Постанова № 57893371, 17.05.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р. Справа № 805/1170/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний в складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Альтаир-плюс до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.04.2016 року № 258-17 на суму 7715,37 грн., та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, суд -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2016 року Приватне підприємство Альтаир-плюс звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.04.2016 року № 258-17 на суму 7715,37 грн., та скасування рішення про опис майна у податкову заставу.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що між Маріупольською міською радою та Приватник підприємством «Альтаир-плюс» укладено договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014 року, яка знаходиться за адресою м. Маріуполь, вул. Пєшковського, 64-а, кадастровий номер НОМЕР_1 01 013 0618.

Зазначає, що 15.04.2016 року отримав податкову вимогу № 258-17 від 07.04.2016 року та рішення від 11.04.2016 року № 48/17 про опис майна у податкову заставу.

Вважає, що податкова вимога від 15.04.2016 року № 258-17 про сплату податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10861,20 грн. та рішення від 11.04.2016 року № 48/17 про опис майна у податкову заставу є незаконними, необґрунтованими та порушують конституційні засади та Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ, оскільки земельна ділянка знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та статтею 6 під час проведення антитерористичної операції субєкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд:

-визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 07.04.2016 року № 258-17.

-визнати протиправним і скасувати рішення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.04.2016 року № 48/17 про опис майна у податкову заставу.

Представник позивача у судове засідання не зявився, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причин неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач Приватне підприємство Альтаир-Плюс (код ЄДРПОУ 30364488, 87545, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Пашковського, б. 64-А) є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ.

Відповідач, Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

07.04.2016 року Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкову вимогу № 258-17 на суму 7715,37 грн.

11.04.2016 року Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією відповідно до статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 48/17.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Як зазначено вище, між Приватним підприємством «Альтаир-плюс» та Маріупольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014 року, відповідно до якого в оренду надано земельну ділянку, кадастровий номер 1412336900:01:013:0618.

Підставою виникнення податкових зобовязань є договір на оренду земельної ділянки з Маріупольською міською радою.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.135 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг- сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, сума узгоджених податкових зобовязань з плати за землю не сплачена позивачем у строк, передбачений ПК України вважається податковим боргом. Дана обставина визнається сторонами і не є спірною.

Спірним питанням даної справи є звільнення субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення АТО.

За приписами підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З зазначених правових підстав відповідачем на адресу позивача було надіслано податкову вимогу від 07.04.2016 року № 258-17 на суму 7715,37 грн. та 11.04.2016 року податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 48/17.

Фіскальний орган попередив позивача у спірних вимогах, що починаючи з 31.03.2016 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податку набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Також відповідач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції та пеню, нараховану на нього та застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Застосування зазначених заходів призведуть до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки спеціальним законодавством стосовно справляння податків і зборів на час проведення АТО позивач, який знаходиться в зоні проведення АТО звільнений від сплати поточних податкових зобовязань, зокрема, за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Статтею 6 Закону України № 1669-VІІ встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 14 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Слід зазначити, що дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року, але суд не бере його до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним.

Разом з тим, Кабінетом міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Маріуполь Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, стаття 6 Закону України № 1669-VІІ звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

До того ж, стаття 6 Закону України № 1669-VІІ звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції без встановлення певних умов, на відміну від звільнення від сплати єдиного соціального внеску, де підставою звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку (підпункт б пункту 8 статті 14 1 Закону України № 1669-VІІ).

Таким чином, позивач є звільненим від сплати земельного податку, зокрема, по земельними ділянкам, що не належать йому на праві власності та орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За таких обставин, вимога від 07.04.2016 року № 258-17 та рішення про опис майна у податкову заставу № 48/17 від 11.04.2016 року є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому повинна бути визнана протиправною та скасованою в частині, що просить позивач.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 2756 грн., відповідно до платіжного доручення № 384 від 19.04.2016 року.

На підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Альтаир-плюс до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.04.2016 року № 258-17 на суму 7715,37 грн., та скасування рішення про опис майна у податкову заставу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.04.2016 року № 258-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.04.2016 року № 48/17 про опис майна у податкову заставу.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції

Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватне підприємство Альтаир-Плюс (код ЄДРПОУ 30364488, 87545, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Пашковського, б. 64-А) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.