентів, а також довіреностей на їх отримання; первинні документи, які підтверджують ведення складського обліку матеріально відповідальними особами та які можуть підтвердити достовірність відображених в бухгалтерському обліку даних також відсутні.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, з 02.02.2015 року по 10.02.2015 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «МС Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складений акт №509/22-01/32055286 від 16.02.2015 року, яким встановлені порушення ТзОВ «МС Україна» пунктів 135.1, 135.5 статті135, підпункту 137.1 пункту 137.10 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.10 статті 138, статті 153 ПК України, а саме, заниження податку на прибуток в розмірі 2006733 грн за 2014 рік; порушення статті 22, 23, пункту 185.1 статті 185, статей186, 187 ПК України, а саме, неправомірність формування ТзОВ «МС Україна» податкових зобовязань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Імперія Смаку», ТзОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» , ТзОВ «Даниил-логістік», ТзОВ «ОСОБА_3 Союз», ТзОВ «Верест», ТзОВ «Комтар Торг», ТзОВ «Укрводострой», ТзОВ «Донбас-Агромаш», ТзОВ «Традас», ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «ЕКОДИТ», ТзОВ «Нікатекс-Трейд», ТзОВ «Мясокомбінат «Мясний», ПП «Діджитрон-Україна» на загальну суму 3411008 грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області 04.03.2015 року винесене податкове повідомлення-рішення №0001212201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 5084 16,25 грн (за основним платежем 2006733 грн та за штрафними санкціями 501683,25 грн).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області є протиправним, оскільки надані первинні документи по господарських операціях позивача із контрагентами відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобовязань. Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зістаттями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно зі ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, актів приймання-передачі, товарними накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2014 року ТзОВ «МС Україна» здійснювало фінансово-господарські операції з поставки товару «мясопродукти морожені», що вбачається з договорів купівлі-продажу, зокрема: №1 від 03.01.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Екодит» (покупець) на загальну суму 309869,00 грн., в т.ч. ПДВ 51645,00 грн.; №2 від 01.04.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» (покупець) на загальну суму 14 065 372,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 344 228,67 грн.; №3 від 20.05.2015, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Традас» (покупець) на загальну суму 53000,98 грн., в т.ч. ПДВ 8833,50 грн.; №4 від 25.07.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Даниил - логістік» (покупець) на загальну суму 247 661,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 276,92 грн.; №5 від 20.06.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) на загальну суму 21 408,00 грн., в т.ч. ПДВ 3568,00 грн.; №5 від 01.09.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» та ПП «Імперія Смаку» на загальну суму 1 291 181,48 грн., в т.ч. ПДВ 215 196,92 грн.; №6 від 10.10.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Мясокомбінат «Мясний» (покупець) на загальну суму 402 576,00 грн., в т.ч. ПДВ 67096,00 грн.; №7 від 16.09.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Укрводострой» (покупець) 16.09.2014 на загальну суму 770 003,41 грн., в т.ч. ПДВ 215 196,92 грн.; №8 від 10.10.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (продавець) та ТзОВ «Верест» (покупець) на загальну суму 288643,08 грн., в т.ч. ПДВ 48107,18 грн.; №8 від 13.10.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (постачальник) та ТзОВ «Донбас-Агромаш» (покупець) на загальну суму 181561,20 грн., в т.ч. ПДВ 30260,20 грн.; №9 від 14.10.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (постачальник) та ТзОВ «ОСОБА_3 Союз» (покупець) на загальну суму 609904,63 грн., в т.ч. ПДВ 101650,77 грн.; №10 від 10.11.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (постачальник) та ТзОВ «Нікатекс-Трейд» (покупець) на загальну суму 150000,29 грн., в т.ч. ПДВ 25000,05 грн.; №11 від 10.11.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (постачальник) та ТзОВ «Комтар Торг» (покупець) на загальну суму 122 501,20 грн., в т.ч. ПДВ 20 416,87 грн.; №12 від 25.11.2014, укладеного між ТзОВ «МС Україна» (постачальник) та ПП «Діджитрон-Україна» (покупець) на загальну суму 50001,62 грн., в т.ч. ПДВ 8333,60 грн.

Факт реалізації товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «МС Україна» підтверджує первинними документами бухгалтерського обліку, які наявні в матеріалах справи: видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Факт проведення розрахунків за товар стверджується виписками по особовому рахунку, платіжними дорученнями. Відповідач, як субєкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що вони є неналежними чи недопустимими доказами реальності операцій.

Надані первинні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені з дотриманням вимог щодо первинних документів, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про нереальність господарських операцій ТзОВ «МС Україна» з контрагентами.

Доводи апелянта про відсутність у видаткових накладних обовязкових реквізитів, а саме, не зазначення, ким отримувались товарно-матеріальні цінності, відсутність інформації щодо договору, на виконання якого здійснювалась поставка товару, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки наявність певних недоліків у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку не може свідчити про відсутність господарської операції. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Посилання податкового органу на те, що ТзОВ «МС Україна» не надано документів про підтвердження факту передавання товарно-матеріальних цінностей від постачальника до контрагентів, оскільки не надані товарно-транспортні накладні, шляхові листи, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей, а також довіреності на їх отримання спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, які не спростовані відповідачем. Зокрема, відповідно до умов договорів купівлі-продажу доставка продукції (товару) здійснюється за рахунок покупця і під його відповідальність.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Аналогічна правова позиція висловлена Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 29 квітня 2015 року у справі № 3-77гс15, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Апеляційний суд зауважує, що висновки податкового органу про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 2006733 грн за 2014 рік не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки фактично при проведенні нарахування податковим органом було взято до уваги лише надходження коштів за відчуження товарно-матеріальних цінностей, проте витрати на придбання таких товарно-матеріальних цінностей при складанні акта не враховані, що привело до викривлення обєктивних показників донарахованих податкових зобовязань.

З акта перевірки взагалі неможливо встановити, що є підставою донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток, оскільки в ньому лише констатований факт порушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, констатовані в акті перевірки №509/22-01/32055286 від 16.02.2015 року, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №0001212201 від 04.03.2015 року про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі № 803/1980/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

ОСОБА_5

Ухвала складена в повному обсязі 23.05.2016 року