Ухвала суду № 57869583, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Київ К/800/38897/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Міщенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17.03.2015 року № 0000034200/1205/10/28-03-40 та № 0000044200/1204/10/28-03-04.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, відтак ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» замінено правонаступником Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - позивач, ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) встановлено прямий зв'язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковими зобов'язанням його контрагента та, на його думку, у разі недекларування податкових зобов'язань контрагентом, у платника відсутнє право на податковий кредит.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 01.10.1996 року, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з 04.10.1996 року за № 835.

Позивачем на адресу відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 19.12.2014 року № 9073756198, податкову декларацію за грудень 2014 року від 20.01.2015 року № 9078796220, уточнюючий розрахунок за грудень 2014 року від 30.01.2015 року № 9006875215.

Разом з декларацією позивачем, для підтвердження права на податковий кредит, подані податкові накладні, отримані від КП «Компанія «Вода Донбасу», Донецька залізниця СП «Енергозбут», які відображені в Додатку № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до декларації за грудень 2014 року, з додаванням супроводжувальним листом копій первинних документів, якими підтверджується факт отримання позивачем товарів та послуг від постачальників.

25.12.2014 року позивачем на ім'я начальника СДПІ по роботі з великими платниками в м. Донецьку для визначення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок в податковій декларації з податку на додану вартість направлено відповідні підтверджуючи документи.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.02.2015 року № 29/28-03-40/00191129.

У висновках вказаного акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму ПДВ 668375 грн., за листопад 2014 року на суму ПДВ 709290 грн.; п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України,що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 668 375 грн., яке підлягає зменшенню.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки дотримання вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у частині відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з врахуванням результатів попередньої камеральної перевірки від 21.01.2015 року, проведеної органом податкової служби, встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 668375 грн.; за листопад 2014 року заниження податкових зобов'язань на суму 21829,8 грн.; за листопад 2014 року завищення податкового кредиту на суму 1132116,71 грн.; за грудень 2014 року заниження податкових зобов'язань на суму 40775,9 грн.; за грудень 2014 року завищення податкового кредиту на суму 1060390 грн.

Відповідно до Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3501886,5 грн. по податковим накладним, виписаним у грудні 2014 року отриманим від КП «Компанія «Вода Донбасу».

За даними АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань КП «Компанія «Вода Донбасу» за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року КП «Компанія «Вода Донбасу» до податкового органу не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 8912,17грн. по податковим накладним, виписаним у грудні 2014 року отриманим від ДП «Донецька залізниця».

За даними АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ДП «Донецька залізниця» за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року ДП «Донецька залізниця» до податкового органу не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Загальна сума не задекларованих контрагентами позивача податкових зобов'язань зі сплати ПДВ становить 702160 грн.

З огляду на зазначене, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 668375 та за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 709290 грн., оскільки контрагенти позивача підпадають під критерії, визначені Наказом ДПС України від 10.05.2012 року № 390 - податковий кредит сформовано за рахунок підприємств ризикової категорії,що задіяні у формуванні схемного податкового кредиту («транзитерів», «податкових ям») у тому числі за ланцюгами поставки; порушення п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 668375 грн. та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 709289,77 грн.; порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 668375 грн., яка підлягає зменшенню та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 709290 грн.

За результатами перевірки, на підставі вищевказаних висновків, податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000044200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702160 грн., № 0000034200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 668375,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 334187,5 грн. (том 1 а.с.16-19).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та контрагентами КП «Компанія «Вода Донбасу» ДП «Донецька залізниця» було укладено ряд господарських договорів.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ДП «Донецька залізниця», КП «Компанія «Вода Донбасу», подано суду копії: договорів, додаткових угод, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ДП «Донецька залізниця», КП «Компанія «Вода Донбасу» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Крім того, реальність господарських операцій не ставиться під сумнів відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ДП «Донецька залізниця» та КП «Компанія «Вода Донбасу», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року у справі № 805/1174/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 17.05.2016 року.