Рішення № 57888161, 24.05.2016, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/523/15-ц

Провадження №2/718/138/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно укладеного 05.07.2005 року кредитного договору № CVA0AK00040400 остання отримала кредит в розмірі 34425 гривень на термін до 04.07.2012 року та зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Вказує, що ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в звязку з чим станом на 11.12.2014 року виникла заборгованість в сумі 63337,67 гривень, а тому просив позов задовольнити.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність, що вбачається з поданої ним письмової заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав що наданий банком розрахунок заборгованості нічим не підтверджений, оскільки позивачем не надано до суду жодних належних документів щодо несплати відповідачем коштів. Також зазначив, що вказаний банком розмір пені є надто великим та не відповідає дійсності, крім того, оскільки ОСОБА_1 не надсилалися вимоги про існування заборгованості, банк втратив можливість звернення до суду у звязку з пропуском терміну позовної давності.

Суд, заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, знаходить, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 05.07.2005 року укладено Кредитний договір № CVA0AK00040400, за яким відповідачка отримала кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 47709 гривень на наступні цілі: придбання рухомого майна у сумі 34425 гривень і на сплату страхових платежів у сумі 13284 гривень, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісій за рахунково-касове обслуговування в розмірі 1,5% від суми виданого кредиту та щомісячної комісії у розмірі 0,18% від суми наданого кредиту, з кінцевим терміном погашення кредиту до 04.07.2012 року. Крім того, в період сплати з 20 по 24 число починаючи з липня 2005 року ОСОБА_1 повинна надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 708 гривень на рахунок для зарахування коштів для погашення заборгованості. (а.с. 6-7).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Із матеріалів справи вбачається, що зобовязання, щодо своєчасного повернення кредиту та плати за його користування відповідач за вказаним договором належним чином не виконувала, як наслідок з рахунку загальної суми заборгованості вбачається, що сума заборгованості станом на 11 грудня 2014 року становить 63337,67 гривень, яка складається з: 26777,17 гривень заборгованість за кредитом; 36560,50 гривень пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Даний факт заборгованості відповідачки ОСОБА_1 підтверджується довідкою розрахунком заборгованості за кредитом позичальника перед банком (а.с. 3-5).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України визначає поняття «зобовязання» як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з нормою ст.526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобовязання згідно ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (ст. ст.530, 631 ЦК України).

Якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором до 04.07.2012 року (п. 1.1, 5.2 кредитного договору), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісяця з 20 по 24 число включно кожного календарного місяця (п. 1.1 кредитного договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання, згідно із ч.3 ст.254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку, відповідно до ст.. 253 ЦК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязаний його початок.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Ст. 257 ЦК України передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, у відповідності до ст. 261 ЦК України, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252255 ЦК України.

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами з 20 по 24 число кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що строк позовної давності слід відраховувати з 25.06.2012 року, наступної дати після останнього простроченого платежу, а враховуючи те, що з до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 10.03.2015 року, на день подачі позову трирічний строк позовної давності ще не сплинув.

Також суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів несплати заборгованості за кредитним договором. Дане посилання повністю спростовується наданим представником відповідача запереченням на позовну заяву, в якому він зазначає, що останній платіж по кредитному договору було здійснено 16.12.2008 року (а.с. 11-13, том 2).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначено в розрахунку заборгованості сума пені становить 36560,50 гривень, тобто більше ніж фактичний залишок заборгованості за кредитом (26777,17 гривень). Однак зважаючи на те, що позичальником систематично порушувалися правила і умови кредитного договору, несвоєчасно або взагалі не надавались грошові кошти починаючи з липня 2005 року, суд не вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, оскільки кредитодавцем понесені значні витрати, які повинні були бути повернуті в повному розмірі ще 04.07.2012 року.

На підставі викладених обставин та досліджених письмових доказів у справі, суд вважає що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки сторонами в повному обсязі дотримано вимоги закону щодо правил укладення кредитного договору, які відповідач істотно та систематично порушував.

Відповідно до вимогст.88 ЦПК України, належним чином підтверджені судові витрати по справі стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволення позовних вимог. В даному випадку з ОСОБА_1 на користь банку має бути стягнуто 633 гривні 38 копійок судового збору.

На підставі ст. ст. 2, 11, 14, 16, 514, 525, 526, 530, 531, 543, 554, 611, 612, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність, керуючись ст. ст. 15, 30, 31, 40, 62, 75, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн:НОМЕР_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором № CVA0AK00040400 від 05.07.2005 року, в сумі 63337 (шістдесят три тисячі триста тридцять сім) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 633 гривні 38 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.М. Мізюк