Постанова № 57894937, 19.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18473/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Бесараб В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Ратнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ратнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 29 травня 2015 року №000253314.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 29 травня 2015 року №000253314 в частині визначення суми грошового зобов'язання з акцизного податку за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 505 грн 25 коп. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач, також не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 апеляційну скаргу Ратнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року у справі №826/18473/15 повернуто особі, яка її подала.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Укрнафта» (відділення реалізації нафтопродуктів по Волинській області) подало до Ратнівської ОДПІ декларацію акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року, в додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до якої задекларовано вартість підакцизних товарів до оподаткування, зокрема: бензини моторні - 842 482 грн 48 коп.; інші нафтопродукти - 1 140 819 грн 37 коп.; скраплений газ - 167 478 грн 42 коп.; паливо моторне альтернативне - 22 869 грн 31 коп.

Ратнівською об'єднаною Державною податковою інспекцією (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності декларації акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року, результати якої оформлено Актом перевірки від 19 травня 2015 року №263/1501/0013590 (а.с. 12-14).

У вказаному Акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу податкової звітності позивача встановлено невідповідність вартості підакцизних товарів, які підлягають оподаткуванню: бензин моторний (р.5 дод.6 до декларації з акцизного податку), в якому відображено вартість - в сумі 842 482 грн 48 коп.; інші нафтопродукти (р.6 дод.6 до декларації з акцизного податку), в якому відображено вартість - в сумі 1 140 819 грн 37 коп.; скраплений газ (р.7 дод.6 до декларації з акцизного податку), в якому відображено вартість - в сумі 167 478 грн 42 коп.; паливо моторне альтернативне (р.9 дод.6 до декларації з акцизного податку), в якому відображено вартість - в сумі 22 869 грн 31 коп. У зв'язку із чим відповідачем встановлено порушення позивачем статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 та статті 216 Податкового кодексу України та занижено акцизний податок за березень 2015 року на суму 34 021 грн.

На підставі Акта перевірки від 19 травня 2015 року №263/1501/0013590 прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №000253314, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 51 031 грн, в тому числі за основним платежем - 34 021 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 010 грн 50 коп.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не надав суду доказів, які б підтверджували реалізацію підакцизних товарів юридичним особам, у тому числі ТОВ ВТФ «Авіас», для комерційного використання, а висновки Акта перевірки щодо заниження акцизного податку за березень 2015 року на суму 34 021 грн не спростовуються матеріалами справи, тому позовні вимоги у цій частині є необгрунтованими, разом з тим, оскільки відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 травня 2015 року №000253314 було повторним протягом 1095 днів, відтак податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №000253314 є протиправним та підлягає скасуванню в частині додаткового застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 25% від суми основного платежу, а саме у розмірі 8 505 грн 25 коп.

Колегії суддів частково погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин платниками акцизного податку є, зокрема: особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.11 пункту 212.3 статті 212 ПК України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктами 213.2 та 213.3 статті 213 ПК України визначені переліки операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню та які звільняються від оподаткування.

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України закріплено, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з п. 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до п.4.1 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Пунктом 4.11 вказаного Стандарту передбачено, що торговельна послуга - це додаткова діяльність суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Згідно до частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У частині першій ст. 698 Цивільного кодексу України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з частиною першою ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та шостої ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку ст.ст. 212, 213, 214, 216 ПК України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива.

При цьому, слід враховувати, що роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» укладено договір поставки від 01.11.2004 № 26-1341в-АЗС з відповідними додатковими угодами до нього (а.с. 35-45).

Зі змісту зазначеного договору, зокрема з п.п.1.1, 2.1, 4.1, та додаткових угод, а саме п. 1 додаткової угоди від 27.06.2007 № 3, п.1.1 додаткової угоди від 12.04.2010 № 8, додатку № 4, вбачається, що сторони домовились про поставку палива (бензину, газу, дизельного палива) на умовах оптової торгівлі за оптовою знижкою.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» є роздрібна торгівля пальним.

Проведення господарських операцій за вказаним договором підтверджується відповідними актами приймання-передачі (а.с. 46-47).

Тобто, про товарність операцій за вказаним договором і додатковими угодами свідчать відповідні акти приймання-передачі товару, що під сумнів відповідачем не ставиться.

Операції з вказаним контрагентом були обліковані позивачем як комерційні у додатку 6 до декларації з акцизного податку за березень 2015 року (а.с. 48).

Таким чином, вищевикладене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували реалізацію підакцизних товарів юридичним особам для комерційного використання та які стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що між позивачем і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» здійснено комерційні операції з поставки пального, які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні ПК України, зокрема пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним у даному випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 (справа №826/20083/15), ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 (справа №826/27461/15), від 18.01.2016 (справа №826/22146/15).

При цьому, сам по собі договір поставки, який був укладений між позивачем і його контрагентом, за своєю юридичною природою не має на меті задоволення особистих некомерційних інтересів, оскільки укладений між двома суб'єктами господарювання для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

Разом з тим, згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 названого Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником угод, оскільки вони не відображаються в податковій звітності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що під час проведення камеральної перевірки, за наслідками якої складено Акт перевірки від 19 травня 2015 року №263/1501/0013590, без дослідження документів первинного обліку (договорів, актів приймання - передачі, податкових накладних, фіскальних чеків тощо) контролюючий орган не міг встановити реалізацію товариством нафтопродуктів, які підлягають акцизному оподаткуванню.

Крім того, згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 травня 2015 року №000253314 було повторним протягом 1095 днів, що також свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки позивачем у даному випадку здійснювалась, серед іншого, реалізація пального для комерційного призначення, відтак висновки акту перевірки є необґрунтованим, а податкове повідомлення - рішення неправомірним та таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, відтак підлягає скасуванню у повному обсязі.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №000253314 в частині основного платежу у розмірі 34 021 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 505 грн 25 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №000253314 в частині основного платежу у розмірі 34 021 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 505 грн 25 коп.

У цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Ратнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ратнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Старовижівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 29 травня 2015 року №000253314 в частині: основного платежу у розмірі 34 021 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 505 грн 25 коп.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.