Ухвала суду № 57869834, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Київ К/800/37807/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Кваші І.В.,

представника відповідача Барабаш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Некс 2010» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Некс 2010» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Некс 2010» (далі - позивач, ТОВ «Некс 2010») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0003572301 від 03.11.2014 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача виписаних контрагентами податкових накладних та інших документів, за відсутністю реального вчинення господарських операцій у спірних правовідносинах не надає позивачу право на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що ним подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту. Крім того, позивачем здійснено оплату за поставлений товар у безготівковій формі, що також підтверджує реальність господарських операцій та зміну майнового стану платника.

Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Некс 2010», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 37307714, зареєстровано 08.10.2010 року, перебуває на обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 373077123010.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НК Партнер» за серпень 2014 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 387/23-01-22-04/37307714 від 17.10.2014 року.

У висновках вказаного акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 3786718 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003572301 від 03.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5680077 грн., в тому числі за основним платежем - 3786718 грн. та за штрафними санкціями - 1893359 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження зазначене податкове-повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента товарів (нафтопродуктів), судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами поставки, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, наявність складських приміщень.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Відповідно до пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900; маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом; маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Таким чином, законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів, а тому, вбачається очевидною необхідність оформлення відповідних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Нафтова компанія Партнер» (далі - ТОВ «НК Партнер») та позивачем укладено договори поставки нафтопродуктів: № ДГ-00039 від 01.08.2014 року; № ДГ-00109 від 12.08.2014 року, № ДГ-00110 від 14.08.2014 року, № ДГ-00111 від 15.08.2014 року, № ДГ-00112 від 21.08.2014 року, № ДГ-00185 від 27.08.2014 року, № ДГ-00113 від 29.08.2014 року за умовами яких ТОВ «НК «Партнер» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість.

На підтвердження реальності виконання умов договорів, позивачем надані первинні документи (договори, податкові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, та інші), які за своїм змістом не дають можливості встановити реальність спірних операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентом саме за даними договорами.

Пунктом 4.2 Договорів закріплено, що товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належить ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів; та/або АЗС Покупця (ІНКОТЕРМС-2010).

При цьому відповідно до п. 4.5 Договорів сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, які повинні зберігатись у ПАТ «Дніпронафтопродукт». Більш того, позивач взагалі не мав відомостей про місцезнаходження цих нафтопродуктів, первинні документи не містять відомостей про адреси резервуарів нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», де повинні зберігатись придбані у ТОВ «НК Партнер» нафтопродукти.

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося від місця їх зберігання - нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», силами позивача за договорами перевезення від 01.07.2014 року № 68 (т. 1 а.с. 75-77) та від 26.06.2014 року №26/06/14-01 (т. 1 а.с. 78-80), укладених Позивачем з ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант Ресурс» відповідно. Таке транспортування відбувалося з 01.08.2014 року по 30.08.2014 року, в той же час, право власності на нафтопродукти перейшло до позивача за умовами Договорів лише 31.08.2014 року, тобто після здійснення транспортування товару, тому твердження позивача про належним чином підтверджений факт транспортування придбаних у ТОВ «НК «Партнер» нафтопродуктів від ПАТ «Дніпронафтопродукт» на АЗС позивача, правильно відхилено судами попередніх інстанцій.

Доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно вимог пп. 4.2.4 п. 4.2, пп. 5.1.1 п. 5.1, 5.1.2 п.5.1, пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 позивачем не надано.

Доводи позивача про те, що оплату за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, що також підтверджує реальність господарських операцій та зміну майнового стану платника суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не підтверджує реальність господарських операцій.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що за відсутності необхідних вищевказаних документів, висновки відповідача про відсутність у позивача доказів переміщення придбаного у відповідного контрагента бензину та палива, доказів перевірки його кількості, а також часу переходу права власності на нафтопродукти, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Некс 2010» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 823/634/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 17.05.2016 року.