Рішення № 57882284, 16.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3958/15 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/2957/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до Личаківської районної адміністрації Львіської міської ради, треті особи ОСОБА_5, Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; визнання за ОСОБА_3 право власності на 26/100 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю вимог.

Рішення в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначають, що судом першої інстанції не досліджено доказів, які долучено до матеріалів справи, а саме довідку видану ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 19.01.2015 року №3/17980, з якої вбачається, що станом на 29.12.2012 року частина житлового будинку по АДРЕСА_1 належала спадкодавцю ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, а саме, 1/20 частина на підставі договору дарування, посвідченого Сьомою Львівською державною нотаріальною конторою 13.09.1971 року за № 10904, зареєстрованого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 22.12.2004 року за № 396592; 1/4 частини на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Сьомою Львівською державною нотаріальною конторою 22.10.1969 року за № 14150, зареєстрованого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 22.12.2004 року за № 396592 та 1/4 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою 15.04.2004 року за № 1-1636, зареєстрованого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 19.05.2004 року за № 396592.

Також помилковим є висновок суду, що майно яке належало спадкодавцю на день смерті, а саме частина житлового будинку, було новоствореним нерухомим майном, право власності на яке не виникло після завершення будівництва та державної реєстрації, оскільки 27.10.2005 року Личаківська РА ЛМР розглянувши заяву ОСОБА_5 видала розпорядження № 1497 " Про надання дозволу на реконструкцію частини будинку АДРЕСА_1 з влаштуванням додаткових житлових приміщень в об"ємі горища. Після проведення реконструкції ОСОБА_5 реконструйовані приміщення прийнято в експлуатацію та внесено відповідні зміни в технічну документацію. Внаслідок проведення вказаної реконструкції розмір частки у праві спільної часткової власності на будинок, що належала ОСОБА_6 не змінився. Після перерахування розміру ідеальних часток відповідно до висновку ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 22.12.2006 року, розмір частки ОСОБА_6. становив 51/100 і частка ОСОБА_5 - 49/100. У подальшому, 29.12.2006 року, Личаківською РА ЛМР було видано розпорядження № 2292 "Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6.", однак ОСОБА_6 за життя не оформив на своє ім»я права власності. Крім цього, апелянти зазначають, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дав юридичної оцінки правовідносинам, що виникли з приводу відмови нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину, не зробив висновків, щодо того чи є обгрунтованою така відмова, адже саме неможливість оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права була підставою звернення до суду із даним позовом. З наведених підстав апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов»язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову він неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6.

З наявної в матеріалах справи копії спадкової справи №402\2014 вбачається,що на випадок своєї смерті ОСОБА_6, 08 квітня 2008 року, склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Балацькою В.К., за умовами якого належну йому 1/2 частку житлового будинку з приналежними до нього житловими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1, а також на 1/2 частину земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 заповів позивачу ОСОБА_2

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Позивач ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_6, 18 грудня 2014 року, звернувся до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

30 вересня 2015 року нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на грошові вклади та на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0,0716 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

20 грудня 2014 року, позивач ОСОБА_2., як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6, звернувся до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

30 вересня 2015 року нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0,0716 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Подача протягом шестимісячного строку до нотаріальної контори спадкоємцем ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини за законом, а ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини за заповітом, у відповідності до положень ст. 1268 ЦК України свідчить про прийняття ними спадщини.

Відповідно до роз»ясень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, у встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З листа завідувача Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою від 08.06.2015 року №1679/02-14 вбачається, що позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, а саме 51/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідних частках у зв»язку з відсутністю зареєстрованого у встановленому законом порядку свідоцтва про право власності на вказане майно за спадкодавцем.

Пункт 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року передбачає, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції покликався на те, що при поданні нотаріусу спадкоємцем, котрий прийняв спадщину, до складу якої входить не введений в експлуатацію об'єкт будівництва чи право власності на який за життя спадкодавця не зареєстроване і не одержано правовстановлюючий документ, доказів здійснення спадкодавцем-забудовником будівництва такого об'єкта згідно із законом, то відповідно до пункту 205 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус зобов'язаний видавати такому спадкоємцю на майнові права та обов'язки спадкодавця-забудовника свідоцтво про право на спадщину.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до роз»ясень п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №2292 від 29.12.2006 року оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак як встановлено в судом і про цього не заперечували сторони, ОСОБА_6 реєстрацію нерухомого майна у встановленому законом порядку не провів.

Прийняття житлового будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію після його реконструкції та добудови підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта від 26.07.2006 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року № 1174 «Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію частини будинку по АДРЕСА_1».

Вищенаведеним підтверджується, що реконструкція житлового будинку АДРЕСА_1 була закінчена ще на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6, який за життя не зареєстрував за собою право власності на належну йому 51/100 житлового будинку, у зв»язку з чим відсутні правовстановлюючі документи на цю частину житлового будинку, видані на ім»я спадкодавця ОСОБА_6, що відповідно є перешкодою для оформлення за спадкоємцями, якими є позивачі, права власності на успадковану ними частину будинковолодіння в нотаріальному порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає підставною відмову нотаріуса у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом, і зважаючи на відсутність правовстановлюючого документу на належну ОСОБА_6 51/100 житлового будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову про визнання за ними права власності на цю частину будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом та за законом, оскільки за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, право власності на таке може бути визнано за спадкоємцями лише в судовому порядку.

Слід зазначити безпідставним та необґрунтованим посилання суду першої інстанції на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки така втратила чинність у зв»язку із затвердженням 22.02.2012 року Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 на день смерті належало 51\100 частина житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 - 49/100 житлового будинку.

Згідно із заповітом, складеним на користь ОСОБА_2, ОСОБА_6 заповів йому ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, а відтак за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 25/100 частин цього житлового будинку в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ч. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах, а тому спадкоємцем за законом ОСОБА_3 спадкується 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а відтак слід визнати за ним право власності на 26/100 частин цього житлового будинку в порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно посилається на п.3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року про те, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності і що відповідно до п.3.5 наведеного вище інформаційного листа у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК, мотивуючи відсутністю спору між спадкоємцями.

Зважаючи на відсутність правовстановлюючого документу на 51/100 житлового будинку АДРЕСА_1, виданого на ім»я спадкодавця ОСОБА_6, такі висновки суду є безпідставними, необґрунтованими, оскільки з врахуванням положень п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оформлення спадщини в нотаріальному порядку є неможливим, а відтак права позивачів підлягають захисту в судовому порядку.

Наведене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що права позивачів не є порушені і такі не підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за за ОСОБА_2 право власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 26/100 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.