Ухвала суду № 57869835, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ К/800/9959/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Алимова О.В.,

від відповідача 1 - Панасюк Ю.О.,

відповідача 2, 3 - Мельник А.А.,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015

у справі № 826/8876/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «КСД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Подільська комерційна компанія»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги, скасування рішення про результати розгляду скарги,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 № 0000025152 та від 30.04.2014 № 0000050152. Прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.02.2014 № 0000025152 та від 30.04.2014 № 0000050152. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідачів. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлені клопотання підлягають задоволенню.

Оскільки відмова в задоволенні частини позовних вимог, не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Приватному акціонерному товариству «КСД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів з ПДВ за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2014 №10/26-55-15-02/25387595, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2013 року суму ПДВ 12 333 333,00 грн., що призвело до порушення вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму ПДВ 12 333 333,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 25.02.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000026152, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 12 333 333 грн.;

- №0000025152, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 12 333 333,00 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 3 083 333,25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.04.2014 за №3817/10/26-15-10-07-15, яким податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 №0000025152 (щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 12 333 333,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 3 083 333,25 грн.) залишене без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 №0000026152 (щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 12 333 333,00 грн.); зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 12 333 333,00 грн. за формою, передбаченою Порядком №1236.

30.04.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0000050152, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ на суму 12 333 333 грн.

Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 25.04.2014 за №3817/10/26-15-10-07-15 та податковим повідомленням-рішенням №0000050152 від 30.04.2014, позивач подав скаргу на дане рішення №3817/10/26-15-10-07-15.

За результатами розгляду скарги, Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення про результати розгляду скарги від 04.06.2014 №9903/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.02.2014 №0000025152, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 30.04.2014 №0000050152) залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція за договором купівлі-продажу нежилого будинку, укладеного з контрагентом - Приватним акціонерним товариством «Подільська комерційна компанія», носить реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (реєстр. №9074052144 від 18.11.2013), де в рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду)» задекларовано суму 12 338 285,00 грн., в рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - суму 12 338 285,00 грн., в рядку 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» - суму 12 338 285,00 грн.

Згідно з додатком 2 (реєстр. №9074052153 від 18.11.2013), до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації) виник у травні 2013 року - 57,00 грн., у серпні 2013 року - 395,00 грн., у вересні 2013 року - 12 337 833,00 грн.

У судовому порядку встановлено, 04.09.2013 між Приватним акціонерним товариством «Подільська комерційна компанія» як продавцем та Приватним акціонерним товариством «КСД» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежилий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, Скляренка Семена, будинок № 4 літера А.

Договір купівлі-продажу від 04.09.2013 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком А.В. 04.09.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 873. Зазначений договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер 8944399 від 04.09.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 52684280000.

Об'єкт купівлі-продажу за договором купівлі-продажу від 04.09.2013 передано за Актом прийому-передачі до Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 04.09.2013.

На виконання вказаного договору ПрАТ «КСД» платіжним дорученням від 04.09.2013 № 2192 сплачено його вартість в повному розмірі в сумі 74 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12 333 333,33 грн.

04.09.2013 ПрАТ «ПКК», згідно п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України було виписано ПрАТ «КСД» підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну № 1, яку було внесено у встановленому законом порядку до Єдиного реєстру податкових накладних, що надало право на включення вказаної вище суми ПДВ до податкового кредиту в вересні 2013 року.

На час здійснення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був платником ПДВ.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказаний об'єкт нерухомості був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується витягами з договорів оренди нежитлових приміщень з додатковими угодами, актами прийому-передачі нежитлових приміщень, актами підтвердження користування орендованим приміщенням, податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні правочину позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль