Ухвала суду № 57869607, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Київ К/800/38222/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Богів Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маулд-Інвест» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маулд-Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Маулд-Інвест») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.11.2013 року № 003182204 та від 27.11.2013 року № 0003193304.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено пп. 138.8.2. п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Маулд-Інвест» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 01.11.2013 року № 469/22-04.

У вказаному акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України та п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року № 1492, що призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму ПДВ 1318965,00 грн. та до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 58721,00 грн. внаслідок арифметичної (логічної) помилки (порушення).

Зазначені висновки податкового органу вмотивовані тим, що позивачем було неправильно визначено суму від'ємного значення з ПДВ ще в липні 2013 року в розмірі 1434348,00 грн., яка у серпні була зменшена на 56662,00 грн. і склала суму 1377686,00 грн. (1434348,00 грн. - 56662,00 грн. = 1377686,00 грн. ), що надалі була включена позивачем до декларації з ПДВ за вересень 2013 року зі зменшенням на 58721,00 грн. ПДВ за вересень 2013 року та склала 1318965,00 грн. Підставою для таких висновків став акт перевірки товариства за цей період від 18.09.2013 року № 132/22-04/36449064, в якому викладені висновки податкового органу про те, що ТОВ «Маулд-Інвест» неправомірно сформувало суму від'ємного значення з ПДВ за липень 2013 року.

На підставі акту перевірки від 01.11.2013 року № 469/22-04 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року № 0003182204, яким позивачу встановлено завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2013 року в сумі 1318965,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року № 0003192204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 58721,00 грн. - за основним платежем і 14680,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що реальність господарських операцій по придбанню товарів не ставиться під сумнів відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства зводяться до того, що позивачем було неправильно визначено суму від'ємного значення з ПДВ ще у липні 2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правомірність включення позивачем суми від'ємного значення ПДВ в липні 2013 року була предметом розгляду у адміністративній справі № 810/5539/13-а, за результатами розгляду якої, постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року та Вищого адміністративного суду України 03.02.2015 року, встановлено правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування у зазначеному періоді.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а висновки відповідача про допущення позивачем арифметичних та логічних помилок в податковій декларації з податку на додану вартість та порушення підпункту п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року у справі № 810/1590/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 17.05.2016 року.