Постанова № 57869049, 17.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р. Справа № 581/44/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

представника відповідача Свистун Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.03.2016р. по справі № 581/44/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови йому у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити йому виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.03.2016р. зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_2 у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років.

Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 03 грудня 2015 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. № 213, ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27 вересня 2000 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Позивач працює на посаді судового розпорядника апарату Липоводолинського районного суду Сумської області, дана посада віднесена до посад державних службовців.

З 01.04.2015 р. позивачу припинено виплату пенсії.

Листом № 603/С-11 від 16.12.2015 року відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії з посиланням на Закон України від 02.03.2015 року №213 та повідомив про відсутність права на отримання пенсії до кінця 2015 року, а саме про неможливість одночасного перебування на державній службі та отримання пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання пенсії підлягає відновленню, оскільки законні підстави для її невиплати відсутні.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Законом України № 213 від 02.03.2015р. внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та викладено її в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

За приписами п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 213 від 02.03.2015р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 4 Прикінцевих положень цього Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213 встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Разом з тим, такий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнято не було.

Таким чином, з 1 червня 2015 року втратили чинність норми, за якими призначались спеціальні пенсії, у зв'язку з чим спеціальні пенсії та щомісячне довічне грошове утримання за вказаними Законами не призначаються.

Отже, враховуючи, що з 1 червня 2015 року, посада, на якій працює позивач не відноситься до посад, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", підстави для невиплати позивачу з 01 червня 2015 року пенсії, визначені статтею 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що до позивача не застосовуються приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з огляду на те, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не входить до переліку, наведеного в п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", виходячи з наступного.

Позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при цьому працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Закон України "Про державну службу" входить до переліку законів, норми про пенсійне забезпечення яких скасовуються з 01 червня 2015 року у відповідності до вимог п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Таким чином, на позивача на поширюється дія п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відновлення позивачу у 2015 році виплати пенсії.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про відновлення виплати йому пенсії з 01.01.2016р. з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. № 911-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Таким чином, враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", підстави для виплати йому з 01 січня 2016 року пенсії, відсутні.

Отже, припинивши з 01 січня 2016 року виплату пенсії позивачу, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Між тим, суд першої інстанції не врахував зазначених приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання відновити йому виплату пенсії з 01 січня 2016 року.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального права підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відновлення виплати йому пенсії з 01 січня 2016 року з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.03.2016р. по справі № 581/44/16-а скасувати в частині задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 січня 2016р.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Кононенко З.О.Судді Калитка О.М. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 23.05.2016 р.