Постанова № 57894679, 25.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2016 року №826/8877/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

державного підприємства «Луганськвугілля»

до

третя особа

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

Міністерства фінансів України,

Державної казначейської служби України

державне підприємство «Вугілля України»

про

визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Луганськвугілля» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з виконання Державного бюджету України в частині фінансування бюджетної програми «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» за червень - серпень 2014 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо державної підтримки вугільної галузі;

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо неперерахування ДП «Луганськвугілля» державної підтримки за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» на часткове покриття витрат вугледобувним підприємствам, що включається до собівартості готової товарної вугільної продукції за червень-серпень 2014 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо державної підтримки вугільної галузі;

- стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37471933, адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Хрещатик, будинок 30) та Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6) на користь ДП «Луганськвугілля» (код ЄДРПОУ 32473323, адреса: 03680, м. Київ, провулок Приладний, будинок 2-А) заборгованості з державної підтримки за бюджетного програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» на часткове покриття витрат вугледобувним підприємствам, що включається до собівартості готової товарної вугільної продукції за червень-серпень 2014 року у розмірі 165 800,00 тис. грн. для погашення заборгованості з заробітної плати робітникам підприємства;

- зобов’язати Міністерство фінансів України профінансувати виплату ДП «Луганськвугілля» державної підтримки за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» за червень-серпень 2014 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо державної підтримки вугільної галузі у розмірі 165 800 тис, грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено державне підприємство «Вугілля України».

Позовні вимоги мотивовано протиправною бездіяльністю відповідачів щодо невиплати залишку сум бюджетних асигнувань відповідно до вимог чинного законодавства, що порушує права та законні інтереси позивача.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Міністерство фінансів України проти позову заперечили, мотивуючи приписами Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 № 595, із зазначенням того, що хоча державне підприємство «Луганськвугілля» було перереєстровано у місті Києві у грудні 2014 року, проте, позивач і надалі не здійснює свою діяльність на території, підконтрольній українській владі.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні на підставі приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Луганськвугілля» засноване на державній формі власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 13.02.2003 №82 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 №39 «Про створення переліків державних підприємств, установ, організацій та об’єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 24.02.2014 №209/14 затверджено паспорт бюджетної програми на 2014 рік за КПКВК 1101110 «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової вугільної товарної продукції», завданням якої є забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам вугледобувних підприємств державного сектору економіки.

На підставі викладеного, станом на 31.01.2014 (набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») річні видатки на державну підтримку вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції за КПКВК 1101110 складав 13301847,8 тис. грн., у межах якої передбачені видатки для державного підприємства «Луганськвугілля» (з подальшими змінами асигнувань вказаного підприємства).

За посиланням позивача, у період червень-серпень 2014 року видобуток вугілля відокремлених підрозділів державного підприємства «Луганськвугілля» склав 301,6 тис. тонн. Реалізовано товарної продукції на суму 165 410 559,99 грн., зокрема в червні 183,1 тис. тонн на суму 103 128 478,53 грн., у липні 116,3 тис. тонн на суму 59 862 720,61 грн., у серпні 2,2 тис. грн. на суму 2 419 360,85 грн. Весь обсяг продукції був відвантажений державним підприємством «Луганськвугілля» для теплових електростанцій України, що знаходяться на території України поза межами зони проведення бойових дій.

Як стверджує позивач, державне підприємство «Луганськвугілля» неодноразово зверталось до відповідачів із проханням перерахувати державну підтримку для виплати зарплати 13,5 тисячам робітників, на що останні давали відповідь про можливість надання державної підтримки, за умови перереєстрації позивача поза зоною АТО.

Згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.12.2014 №876, державне підприємство «Луганськвугілля» було перереєстроване поза межами АТО, а саме: на контрольованій території за адресою: місто Київ, провулок Приладний, будинок 2-А.

У відповідності до пункту 6 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій.

Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.

За посиланням позивача, незважаючи на перереєстрацію державного підприємства «Луганськвугілля» поза межами АТО, а саме: на контрольованій території в місті Києві, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не виконало вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у частині часткового покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції державного підприємства «Луганськвугілля» на часткове покриття витрат вугледобувним підприємствам, що включається до собівартості готової товарної вугільної продукції за червень-серпень 2014 року.

За 2014 рік позивачем одержано бюджетні кошти на загальну суму 513 464 000,00 грн., залишок недоотриманих бюджетних коштів складає 165 805 000,00 грн.

Державне підприємство «Луганськвугілля», вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У силу частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Частиною п’ятою статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» визначений Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат вугледобувних підприємств, що включаються до собівартості готової товарної вугільної продукції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №153 (далі – Порядок).

Відповідно до пунктів 2 та 5 Порядку, Міненерговугілля як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми: розподіляє бюджетні кошти між вугледобувними підприємствами, якщо вартість продукції за прогнозованими цінами не покриває прогнозованих витрат, що включаються до її собівартості; визначає для кожного вугледобувного підприємства прогнозовану вартість продукції та прогнозовані витрати, що включаються до собівартості продукції, без урахування суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів; затверджує в установленому порядку обсяг бюджетних коштів у розрізі вугледобувних підприємств з урахуванням того, що він не може перевищувати стовідсоткового покриття прогнозованих збитків вугледобувного підприємства.

Одержувачами бюджетних коштів, зокрема, є вугледобувні державні підприємства та господарські товариства, 100 відсотків акцій яких належить державі.

Пунктом 10 Порядку визначено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості перераховує бюджетні кошти вугледобувним підприємствам на окремі рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби, із зазначенням напрямів їх використання, у тому числі у платіжних дорученнях.

Згідно з пунктом 11 Порядку, відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов'язань в органах Державної казначейської служби та операції, пов'язані з використанням бюджетних коштів, проводяться в установленому законодавством порядку.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.

За визначенням, яке наведене у статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Правління Національного Банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 №466, призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 №595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі – Тимчасовий порядок).

Пунктом 2 Тимчасового порядку закріплено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до пункту 7 Тимчасового порядку, державна підтримка вугільної галузі надається підприємствам, які зареєстровані та провадять свою діяльність на контрольованій території.

Пунктами 4 та 6 Тимчасового порядку встановлено, що переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня.

У разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій.

Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.

Пунктом 11 Тимчасового порядку визначено, що установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», місто Луганськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Як було зазначено вище, відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.12.2014 №876, державне підприємство «Луганськвугілля» змінило місце реєстрації з міста Луганськ, вулиця Лермонтова, 1-В на місто Київ, провулок Приладний, будинок 2-А, що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Водночас, за твердженням Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України, державне підприємство «Луганськвугілля» та його відокремлені підрозділи фактично провадять свою діяльність на території не підконтрольній українській владі.

У свою чергу, позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи повідомлено, що виконати Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 шляхом вивезення відокремлених підрозділів на контрольовану Україною територію неможливо, оскільки шахти прив’язані до надр, а ліцензії на видобуток вугілля надаються у певній місцевості.

З огляду на вказане вбачається, що позивачем визнано факт продовження реалізації своєї господарської діяльності на території не підконтрольній українській владі, незважаючи факт перереєстрації юридичної особи за новою адресою у місті Києві.

При цьому, виходячи із системного аналізу положень Тимчасового порядку, вбачається, що термін «переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію», з яким пов’язується відновлення видатків на забезпечення діяльності такої установи, містить у собі одночасно дві умови, деталізовані у пункті 7 Тимчасового порядку, а саме: (1) реєстрація та (2) здійснення діяльності на контрольованій території.

Проте, у відповідності до викладеного, державним підприємством «Луганськвугілля» не виконано умов переміщення, встановлених наведеними положеннями Тимчасового порядку, що підтверджено останнім під час судового розгляду.

Крім того, посилання позивача на фактичне здійснення господарської діяльності на підконтрольній Україні території (відвантаження продукції на адресу державного підприємства «Вугілля України») не підтверджують факту переміщення позивача на контрольовану територію.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 у справі №К/800/33807/15 (ЄДРСР №53971686).

Таким чином, суд, з урахуванням неможливості вжиття відповідачами заходів щодо фінансування з метою державної підтримки вугільної галузі відокремлених підрозділів позивача, які знаходяться на неконтрольованій українською владою території, дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Аблов Є.В.

Суддя Мазур А.С.