Постанова № 57868505, 11.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

11 травня 2016 року Справа № 918/446/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Вощук О.А.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» на рішення господарського суду Рівненської області від 23.02.16 р. у справі №918/446/15 (суддя Качур А.М.)

за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Клесівський карєр нерудних копалин «Технобуд»

про стягнення 13860,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах

за участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (довіреність №КР-10 від 04.01.2016 р.)

Від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №109 від 10.05.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.02.2016 року у справі №918/446/15 (суддя Качур А.М.) було відмовлено у позові ДТГО Львівська залізниця в особі ВП Львівська дирекція залізничних перевезень до Товариства з обмеженою відповідальністю Клесівський карєр нерудних копалин Технобуд про стягнення 13 860 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які залізниця посилалась як на підставу своїх вимог, враховуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ДТГО Львівська залізниця в особі ВП Львівська дирекція залізничних перевезень, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.02.2016 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ДТГО Львівська залізниця в особі ВП Львівська дирекція залізничних перевезень .

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку тому факту, що ваги на станціях ОСОБА_3 та Здолбунів згідно паспорту ваги, та виходячи з технічних характеристик, які містяться в Настанові з експлуатації Ваги вагонні тензометричні ВВТ є тензометричними вагами, які здійснюють зважування вагонів в русі та використовуються для власних потреб залізниці, в першу чергу для забезпечення безпеки руху.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині прийнятого рішення, в порушення ст.43 ГПК України, не в повному обсязі оцінив комерційний акт № 061879 від 05.11.14 року, який, зокрема, містить повну інформацію про обставини, за яких виявлено порушення ( розділи Б,В,Д).

Позивач відмітив те, що судом, при винесені рішення від 23.02.2016 року, не враховано положення ч.1 ст.26 Закону Украъни Про залізничний транспорт та ст.122 Статуту залізниць України, згідно обставин, які можуть служити підставою для майнової відповідальності відправників вантажу, засвідчуються актами (в даному випадку комерційний акт №061879 від 05.11.14р.), який в свою чергу за формою та змістом відповідає вимогам Правил складання актів, складений та підписаний повноваженими особами та є належним доказом на підтвердження факту нерівного зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу.

Вищенаведене свідчить про неповне зясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду 11.05.16 року відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою.

Зокрема зазначає, що господарський суд Рівненської області враховуючи матеріали справи, висновки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 19 листопада 2015 року, обґрунтовано дійшов висновку, що документи надані позивачем суду мають суперечності, складені з порушенням встановлених чинним законодавством України вимог та не можуть бути підставою для накладання стягнення на відповідача за неправильне зазначення маси вантажу в перевізному документі, з огляду на недоведеність обставин викладених матеріалами справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/446/15 від 04.04.16 року апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця в особі відокремленого підрозділу Львівська дирекція залізничних перевезень прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 11.05.2016 року.

11.05.2016 року представники сторін у судове засідання зявились, позиції викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу підтримали.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

02 листопада 2014 року згідно із залізничною накладною № 39510433 (т.1, а.с. 9) відповідач відвантажив зі станції Клесів Львівської залізниці вагон зі щебенем № 66782988, який був відправлений залізницею на станцію призначення Львів Львівської залізниці вантажоодержувачу державному підприємству Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій".

Як зазначено у залізничній накладній № 39510433 вантаж розміщено насипом, вжито заходи проти змерзання, щебінь перелопачено.

Відповідно до роздруківки з відомості зважування з бази даних тензометричної статичної ваги відповідача, вагон № 6672988 завантажено з масою нетто 69,04 т. (т.1, а.с. 72).

Вага якою було встановлено масу завантаження вагону № 66782988 пройшла державну повірку та знаходяться на технічному обслуговуванні та контролі позивача, що підтверджується зокрема технічним паспортом ЗВВТ, сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, актами здачі-прийняття виконаних робіт по обслуговуванню ЗВВТ (т.1, а.с. 56-71, 74-76). Відповідач також надав суду копію листа ТОВ "Процесс-Інжинірінг", організації яка проводить технічне і сервісне обслуговування вагонних ваг відповідача та є розробником програми зважування WeightLogic, що входить до складу ваг вагонних DGW U-100-S (2) та використовується відповідачем, про те, що інформація про результати зважування вагона, автоматично вноситься до бази даних програми зважування, а підтвердженням результатів зважування є чек зважування, який можна роздрукувати з бази даних, без можливості корегування (т.2, а.c.78-79).

Судом встановлено, що 03 листопада 2014 року на станції ОСОБА_3 за допомогою тензометричних динамічних вагонних ваг було проведено зважування, зокрема вагону №66782988. За результатами даного зважування було встановлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні, враховуючи похибку при зважуванні 2 %, склала 68 050 кг (тобто на 950 кг менше від маси, зазначеної відправником у залізничній накладній № 39510433). Зазначений факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа начальника станції ОСОБА_3 від 13 травня 2015 року №227, а також копією відповідного протоколу зважування (т.1, а.с. 73, 114-116). У згаданому листі зазначено, що маса вантажу у вагонах (в т.ч. вагоні № 66782988) враховуючи похибку при зважуванні відповідає перевізним документам.

З матеріалів справи судом також встановлено, що 03 листопада 2014 року на станції Здолбунів за допомогою динамічних вагонних ваг було проведено зважування вагону № 66782988. За результатами цього зважування було встановлено, що вагон прибув з нестачею проти документа у розмірі 3 200 кг., що підтверджується відповідним протоколом зважування (т.1, а.с. 117-119).

Разом з тим, вказаний вагон для перевірки на статичних вагах не відчіплявся, акти загальної форми позивачем не складались.

Крім того, як слідує з пояснень позивача та листа структурного підрозділу залізниці (т.1, а.с. 128), у звязку з необхідністю зменшення ваги поїзда для усунення небезпеки під час руху цього транспорту, на станції Здолбунів позивачем було здійснено відчеплення групи, яка складалася з пяти вагонів (у тому числі вагону № 66782988), від основного складу, та відправлено вказану групу зі станції Здолбунів по досильній накладній № 39546981 (т. 1, а.с. 113). Акт про відчеплення вагону № 66782988 від основного складу залізницею не складався.

Так, згідно з пунктом 28 вказаної досильної накладної, завантаження здійснювалось залізницею (железной дорогой), станція відправлення Здолбунів (пункт 18). В розділі Вантажність вагонів вказаної накладної відмічено, що маса вантажу завантажена у вагон № 66782988 складає 69 000 кг.

05 листопада 2014 року на вимогу вантажоодержувача (т.1, ст. 138) на станції призначення було проведене контрольне зважування вагона № 66782988, який прибув по досильній накладній № 39546981 у групі пяти вагонів до основної відправки № 39510433.

За результатами контрольного зважування було виявлено фактичну нестачу маси вантажу у вагоні № 66782988 в розмірі 3850 кг проти ваги, зазначеної у перевізних документах. Дана обставина стала підставою для складання комерційного акту від 05 листопада 2014 року АА №061879/3.

Зі змісту вказаного комерційного акту встановлено, що під час обстеження вантажу у вагоні №66782988 було виявлено, що у перевізних документах була зазначена маса нетто 69000 кг, а у дійсності була виявлена маса нетто 65150 кг., що менше проти документа на 3850 кг, маса брутто 87050 кг., тара 21900 кг. Слідів виїмок та втрат не виявлено. Зважування здійснено на 150 тонних тензометричних вагонних вагах. Комерційний акт складено працівниками станції Львів за участі представника вантажоодержувача. Будь-яких зауважень до вказаного акту представником вантажоодержувача заявлено не було (т.1, а.с.8).

Оскільки, на думку позивача, товариство вчинило порушення щодо неправильного зазначення у перевізних документах маси вантажу, залізницею було вирішено нарахувати відповідачу штраф.

Нарахування штрафу позивач здійснив на підставі статей 118 та 122 Статуту, відповідно до змісту яких, за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі пятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

Зі змісту залізничної накладної від 02 листопада 2014 року №39510433 вбачається, що вартість перевезення по спірному вагону складає 2772,00 грн. З огляду на зазначене позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 13 860 грн. 00 коп. (2 772,00 грн. х 5 = 13 860,00 грн.).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно з частинами 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у даному Кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як визначено статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 вказаної статті).

Статтею 2 Статуту визначено, що останній визначає обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

За положеннями пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 8 червня 2011 року № 138), накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (пункт 1.3 цих Правил).

Статтею 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

У пункті 1.2. Правил оформлення перевізних документів зазначено, що накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно з пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобовязаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 5 квітня 2004 року № 279.

Відповідно до статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

За приписами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у залізничній накладній від 02 листопада 2014 року № 39510433 вантажовідправник зазначив масу вантажу 69 500 кг. Правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника.

Частиною 2 статті 24 Статуту передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за предявлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. ОСОБА_3 зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

За приписами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до правової позиції наведеної у пункті 6.2 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Тому, для вирішення даного спору необхідним є встановлення наявності чи відсутності факту допущення вантажовідправником порушення правил оформлення перевізних документів, а саме - неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 19 листопада 2015 року скасовуючи рішення господарського суду Рівненської області від 06 липня 2015 року та постанову РАГС від 25 серпня 2015 року зазначив наступне.

Передбачений статтями 118, 122 Статуту та пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів штраф, має бути стягнено з відповідача, якщо позивач доведе, що відповідач неправильно зазначив (в даному випаду) масу вантажу. Якщо ж інформація внесена вантажовідправником є правильною, а невідповідність маси зданого та отриманого вантажу мала місце через дію інших чинників, то в такому випадку відсутні підстави для покладення на вантажовідправника відповідальності за обставини, на які він не може вплинути, при всій турботливості та обачливості, які від нього вимагалися.

Так, за правилами статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Слід зазначити, що з наданих сторонами доказів судом встановлено, що позивач сам підтвердив масу вантажу відповідача в межах допустимої. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа начальника станції ОСОБА_3 від 13 травня 2015 № 227, та копією відповідного протоколу зважування, протоколами порівняння.

В поясненнях, поданих суду 29 грудня 2015 року позивач зазначає, що електронна тензометрична вага на станціях ОСОБА_3 та Здолбунів використовується для власних потреб залізниці, в першу чергу для забезпечення безпеки руху, а результати зважування вантажу на тензометричних вагах (динамічних) не можуть бути підставою для складання комерційного акту, для вирішення суперечливих питань, які виникають за результатами зважування на тензометричних вагах, вагони повинні бути повторно зважені на вагах для статичного зважування.

Разом з тим, суд не може залишити поза увагою вказані обставини встановлення самим же позивачем маси вантажу вагону № 66782988 в межах допустимої похибки.

Також, на увагу заслуговують ті обставини, що у звязку з необхідністю зменшення ваги поїзда позивачем було здійснено відчеплення групи, яка складалася з пяти вагонів (у тому числі вагону № 66782988), від основного складу, та відправлено вказану групу зі станції Здолбунів залізниці по досильній накладній.

Так, з пункту 28 вказаної накладної слідує, що завантаження здійснювалось саме позивачем (залізницею), а не відповідачем, маса вантажу вагону № 66782988 відображена в розділі "Вантажність вагонів" складає 69 000 кг. та відповідає масі зазначеній відповідачем в перевізних документах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в накладній № 39510433, оформленій відповідачем, маса вантажу зазначена в графі 24 "маса вантажу визначена відправником", а в досильній накладній № 39546981 маса вантажу зазначена в графі 25 "маса вантажу визначена залізницею", при цьому маса вантажу співпадає з даними зазначеними відповідачем.

Відповідно до абзацу 6 пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, передбачено, що заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Згідно із додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 25 заповнюється залізницею, якщо масу вантажу визначено саме залізницею. Таким чином, залізницею, під час оформлення досильної накладної, повторно підтверджено масу вантажу вагону № 66782988 зазначену вантажовідправником.

Крім того, у комерційному акті зазначено, що відправка вантажу вагоном № 66782988 здійснювалась за накладною № 39546981 від 03.11.2014 (досильна накладна, а не накладна № 39510433 оформлена відповідачем), станція відправлення Здолбунів (а не Клесів, як у накладній оформленій відповідачем), відправник начальник станції (а не товариство).

Отже, згідно з наявним у матеріалах справи доказом досильною накладною № 39546981, оціненою судом як перевізний документ, за яким вантаж доставлено на станцію призначення та який складений за Правилами оформлення перевізних документів, особою, яка оформляла вказану накладну та вносила до неї відомості щодо маси вантажу є позивач, а не відповідач.

Відтак, враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що матеріали справи містять суперечливі докази, оскільки відправник товару надав докази завантаження вагону відповідно до перевізних документів. В матеріалах справи наявні також і докази, згідно з якими залізницею встановлено масу вантажу в межах допустимої похибки. Позивачем також не спростовано доводи товариства про підтвердження відповідності маси вантажу інформації зазначеній у документах результатами зважування на вагах відповідача.

Тобто, вказані докази в своїй сукупності підтверджують позицію відповідача про те, що перевізні документи по відправленому вагону № 66782988 були заповнені правильно.

Разом з тим на станції призначення встановлено нестачу вантажу що склала 3 850 кг.. В комерційному акті від 05 листопада 2014 року вказано що вагон № 66782988 не містив слідів виїмок чи втрат (навантаження гіркоподібне, зі схилом нижче бортів 1000-1200 мм.).

Згідно з наданими сторонами поясненнями, маркування вантажу вказаного вагону не здійснювалось.

З наявних в матеріалах справи доказів суд не має змоги встановити дійсні причини нестачі вантажу, яку було виявлено на станції призначення.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

З врахуванням вищенаведених встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» на рішення господарського суду Рівненської області від 23.02.16 р. у справі №918/446/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.