Ухвала суду № 57888086, 10.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/511/16 Головуючий 1-ої інстанції: Цендра Н.В.

Справа: №628/2182/15-к

Категорія: ч. 4 ст. 407, 1 ст. 263,

ч. 2 ст. 15, п.п.1,5 ч. 2 ст. 115 КК

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Задніпровського О.О., Люшні А.І.,

при секретарі - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурорів - Чекирда О.С., Банника О.С.,

захисника - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 на вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2015 року відповідно до якого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, з неповною середньою освітою 8 класів, неодружений, непрацюючий, військовослужбовець військової частини А0501, стрілець-санітар 3 механізованого відділення 2 механізованого батальйону, солдат, раніше не судимий,

засуджений за ч. 4 ст. 407 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України на сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_2 10 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 01 серпня 2014 року Куп'янсько - Дворічанським об'єднаним районним військовим комісаріатом Харківської області, на підставі Указу Президента України № 607/2014 року від 21 липня 2014 року, він був призваний у Збройні Сили України та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини А0501.

Згідно наказу командира військової частини А0501 № 155 від 01 серпня 2014 року, солдат ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини А0501, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільцем - санітаром 3 механізованого взводу 5 механізованої роги 2 механізованого батальйону військової частини А0501.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 2003 року - особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) та охоплює час мобілізації.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 від 14 січня 2015 року, який затверджено Законом України № 113- VIII від 15 січня 2015 року, оголошено проведення протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16. 127. 128. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обовязки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Однак, солдат ОСОБА_3, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності та самовільно залишив військову частину, носив, зберігав та придбав бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а також виконав усі необхідні дії, які вважав необхідними для умисного заподіяння смерті трьом особам способом небезпечним для життя багатьох осіб, що не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, за наступних обставин.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_3 діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків з військової служби в умовах особливого періоду, близько 15 години 10 березня 2015 року, в порушення ст.ст. 1. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11. 16, 127. 128. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних на ге причин та без наказу або дозволу своїх командирів і начальників, самовільно залишив військову частину А0501, яка дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142, та до 7 години 30 хвилин 24 травня 2015 р. до місця служби не повертався, а отриманий у зв'язку із ним вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби.

О 7 годині 30 хвилин 24 травня 2015 року солдат ОСОБА_3 за місцем свого мешкання був затриманий працівником правоохоронного органу за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім того, 06 вересня 2014 року відповідно до наказу командира військової частини А0501 № 193 від 06.09.2014 р. солдат ОСОБА_3 вибув в зону проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових завдань).

Приблизно 7 листопада 2014 року близько 5 години ранку, більш точний час, як в ході досудового, гак і судового слідства встановлений не був, перебуваючи на блокпосту «Фасад» у м. Щастя Луганської області, що розташоване в 1 кілометрі в сторону с. Весела Гора Славяносербського району Луганської області, незаконно, без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджений гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України №622 від 21 серпня і 998 року (зі змінами), дозволу, шляхом привласнення знайденого, вчинив придбання бойових припасів - гранат РГД-5 із маркуванням «165-86Т» та «54-82Т» у кількості 2 одиниць із запалами УЗРГМ із маркуванням «82 - 78 УЗРГМ - 2 583» та «2- 82 У ЗРГ М - 2 583» у кількості 2 одиниць та, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, направленні на незаконне поводження з бойовими припасами, переніс їх до автостанції, що розташована за адресою: Луганська область, м. Щастя, вул. Республіканська, 6, після чого, цього ж дня, о 7 годині 30 хвилин, продовжуючи реалізовувати свою злочинну діяльність, таємно, незаконно транспортував на пасажирському автобусі до нежилої будівлі поблизу його мешкання у підвальне приміщення, розташоване у Харківській області, м. Куп'янськ, вул. Тітова, 52, де без відповідного дозволу залишив їх на зберіганні до 21 травня 2015 року. В подальшому, солдат ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, 21 травня 2015 року близько 14 години 00 хвилин прибув у вищевказане приміщення, де раніше ним були сховані вказані 2 гранати РГД-5 із 2 запалами УЗРГМ, переклав їх до свого пакету і незаконно, таємно переніс до свого постійного місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому у вказаному місці без відповідного дозволу зберігав гранату РГД-5 із маркуванням «165- 86Т» та запалом до неї із маркуванням «82 - 78 УЗРГМ - 2 583» до 23 години 00 хвилин 23 травня 2015 року, а гранату РГД-5 із маркуванням «54-82Т» та запалом до неї із маркуванням «2-82 УЗРГМ - 2 583» до 7 години 30 хвилин 24 травня 2015 року.

Так, 24 травня 2015 року о 1 годині 25 хвилин співробітниками Куп'янського MB ГУМВС України в Харківській області гранату РГД-5 із маркуванням «54-82Т» та запалом до неї із маркуванням «2-82УЗРГМ - 2 583» було вилучено під час огляду місця події за адресою: Харківська область, м. Купянськ, вул. Комуністична, 6, на землі біля під'їзду №4 та цього ж дня, о 7 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 гранату РГД-5 із маркуванням «165- 86Т» та запалом до неї із маркуванням «82 - 78 УЗРГМ - 2 583».

Окрім цього, солдат ОСОБА_3 23 травня 2015 року з 17 години 00 хвилин проводив свій час у свого товариша ОСОБА_4 за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ. АДРЕСА_3, вживаючи з останнім спиртні напої.

Цього ж дня, закінчивши вживати спиртні напої, солдат ОСОБА_3 близько 23 години вийшов з вказаного будинку та побачив, як біля сусіднього підїзду № 4 за вказаною адресою підїхав автомобіль марки «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 в якому перебували громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Побачивши останніх, солдату ОСОБА_3 здалося, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були свідками того, як його били невідомі особи, проте ОСОБА_5 га ОСОБА_7 не припинили у 2012 році незаконні дії вказаних невідомих осіб. У зв'язку із чим солдат ОСОБА_3 вирішив їм помститися та вбити.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне заподіяння смерті трьох осіб, 23 травня 2015 року близько 23 години 30 хвилин, солдат ОСОБА_3, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, повернувся до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, взявши одну із схованих ним раніше гранату РГД-5 № 54-82Т та окремо запал до неї № «2-82 УЗРГМ - 2 583» вийшов з вказаного будинку та перебуваючи біля під'їзду № 3 за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Комуністична, буд. 6, дістав корпус гранати, поклав її в одну із рук та вкрутив в неї запал, тим самим привівши її у бойовий стан. Надалі, утримуючи пальцями спусковий ричаг до стінки корпусу, підійшов до автомобіля «Skoda Superb», дорожний номерний знак НОМЕР_2, який стояв біля підїзду № 4 за вищевказаною адресою та в якому перебували громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У цей час, солдат ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечний наслідок та бажаючи заподіяння смерті з мотивів помсти громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та свідомо припускаючи, що внаслідок його дій настане смерть ОСОБА_6, висмикуючи кільце з гранати з метою зняття запобіжної чеки запалу, тим самим вважаючи, що вчинив всі необхідні дії для її подальшого застосування за призначенням та вкинув її у відкрите переднє водійське скло салону автомобіля «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2, але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як внаслідок розриву кільця гранати спусковий ричаг залишився у запобіжному стані та ударний механізм запалу не спрацював, у зв'язку із чим дана граната не вибухнула. Одразу після вчиненого, з метою уникнути викриття його у протиправних діях, ОСОБА_2 залишив місце події.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду відносно ОСОБА_2 в частині його засудження за ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а кримінальне провадження відносно нього в цій частині закрити через відсутність в діях обвинуваченого складу цього злочину, посилаючись на відсутність у нього умислу на його вчинення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку своєї апеляційної скарги, прокурорів, які заперечували проти її задоволення, вважаючи, що вирок суду є законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як встановив суд, обвинувачений ОСОБА_2 визнав, що знаходячись біля 3 підїзду свого будинку та перебуваючи у стані алкогольного спяніння, він побачив як підїхала машина і йому здалося, що в ній знаходяться люди, які два роки тому його скривдили. Після цього він пішов додому, взяв гранату, а виходячи з підїзду вкрутив в гранату запал. Коли підійшов до машини, то побачив, що це не ті люди, кинув гранату через водійське скло, при цьому розігнув кільце гранати, поранивши палець, однак, чека залишилася в запалі і граната не вбухнула. Після цього він був затриманий. Гранату він кидав під дією алкоголю, щоб налякати людей, при цьому не бажав щоб вона вибухнула та загинули люди.

Відповідно до висновків суду винуватість ОСОБА_2 у злочині, вчиненому при обставинах, викладених у вироку, підтверджується такими доказами.

Поясненнями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що 23 травня 2015 року близько 23-30 годин, коли вони знаходились в легковій машині, на передніх дверцях якої було відкрито скло, то невідомий чоловік, як згодом зясувалося ОСОБА_2, кинув в салон машини якийсь предмет, як зясувалося, гранату та виразившись нецензурно «Не вибухнула», втік. ОСОБА_9 викинула гранату з автомобіля. Потім викликали міліцію.

Свідок ОСОБА_10 показав, що знає ОСОБА_2 як сусіда, з яким ніколи не спілкувався, з розмов на вулиці знає що останній кинув гранату в автомобіль.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що бачила у сина в особистих речах гранату, яку просила викинути. Від сина відомо, що він кинув гранату в машину, а потерпіла викинула її з машини.

Свідок ОСОБА_12 командир військовослужбовця ОСОБА_2 пояснив, що останній, перебуваючи у зоні АТО, мав змогу вивезти гранату.

Судовий експерт ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що для того, щоб граната вибухнула, необхідно витягнути чеку. ОСОБА_2 це зробив з такою потужною силою, що розігнув кільце, через що навіть поранив палець.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2, як зазначив суд у вироку, доводиться також і письмовими доказами:

- карткою первинного обліку інформації від 23.05.2015 року, згідно якої співробітником СБУ був виявлений предмет схожий на гранату РГД-5;

- протоколом огляду місця події від 24.05.2015 року, в процесі якого був виявлений предмет, схожий на гранату РГД-5 з запалом УЗРГМ, кільце якого знаходиться в розігнутім стані;

- висновком експерта № 178 від 26.05.2015 року з якого вбачається, що вилучений під час огляду місця події предмет є корпусом наступальної осколкової гранати РГД-5 та запалом УЗРГМ, які при спорядженні між собою є боєприпасам. Граната РГД-5 придатна для проведення вибуху;

- речовими доказами;

- висновком судово-медичної експертизи № 207-КП від 02.06.2015 р. у ОСОБА_2 встановлено рубець в області середньої фаланги 2-го пальця лівої кисті з долонної поверхні, що є легким тілесним пошкодженням;

- даними з протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2, в процесі якого обвинувачений показав на місті обставини за яких він кинув гранату у відкрите вікно автомобіля де знаходились люди, але вона не вибухнула;

- даними з протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які, в процесі проведення цих слідчих дій, кожний окремо, показали на місті за яких обставин, невідома їм чоловік, як зясувалось ОСОБА_2 кинув в салон автомобіля гранату, а ОСОБА_6 викинула її через відчинене вікно на вулицю;

- даними з протоколів впізнання потерпілими ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 які, в процесі проведення цих слідчих дій, кожний окремо, впізнав ОСОБА_2 як особу, яка кинула в автомобіль гранату.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у тому числі і злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5 ч. 2 ст. 115 КК України, наявність якого оспорюється в апеляційній скарзі.

Доводи обвинуваченого про те, що в нього не було умислу на позбавлення життя потерпілих, ретельно перевірені судом першої інстанції і визнані безпідставними та розцінені як позиція захисту, а у вироку суду їм дана належна оцінка.

По суті на ці ж доводи посилається в апеляційній скарзі і захисник обвинуваченого.

Зокрема, апелянт, обґрунтовуючи недоведеність умислу ОСОБА_2 на позбавлення життя кількох осіб способом, небезпечним для життя багатьох осіб, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 винним себе за ч. 2 ст. 115 КК України не визнав і дав показання суду, що бажав лише налякати особу, яка сиділа в машині, про це міг повідомити тільки він. Обвинувачений потерпілих раніше не знав, неприязних стосунків з ними не мав, не знав скільки їх в машині, і не зробив всіх дій, які залежали від його волі не розігнув вусики, не висмикнув чеку. Також відсутні докази того, що небезпека для потерпілих була реальною, що цю небезпеку для життя створив саме ОСОБА_2

Ці доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними, такими, що спростовуються наступними обставинами.

Про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_2 саме на вбивство потерпілих, які перебували у машині, свідчать встановлені судом дії обвинуваченого: взявши гранату, він вкрутив в корпус запал, чим привів її в бойову готовність, висмикнув зі значною силою кільце гранати, зроблене зі сталі, промисловим способом, аж до його розгинання «у форму коромисло», внаслідок чого поранив собі палець і після цього, не відмовившись під послідующих дії, кинув гранату в салон автомобіля.

З огляду на викладене та враховуючи пояснення у судовому засіданні експерта ОСОБА_13 про специфіку гранати як боєприпасу та послідовність дій для її вибуху, обвинувачений послідовно зробив все від нього залежне для приведення гранати у дію, але вибух не стався з незалежних від обвинуваченого причин, оскільки, як встановив суд, внаслідок розгинання кільця спусковий ричаг залишився у запобіжному стані та ударний механізм запалу не спрацював.

Також про наявність у ОСОБА_2 умислу саме на вбивство потерпілих свідчать, як слідує з показів потерпілого ОСОБА_14, висловлена ним (обвинуваченим) нецензурна лайка і жаль з приводу того, що граната не вибухнула.

Відсутність будь-яких стосунків з потерпілими, на що посилається захисник в апеляційній скарзі, не виключає спрямованості умислу ОСОБА_2 на їх вбивство.

Про реальність загрози життю потерпілих способом, небезпечним для життя багатьох осіб, свідчать дії потерпілої ОСОБА_6, яка різко викинула гранату з автомобіля, сприймаючи її за таку, що може вибухнути, а також, що гранату ОСОБА_2 кинув в автомобіль, який знаходився у житловому масиві, у нічний час доби, що, у разі вибуху загрожувало життю не лише потерпілих, а й багатьох осіб, про що суд обґрунтовано зазначив у вироку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п.1,5 ч. 2 ст. 115 КК України і визнав його винним, а доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого правильності цього висновку не спростовують.

З огляду на наведене, підстави для призначення судово-технічної експертизи вибуху, про що просить в апеляційній скарзі апелянт, відсутні.

За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 без задоволення.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні в період з 24 травня 2015 року дня його затримання по 10 березня 2016 року дня набрання вироком законної сили, перебував у місцях попереднього увязнення, то цей строк на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядав вирок суду в межах апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2015 року відносно ОСОБА_2 без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 строк його попереднього увязнення з 24 травня 2015 року по 10 березня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий -

Судді: