Ухвала суду № 57888091, 23.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/104/16

Справа № 640/19377/14ц Головуючий 1 інст. - Діденко С.А.

Категорія: із договору кредиту Доповідач - Трішкова І.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: Коровіна С.Г., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в особі Відділення № 1 філії Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у м. Харкові про визнання кредитного договору недійсним із застосування наслідків недійсності,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 в позові до відповідача, який у подальшому уточнила та остаточно просила суд визнати недійсним з моменту укладення Кредитний договір № 6316155 від 21.04.2008р., укладений між нею та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», що є правонаступником ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», зобов'язати ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» повернути їй грошові кошти у сумі 68759,77грн.. Також просила визнати недійсним з моменту укладення Кредитний договір №5772140 від 22.10.2007р., укладений між нею та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», що є правонаступником ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», та зобов'язати ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» приймати від неї залишок коштів, що залишиться після приведення сторін у попередній стан, що існував до укладення Кредитного договору №5772140 від 22.10.2007р., рівними частинами у гривні протягом 180 місяців.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору № 6316155 від 21.04.2008р та кредитного договору№5772140 від 22.10.2007р. об'єднані судом в одне провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 22.10.2007р. між нею та відповідачем був укладений Кредитній договір № 5772140 про надання кредиту на суму 85 000 дол. США зі сплатою 12,50 % річних строком до 22.10.2022 р. 21.04.2008 р. між ним та Відповідачем був укладений інший Кредитний договір № 6316155 про надання кредиту на суму 65 000 дол. США зі сплатою 13.99 % річних, строком до 21.04.2021р. ( в подальшому спірні Кредитні договори). Звернувшись у жовтні 2014 р. до юриста за правовою допомогою, вона з'ясувала, що при укладенні відповідних Кредитних договору між нею та відповідачем фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, оскільки умовами договорів не було узгоджено розмір абсолютного подорожчання кредиту за весь термін кредитування та реальна процентна ставка. В момент підписання Кредитних договорів:№5772140 від 22.10.2007р та № 6316155 від 21.04.2008р їй було надано Додаток №1 до Кредитного договору «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом», в ньому вказана тільки сума оплати тіла кредиту та відсотків. Вважає, що Відповідач не виконав умови Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991р., свідомо не надав їй перед укладанням Кредитного договору та після його укладання інформації, що передбачена нормами п. 2 ст.11 Закону, для того, щоб вплинути на здійснення нею свідомого вибору щодо отримання кредиту саме у відповідача, так як побачивши реальну процентну ставку та розмір абсолютного подорожчання кредиту, вона могла відмовитись від отримання кредиту у Відповідача та звернутися до іншого банку. Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Зважаючи на відсутність в спірних кредитних договорах детального розпису загальної вартості кредиту, наявних форми кредитування наведенням відмінностей відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач визначає дії відповідача як приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прибутку що є умислом Відповідача. Посилаючись на відповідні обставини, позивач вимагає визнати відповідні правочини недійсними із застосуванням наслідків , передбачених ч.1 ст.216 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував , посилався на те, що ним виконані умови кредитних договорів, надано інформацію про сукупну вартість кредиту за одним та іншим договором в Додатку №2 , який позивачем отримано і особисто підписано.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року в позові ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» в особі Відділення № 1 філії ПУМБ у м. Харкові про визнання кредитних договорів недійсними із застосування наслідків недійсності відмолено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, посилаючись на його незаконність.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 60, 212, 213 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2007 р. ОСОБА_1 укладено з ЗАТ «ПУМБ» Кредитній договір № 5772140, відповідно до якого вона отримала від ЗАТ «ПУМБ» 85 000 дол. США на умовах повернення суми кредиту зі сплатою 12,50 % річних строком до 22.10.2022 р. (т.2 а.с.6-10).

21.04.2008 р. ОСОБА_1 укладено з ЗАТ «ПУМБ» Кредитній договір № 6316155, відповідно до якого вона отримала кредит на суму 65 000 дол. США зі сплатою 13.99 % річних строком до 21.04.2021р. (т.1 а.с.8-12).

За умовами Додаткової угоди №14033902 від 17.02.2012 р. до Кредитного договору №6316155 від 21.04.2008 р ОСОБА_1 отримала другий транш кредиту у розмірі 3346,76грн., для погашення частини кредиту в іноземній валюті. (т.1 а.с.13-20).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, ч.ч. 1,3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, на підставі анкети-заяви на отримання споживчого кредиту 14 квітня 2008 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит на суму 65 000 доларів США зі сплатою 13,49 % річних, строком 14 квітня 2021 року (а.с. 186).

ОСОБА_1 наполягала на тому, що вона не підписувала Додаток №2 до кредитного договору, в якому міститься інформація про умови та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до висновків судової почеркознавчої експертизи №361 від 24.03.2016 року підпис у додатку №2 до кредитного договору №5772140 від 22.10.2007 року виконаний ОСОБА_1; підпис від імені ОСОБА_1 в рядку "підпис" у додатку №2 до кредитного договору №6316155 від 21.04.2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 в рядку "підпис" у додатку №2 до кредитного договору №6316155 від 21.04.2008 року ОСОБА_1, або іншою особою не надалося можливим.

ОСОБА_1 наполягала на тому, що не була ознайомлена з умовами та сукупною вартістю кредиту, не підписувала Додаток №2 до другого кредитного договору, а тому кредитний договір слід визнати недійсним на підставі вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

З такими доводами позивачки судова колегія не погоджується.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з яким він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнання несправедливим включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій незрозумілій або двозначній спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Як на підстави для визнання спірної угоди недійсною, позивач посилалася на ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов спірної угоди, оскільки на час підписання банк не повідомив її про валютні ризики та сукупну вартість кредиту.

Судова колегія вважає, що укладаючи спірний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також незмінюваність курсу гривні відносно до іноземний валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплено. Нестабільність курсу гривні до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим позивачці.

Посилання ОСОБА_1 на те, що їй не була надана банком повна інформація про сукупну вартість кредиту не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.

Позивач при укладенні спірного договору мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитися від укладення договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.

Крім того, на момент укладення кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняв надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним кредитного договору з підстав, заявлених у позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для зміни чи скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий: І.Ю. Трішкова

Судді: С.Г. Коровін

Р.М. Піддубний