Рішення № 57887994, 20.04.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа №646/4612/15-ц

Провадження №2/646/384/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.16 року Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Міндарьової М.Ю.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Червонозаводський районний відділ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про усунення перешкод, виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

встановив :

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особаЧервонозаводський районний відділ ДМСУ у місті Харкові про усунення перешкод, виселення та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що квартира № 6 та № 10 в будинку № 23 по вулиці Кузнечній в місті Харкові належить на праві власності малолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно, батьками яких вони (позивачі) є. Оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовляються звільняти зазначені квартири в яких проживають без належних правових підстав, просять суд задовольнити їх позовні вимоги. В позовній заяві позивачі зазначають, що правомірність проживання та реєстрації відповідачів в квартирах № № 6 та № 10 в будинку № 23 по вулиці Кузнечній в місті Харкові була перевірена судом при розгляді позовних вимог відповідачів до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_9, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання осіб наймачами, визнання права постійного проживання та права пріоритетної покупки, визнання недійсними договорів купівлі -продажу та дарування квартир, в задоволенні яких судом першої (рішення від 17.12.2013 року у справі № 2035/8322/2012 та від 14.10.2014 року у справі 2035/8440/2012) та апеляційної інстанції (ухвали від 11.03.2014 року у справі № 2035/8322/2012 та від 24.03.2015 року у справі 2035/8440/2012) було відмовлено.

13.08.2015 року провадження у справі №646/4612/15-ц було зупинено за клопотанням представника ОСОБА_5 - ОСОБА_11 до закінчення касаційного провадження за касаційними скаргами на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.10.2014 року у справі №2035/8440/2012 (провадження №2/646/22/2014) та ухвали апеляційного суду Харківської області від 24.03.2015 року (провадження №22 ц/790/408/15) у справі за уточненим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління УМВС України в Харківській області про виселення ОСОБА_12Ю з квартири АДРЕСА_1,зняття з реєстрації його місця проживання у зазначеній квартирі, та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_9, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання права на укладення договору найму квартир №6,№10,№11 по вул. Кузнечній,23 у м. Харкові; зобовязання Харківську районну споживчу спілку Харківської облспоживспілки укласти з ними договори найму на вказані квартири ; визнання недійсними договорів купівлі - продажу квартир №6,10,11 у будинку готельного типу по вул. Кузнечній,23 у м. Харкові від 16 липня 2012 року укладених між Харківською районною споживчою спілкою Харківської облспоживспілки та Чебан ОСОБА_13 із застосуванням наслідків недійсності; визнання недійсними із застосуванням наслідків недійсності договори дарування квартир №6,10,11 у будинку готельного типу по вул.. Кузнечній,23 у м. Харкові від 11 серпня 2012 року, за умовами яких ОСОБА_9 подарувала ці квартири своєму сину ОСОБА_2

09.09.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянувши касаційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_11 та ОСОБА_6 та касаційну скаргу ОСОБА_12 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.10.2014 року та Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24.03.2015 року у справі №2035/8440/2012 провадження №6-13115 св15 винесла ухвалу касаційні скарги представника ОСОБА_5 ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 відхилити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.10.2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24.03.2015 року залишити без змін.

22.10.2015 року позивачем до заяви про відновлення провадження у справі №646/4612/15-ц було подано клопотання про залучення до матеріалів справи копії Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.09.2015 року справа №2035/8440/12 провадження №6-13115 св15.

Позивачі в судове засідання не зявились, повідомлялись вчасно та належним чином, надали до суду клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності, а також зазначили, що проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від відповідача ОСОБА_5 вдруге надійшла заяви про відкладення розгляду справи, 04.04.2016 року в звязку з знаходженням ОСОБА_5 на роботі та в звязку з хворобою ОСОБА_14, 20.04.2016 року - в звязку з знаходженням представника ОСОБА_11 в місті Києві, доказів на підтвердження обставин викладених в клопотаннях відповідачами надано не було, представник відповідача також до суду не зявився, за таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачі повторно не зявилися до суду без поважних причин, що свідчить про зловживання відповідачами їх процесуальними правами, а тому підстав для відкладення розгляду справи немає.

Третя особа Червонозаводський районний відділ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області в судове засідання не зявилися, письмові заперечення проти позову не подавали, просили розглядати справу за їх відсутністю.

За таких обставин, суд вважає за можливе, з метою дотримання розумних строків розгляду справи (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року), оскільки остання знаходиться в провадженні суду з 07.04.2015 року, розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставинивважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню входячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобовязання в натурі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно відповіді начальника адресно-довідкового підрозділуГУДМС ( УДМС ) України у Харківській області з 20.06.2003 року місце проживання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано у кватирі №10/6 по вул.. Кузнечна, 23 у м. Харкові.

Як вбачається з матеріалів справи право власності на вищезазначені квартири у будинку готельного типу по вул. Кузнечній, 23 у м. Харкові належало Харківській районній споживчій спілці Харківської облспоживспілки. Право власності на квартиру №6 у вказаному будинку у Харківської райспоживспілки виникло на підставі договору міни квартир, посвідченого 7 травня 2002 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованого у реєстрі за №1306, а на квартиру №10 на підставі дублікату реєстраційного посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданого на підставі довідки №ст-405 від 11 лютого 1994 року.

Відповідно договорів дарування від 16 квітня 2014 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_8 квартиру №10 та 18 квітня 2014 року ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначалося, що доводи касаційних скарг про те, що реєстрація місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в квартирах №6,№10 у будинку №23 по вул. №23 по вул. Кузнечна у м. Харкові, задовго до набуття ОСОБА_2 права власності, а також фактичне користування ними вказаними квартирами протягом тривалого строку дають підстави вважати їх наймачами квартир, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також зазначалося, що як встановлено судами, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.12.2013 року, яке набрало законної сили 11.03.2014 року, відмовлено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 в позові до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_9, ОСОБА_2, третя особа- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання наймачами, визнання права постійного проживання та права пріоритетної покупки, визнання недійсним договору купівлі - продажу та дарування квартир (справа №2035/8322/2012).

Судовими рішеннями у справі №2035/8322/2012 встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_12 не є наймачами зайнятих ними квартир №6,№10,№11 по вул.. Кузнечній,23 м. Харків.

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивачів про зобовязання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні приватною власністю, а саме квартирою № 6 по вул. Кузнечна, 23 м. Харків та квартирою №10 по вул. Кузнечна, 23 м. Харків; виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартир №6 та №10 за адресою: м. Харків, вул. Кузнечна,23; зобовязати Червонозаводський районний відділ у м. Харкові ГУДМС України у Харківській області провести зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі 10/6 вул. Кузнечна, 23, м. Харків, стягнути в рівних частках з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суму сплаченого судового збору.

Вимоги позивачів ґрунтуються зокрема на тих обставинах, що 18.04.2014 року позивач ОСОБА_2 за договором дарування квартири №327 від 18 квітня 2014 року посвідченим ОСОБА_16, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, безоплатно передав власній малолітній доньці - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у дар квартиру за №6 (шість), що розташована м. Харків, вул. Кузнечна, у будинку готельного типу №23, яка складається в цілому з однієї житлової кімнати, житловою площею 13,3 кв.м., загальною площею 18,4 кв.м. Зі сторони «Обдаровуваної» малолітньої доньки зазначений договір дарування підписано її матірю ОСОБА_3, як законним представником від імені малолітньої доньки, ОСОБА_7, яка проживає разом з матірю та батьком за адресою: м. Харків, вул. Машиністів, буд. 85.

18.04.2014 року проведено державну реєстрацію права власності державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_16, Харківський міський нотаріальний округ за договором дарування серія та номер 327 від 18.04.2014, за власником ОСОБА_17, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, номер запису про право власності 5409892 та видано витяг №20717362 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

16.04.2014 року позивач ОСОБА_2 за договором дарування квартири №310 від 16 квітня 2014 року посвідченим ОСОБА_16, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, безоплатно передав власній малолітній племінниці ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у дар квартиру за №10 (десять), що розташована м. Харків, вул. Кузнечна, у будинку готельного типу №23, яка складається в цілому з однієї житлової кімнати, житловою площею 17,7 кв.м., загальною площею 24,6 кв.м.. Зі сторони «Обдаровуваної» малолітньої племінниці зазначений договір дарування підписано її батьком, який є рідним братом «Дарувальника» ОСОБА_4, як законним представником від імені малолітньої доньки, ОСОБА_8, яка проживає разом з матірю та батьком за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 2 «А», кв.3.

16.04.2014 року проведено державну реєстрацію права власності державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_16, Харківський міський нотаріальний округ за договором дарування серія та номер 310 від 16.04.2014, за власником ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, номер запису про право власності 5373090 та видано витяг №20576217 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не надали суду жодного доказу правомірного користування квартирами №6 та №10 по вул. Кузнечна,23 м. Харків отриманого за згоди законних представників малолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 - власників цих квартир, але до теперішнього часу безпідставно перебувають у квартирах № 6 та №10 по вул. Кузнечна, 23 м. Харків, не збираючись їх добровільно звільняти чим створюють навмисні перешкоди для позивачів щодо вселення них в квартири.

Сам факт реєстрації і проживання відповідачів у спірних квартирах, не породжує підстав для виникнення приватно - правових цивільних правовідносин з приводу найму житла, які врегульовано нормами Цивільного кодексу та нормами Житлового кодексу, що було встановлено судовими інстанціями у цивільних справах №2035/8322/2012, та № 2035/8440/2012.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тому такими діями відповідачами порушені права та законні інтереси позивачів у справі.

Згідно з ст. 383 ЦК України, власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У відповідності до частини 1 статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 2 статті 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

У відповідності до частини 1 статті 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобовязані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Згідно статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до ч. 2 статті 243 СК України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Зі змісту частини 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Відповідно до частини 1 статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири).

Згідно частини 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. А саме до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. (ч.ч.1-4 ст.319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст.321 ЦК України).

З огляду на те, що відповідачі не є членами родини власників житлових приміщень, не укладали будь - яких договорів з позивачами, які надавали їм права користуватися приміщеннями, самостійно звільнити приміщення, що їм не належать та знятися з реєстраційного обліку не бажають, то суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачів та усунути перешкоди у здійсненні права власності квартирою №6,№10 по вул.. Кузнечній,23 м. Харкова шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлових приміщень.

Стосовно вимоги про надання ключів позивачам від спірних квартир, то дані вимоги на думку суду є неналежним способом захисту порушеного права і вказане питання має вирішуватись в рамках виконавчого провадження під час виконання рішення суду про витребування майна.

Щодо позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3/10, то останні задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема,судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення, а тому вирішення цього питання шляхом ухвалення рішення в цій частині при позитивному вирішенні питання про виселення, не потребує.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивачів судовий збір в розмірі 243, 60 гривень.

Керуючись ст. ст. 383, 391 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 8,10,11,60, 208,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Червонозаводський районний відділ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про усунення перешкод, виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Зобовязати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні приватною власністю, а саме квартирою № 6 по вул. Кузнечна, 23 м. Харків та квартирою №10 по вул. Кузнечна, 23 м. Харків.

Виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартир №6 та №10 за адресою: м. Харків, вул. Кузнечна,23.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору 121, 80 гривень, з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: М.Ю. Міндарьова