Ухвала суду № 57882588, 17.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2939/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/655/16 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Козак І. О., Загорський О. О.,

секретар - Танцюра О.В.

з участю представника позивача, відповідача та його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 33 590, 68 грн., з яких: 2 410, 58 грн. - заборгованість за кредитом, 11 097, 55 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 18 006, 80 грн. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1575,75 грн. - штраф (процентна складова). Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов кредитного договору, який складається із заяви позичальника №DNH4KP28580379 від 25.07.2006 року, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифів, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 728, 69 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.07.2008 року. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість.

ОСОБА_1 пред"явив зустрічний позов до ПАТ КБ "Приват Банк", в якому з врахуванням подальших уточнень просив визнати недійсним кредитний договір №DNH4KP28580379 від 25.07.2006 року, посилаючись на те, що даного договору він не укладав, не підписував, кредитні кошти не отримував. У 1999 році у нього було викрадено паспорт. Спірний кредитний договір укладено особою, яка пред"явила викрадений у нього паспорт.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ "Приват Банк" відмовлено. Позов ОСОБА_1 задоволено. Кредитний договір №DNH4KP28580379 від 25.07.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приват Банк" та ОСОБА_1 визнано недійсним. Стягнуто з ПАТ КБ "Приват Банк" в користь ОСОБА_1 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приват Банк" просить рішення суду першої інтсанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування зазначених апеляційних вимог вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки поза увагою суду залишився той факт, що банком надавались кредитні кошти у сумі 2099,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ПП ОСОБА_2, без додаткового узгодження позичальника, що відповідає умовам договору та підтверджується меморіальним ордером. Крім цього, з розрахунку заборгованості вбачається використання коштів та часткове погашення заборгованості, що в свою чергу підтверджує факт укладення кредитного договору та дійсність останнього, а тому існують всі законні підстави для стягнення заборгованості із відповідача за первісним позовом. Також зазначає, що покладений в основу рішення висновок експертів не є беззаперечним доказом, так як ґрунтується на припущеннях та не перевірений на відповідність Рекомендаціям та Інструкції.

Заслухавши пояснення представника ПАТ КБ "Приват Банк", яка підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника, які вважають рішення суду законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не підписував кредитний договір №DNH4KP28580379 від 25.07.2006 року та не отримував від банку коштів за цим договором, та відповідно, не приймав на себе будь-яких зобов'язань за даним договором, а тому не повинен сплачувати будь-які грошові суми за даним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що згідно п.1.1 Розділу 1 Загальні положення Статуту ПАТ КБ "Приват Банк" (нова редакція), затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року ПАТ КБ "Приват Банк" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_3) є правонаступником ЗАТ КБ "Приват Банк".

Згідно кредитного договору №DNH4KP28580379, який складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами, укладеного 25 липня 2006 року, вбачається, що ЗАТ КБ "Приват Банк" надає ОСОБА_1 строковий кредит у розмірі 2 728,70 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.07.2008 року. Мета кредитування - придбання мобільного телефону Samsung D820.

Як вбачається із змісту заяви позичальника на отримання кредиту, ідентифікація позичальника проведена працівником банку на підставі документа, що засвідчує особу - паспорта позичальника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, виданого Тернопільським РВ УМВСУ 8.12.1998 року.

З наявних у матеріалах справи відомостей, представлених Управлінням державної міграційної служби в Тернопільській області (а.с.108 зв), ОСОБА_1 втратив паспорт серії НОМЕР_1, виданий 8.12.1999 року, і взамін втраченого паспорта йому 15.04.1999 року видано новий паспорт серії НОМЕР_2.

31 жовтня 2007 року слідчим управлінням Управління МВС України в Тернопільській області порушено кримінальну справу по факту шахрайства групою осіб, вчиненого у великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 визнаний потерпілим у цій кримінальній справі. В ході досудового розслідування встановлено, що в 2006 році невстановленими особами шляхом обману та використання підроблених документів, необхідних для отримання кредитних коштів, введено в склад кредитної спілки "Фаворит" ряд осіб, в тому числі ОСОБА_1, від імені якого та без його відома у подальшому укладені кредитні договори з "Правекс Банком" та "ПриватБанком".

Судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний текст, що читається "ОСОБА_3 25 липня ...06" на заяві позичальника №DNH4KP28580379 від 25.07.2006 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, що стверджується висновком експертів за результатами проведення комплексної (судово-почеркознавчої та ТЕД) експертизи №448/449/12-22 від 15.12.2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не підписував кредитного договору №DNH4KP28580379 від 25 липня 2006 року та не отримував від банку коштів за цим договором, тому кредитний договір слід визнати недійсним та відмовити ПАТ КБ "ПриватБанк" у стягненні з ОСОБА_1 коштів за цим договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертів побудований на припущеннях, висновок експертів не є беззаперечним доказом, а має враховуватись поряд з іншими доказами, під час перевірки експертного висновку суд не з"ясував його відповідність Рекомендаціям та Інструкції, колегія суддів оцінює критично, враховуючи такі мотиви.

Комплексна судово-почеркознавча експертиза проводилась за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14.08.2015 року. Експертиза проведена експертами Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мають стаж експертної роботи з 1996 року та 1994 року, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Експертами дано чіткий та однозначний висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_1 у кредитному договорі виконаний не ним, а іншою особою. У чому полягає невідповідність висновку експертизи Рекомендаціям та Інструкції, яким саме пунктам, в апеляційній скарзі не наведено. Висновок експертизи судом враховано поряд з іншими доказами та обставинами справи, які в сукупності дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 не укладав кредитного договору №DNH4KP28580379 від 25 липня 2006 року та не отримував від банку коштів за цим договором.

Твердження апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що банком надавались кредитні кошти у сумі 2099,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ПП ОСОБА_2, без додаткового узгодження позичальника, що відповідає умовам договору та підтверджується меморіальним ордером, колегія суддів оцінює критично, оскільки перерахування позивачем коштів у сумі 2099 грн. на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ПП ОСОБА_2 без додаткового узгодження позичальника, жодним чином не свідчить про те, що таке перерахування здійснено в інтересах ОСОБА_1, так як ОСОБА_1 не підписував кредитного договору та не доручав позивачу перераховувати кошти на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ПП ОСОБА_2

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що протягом дії кредитного договору відбувалися сплати щомісячних платежів по кредиту, що стверджується наявним у справі розрахунком заборгованості, враховуючи такі обставини.

Як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості, мало місце єдине внесення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNH4KP28580379, у сумі 300 грн., які були внесені 23.08.2011 року. Єдиний доказ на підтвердження внесення цих коштів - це представлений позивачем розрахунок заборгованості. Враховуючи встановлені обставини справи, відсутність первинних бухгалтерських документів та доказів про те, що саме ОСОБА_1 23.08.2011 року вносив кошти у сумі 300 грн., кінцевий строк повернення кредитних коштів згідно з умовами договору - 25.07.2008 року, суд першої інстанції вірно не врахував відображення у розрахунку заборгованості суми внесенння 300 грн. як доказ повернення ОСОБА_1 кредитних коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства. Підстав для скасування рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома