Ухвала суду № 57877191, 12.04.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23323/13-ц

У Х В А Л А

12 квітня 2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого: судді Фаркош Ю.А.,

при секретарі: Мудрак О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 січня 2016 року у виконавчому провадженні № 48243890, -

В С Т А Н О В И В :

09 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 січня 2016 року у виконавчому провадженні № 48243890, з виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2013 року у цивільній справі № 757/23323/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Продінторг», ПАТ «АКБ «Львів» про визнання доповнення № 2 від 09 листопада 2012 року до договору поруки від 09 листопада 2011 року недійсним за зустрічним позовом ПАТ «АКБ «Львів» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ТОВ «Продінторг» про стягнення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії № 80 від 09 листопада 2011 року.

У своїй скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 січня 2016 року у виконавчому провадженні № 48243890.

В обґрунтування скарги посилається на те, що внаслідок неправомірних дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н., його як боржника було позбавлено права на самостійне виконання рішення суду. Крім того ОСОБА_1 посилається на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. накладено арешт на все майно боржника без визначення вартості та конкретизації такого майна.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок вище перелічених дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. було порушене його право на самостійне виконання рішення суду та право на користування іншим майном яке не охоплено арештом та просить задовольнити скаргу, у заявлений ним спосіб.

В судове засідання ОСОБА_1 не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, враховуючи думку осіб які беруть участь у розгляді скарги, скороченні строки розгляду скарги, те що справа тривалий час знаходиться в провадженні, визнав можливим розглянути скаргу за відсутності скаржника ОСОБА_1

Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні.

Представник ПАТ «АКБ «Львів» в судовому засіданні проти скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді скарги, вивчивши матеріали скарги, вважає, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Підстави для відкриття виконавчого провадження зазначені в ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Обов'язки і права державного виконавця визначені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої, окрім іншого, останньому надано право щодо накладення арешту на майно боржника.

Що стосується доводів скарги ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 січня 2016 року у виконавчому провадженні № 48243890, то вказані доводи спростовуються наданими копіями матеріалів вищевказаного виконавчого провадження, а тому суд вважає, що вимоги скарги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що дії головного державного виконавця, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа виданого Печерським районним судом м. Києва на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2013 року у цивільній справі № 757/23323/13-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Продінторг», Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційного банку «Львів» про визнання доповнення № 2 від 09 листопада 2012 року до договору поруки від 09 листопада 2011 року недійсним за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційного банку «Львів» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Продінторг» про стягнення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії № 80 від 09 листопада 2011 року, були вчинені з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця, при яких права чи свободи скаржника не були порушені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 383, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 січня 2016 року у виконавчому провадженні № 48243890 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.А. Фаркош