Ухвала суду № 57869860, 10.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2016 р. м. Київ К/800/6081/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),

Черпака Ю.К.,

Швеця Ю.К.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірними дії щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років та провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням проведених виплат.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасовано постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, та вбачається з свідоцтва про народження, ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13 березня 2014 року в розмірі 130 гривень щомісячно, яка призначена відповідачем.

Позивач перебуває на обліку у відповідача, є особою застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вважає, що відповідачем протиправно не доплачується прожитковий мінімум для дітей до шести років.

Задовольняючи позові вимоги суд першої інстанції виходив з положень ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яким передбачено що виплата допомоги по догляду за дитиною у 2014 році особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку, з посиланням на те, що згідно з частиною 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). .

Проте, з даним висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII від 21 листопада 1992 року, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.

Зокрема, статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У постанові від 8 жовтня 2013 року у справі 21-268а13 Верховний Суд України дійшов висновку, що з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію положення статті 43 Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року відновили свою дію попередні редакції статей 13, 15 та пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ), які діяли до внесення до них змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ).

Оскільки у цій справі суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-ІІІ, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-III від 18 січня 2001 року призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року №1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII від 21 листопада 1992 року (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI, тобто на виконання Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року, не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року на виконання статті 45 Закону № 2154-VIКабінетом Міністрів України не визначалися.

За таких обставин, приймаючи рішення про задоволення позову з 12 вересня 2014 року, у розмірі, передбаченому ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-III від 18 січня 2001 року, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно до частини першої статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 КАС України ,-

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову - Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасувати, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

Ю.К. Черпак

В.В. Швець