Постанова № 57868342, 19.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р. Справа № 922/2407/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.03.2016), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.03.2016)

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 18.01.2016)

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради Полтававодоканал, м. Полтава (вх. № 517 Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс", м. Харків (вх. 518 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/2407/15

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській обл. м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 639 976,63 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач - Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс", в якому просив стягнути заборгованість в розмірі 639376,63 грн. за договорами № 5/т та №6/т про закупівлю робіт за державні кошти від 13.09.2013, укладеними між сторонами даного спору. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/2407/15 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Будівельної компанії "Техекс" на користь КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" суму заборгованості в розмірі 296114,00 грн., судовий збір в розмірі 5922,28 грн.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/2407/15, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Позивач звернувся до суду із клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Відповідач також з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 в частині стягнення з ТОВ Техекс на користь КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" суми заборгованості в розмірі 218571,60 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" в цій частині відмовити. Крім цього, відповідач звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що загальна вартість виконаних будівельних робіт за договорами №№5/т, 6/т від 13.09.2013 р. становить не 1130614,60 грн., як про це помилково зазначив суд в оскаржуваному рішенні, а 1372442,20 грн. (11628,00 грн. (за актом №1 за листопад 2014 р. за договором №6/т від 13.09.2013 р.) + 802975,20 грн. (за актом №1 за листопад 2014 р. за договором №5/т від 13.09.2013 р.) + 557839,00 (за актом №2 за грудень 2014 р. за договором №6/т від 13.09.2013 р. згідно з висновком експертизи) = 1372442,20 грн.). Таким чином, різниця між перерахованими позивачем відповідачу грошовими коштами та загальною вартістю робіт за договорами №№5/т, 6/т від 13.09.2013 р. становить 54286,40 грн. (1426728,60 грн. (сума перерахованого авансу) - 1372442,20 (загальна вартість виконаних робіт) = 54286,40 грн.), а не 296114,00 грн., як про це зазначив суд в оскаржуваному рішенні. Враховуючи викладене, рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 р. у частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 218571,60 грн. (296114,00 грн. 54286,40 грн. = 218571,60 грн.) відповідач вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.) апеляційні скарги Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вх. № 517 Х/3Х/3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс" (вх № 518 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11 січня 2016 року у справі № 922/2407/15 обєднані в одне провадження та прийняті до провадження Харківського апеляційного господарського суду. Розгляд скарг призначено на 15 березня 2016 о 12:30 год.

Відповідач - ТОВ "Будівельна компанія "Техекс" надав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. 2817 від 14.03.2016), за доводами викладеними в якому, просить у задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення господарського суду Харківської області від 11 січня 2016 року у справі № 922/2407/15 відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській обл. м. Полтава надала пояснення (вх. № 2798 від 14.03.2016), в яких підтримує свої пояснення від 15.06.2014 № 15-09/342/4695, що були надані під час розгляду справи в першій інстанції, просить розглянути справу без участі його представника відповідно до вимог чинного законодавства, а копію судового рішення направити на адресу Головного управління Казначейства.

У судовому засіданні 15.03.2016 оголошено перерву до 24.03.2016 о 12:30 год.

21.03.2016 від Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 3117), в яких позивач з урахуванням заперечень відповідача зазначає, що по договору № 5/т від 13.09.2013 ним було перераховано відповідачу аванс у розмірі 801232,20 грн., а його використання відповідачем підтверджено належним чином лише на суму 773139,64 грн. Таким чином, за даними позивача, заборгованість відповідача по цьому договору становить 28092,56 грн. (801232,20 грн. - 773139,64 грн.). Крім того, позивач стверджує, що по договору № 6/т від 13.09.2013 позивачем було перераховано відповідачу аванс у розмірі 625496,40 грн., а його використання останнім підтверджено належним чином лише на суму 13612,33 грн., а тому заборгованість ТОВ "Будівельна компанія "Техекс" перед позивачем по договору № 6/т від 13.09.2013 становить 611884,07 грн. (625496,40 грн. - 13612,33 грн.). Тож, враховуючи зазначене, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 639976,63 грн. Щодо посилання суду першої інстанції та відповідача на акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 р. по договору № 6/т, позивач наголошує на тому, що даний акт не може бути визнаний в якості належного та допустимого доказу, оскільки він був складений відповідачем (підрядником) в односторонньому порядку після закінчення терміну дії договору, надійшов на адресу позивача в лютому 2015 р., після звернення позивача до відповідача з письмовою претензією, вже поза дією договору. Крім того, даний акт не відповідає ані об'ємам фактично виконаних робіт, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, ані звітному періоду виконання. Також роботи, зазначені у ньому, не затверджені інженером з технічного нагляду та не мають підтверджуючих документів до акту виконаних робіт таких як видаткові накладні, товаротранспортні накладні розроблені та затверджені в установленому порядку калькуляції на роботу техніки, тощо. Більш того, в даному випадку також і договором №6/т від 13.09.2013 не передбачена ні можливість сторін складати дані акти в односторонньому порядку, ні надання актам, складеним в односторонньому порядку, юридичної сили у випадку їх не підписання іншою стороною. Також, за твердженнями позивача, висновок судового експерта має оцінюватися критично, оскільки на дослідження експерта були поставлені питання, пов'язані саме з актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 р., який обґрунтовано не визнається позивачем за наведених вище підстав. Крім того, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення експертизи, в зв'язку з чим був позбавлений можливості надати експерту ґрунтовні пояснення та викласти свої аргументи, які могли б вплинути на висновок експерта в цілому, в результаті чого висновок був складений однобоко без участі уповноваженого представника позивача.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2016 для її розгляду сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, для забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства розгляд справи відкладено на 12 квітня 2016 р. о 12:30 год.

29.03.2016 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 3446) щодо акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 року. Позивач вважає, що вказаний акт не може розглядатися в якості належного та допустимого доказу, оскільки він не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктам 2.2., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/7040), а також був направлений на адресу позивача більш ніж через місяць після закінчення терміну договору, в зв'язку з чим не може вважатись складеним безпосередньо після завершення господарської операції.

11.04.2016 від Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській обл. м. Полтава до суду надійшла заява (вх. № 3893), в якій третя особа повідомляє, що в повному обсязі підтримує свої пояснення від 09.03.2016 за № 12-09/162/1658 та просить розглянути справу без участі його представника, а копію судового рішення направити на адресу Головного управління Казначейства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 розгляд справи відкладено на 19.05.2016 о 10:30 год.

28.04.2016 від третьої особи на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява (вх. № 4539), в яких Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській обл. м. Полтава в повному обсязі підтримує свої пояснення від 09.03.2016 за № 12-09/162/1658 та просить розглянути справу без участі його представника, а копію судового рішення направити на адресу Головного управління Казначейства.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.05.2016 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради Полтававодоканал, м. Полтава не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс", м. Харків слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 13.09.2013 між Комунальним підприємством Полтавської обласному ради "Полтававодоканал" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс" (відповідач, виконавець) були укладені договори № 5/т та № 6/т про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договори). Предметом вказаних договорів були роботи по реконструкції каналізаційного колектору м'ясокомбінату по вул. Ковпака та вул. Курчатова в м. Полтава, способом санації та часткової перекладки (4 та 3 ділянки), загальна вартість укладених договорів є твердою і становить 4755762,00 грн. Термін дії договорів сторони визначили до 31.12.2013 (том 1 аркуші справи 13-20, 21-28).

Додатковими угодами № 1 від 30.12.2013 до Договорів сторони дійшли згоди щодо продовження терміну їх дії до 31.12.2014 (том 1 аркуші справи 29-30).

Додатковими угодами № 2 від 30.05.2014 до Договорів сторони підтвердили незмінність загальної суми договорів (том 1 аркуші справи 11, 31).

У відповідності до пунктів 4.3. Договорів в редакції додаткових угод № 3 від 22.09.2014 (том 1 аркуші справи 32-33) позивач перераховує відповідачу аванс, який здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 у термін до 18.10.2013, в розмірі 30% від загального обсягу робіт на придбання і постачання матеріалів та конструкцій. Виконавець протягом 45 днів з дня надходження коштів як авансу, підтверджує їх використання, згідно з актом приймання-передачі робіт або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Також, Додатковими угодами № 3 від 22.09.2014 до Договорів сторони узгодили продовжити вказаний термін до 90 днів.

Відповідно до пункту 5.6. Договорів обставинами, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки і не залежать від виконавця та дають йому право на перегляд цих строків, є, зокрема:

- невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань, несвоєчасне надання проектно-кошторисної документації, не надання "фронту робіт", порушення фінансування будівництва;

- внесення змін до проектної документації;

- виконання додаткових робіт;

- призупинення робіт.

Відповідно до пункту 5.8. Договорів, строки виконання робіт переносяться на період дії обставин, згідно пункту 5.6. даних Договорів, з урахуванням часу на відновлення робіт та можливого їх перенесення на найбільш сприятливу пору, після письмового погодження із замовником.

Згідно пункту 7.2. Договорів у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт за бюджетні кошти, виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), у розмірі подвійної ставки НБУ, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти, з урахуванням індексу інфляції.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаних Договорів, позивач платіжними дорученнями від 11.08.2014 та 18.08.2014 перерахував відповідачу кошти в розмірі 1426728,60 грн.

Проте, як зазначив позивач, згідно довідок про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року, вартість виконаних підрядних робіт по вищевказаних об'єктах склала 786751,97 грн., тому згідно даних позивача сума заборгованості відповідача за вищевказаними договорами становить 639976,63 грн. (1426728,6 грн. - 786751,97 грн.), яка складається з різниці між перерахованою позивачем сумою грошових коштів та вартістю виконаних відповідачем підрядних робіт.

Листом від 31.12.2014 позивач повідомив відповідача про розірвання з ним укладених Договорів, дія яких закінчується 31.12.2014 та вимагав повернення не підтверджених актами виконаних робіт отриманих авансових коштів.

З метою досудового врегулювання спору позивач 23.01.2015 звернувся до відповідача з письмовою претензією № юр/183, в якій вимагав добровільно сплатити зазначену суму боргу.

На вказану претензію від відповідача надійшла відповідь за №7 від 09.02.2015, в якій зазначив, що затримка виконання робіт склалася не з вини виконавця, оскільки, в порушення пункту 4.3. укладених між сторонами Договорів, аванс був перерахований виконавцю тільки 19.08.2014. Окрім цього відповідач просив замовника прийняти рішення про консервацію об'єкта, до внесення змін в проектну документацію, згідно фактичним геологічним умовам і висновкам фахівців, а також скорегувати технологію виконання робіт їх висновкам.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення з відповідача різниці між перерахованою позивачем сумою грошових коштів та вартістю виконаних відповідачем підрядних робіт за договорами № 5/т, 6/т від 13.09.2013р. в розмірі 639976,63 грн.

Судами встановлено, що укладені між сторонами договори №5/т, 6/т від 13.09.2013 за своєю правовою природою є договорами підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до статей 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 889 Цивільного кодексу України унормовано, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами, після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку. встановленому договором або законом.

Підрядник, відповідно до приписів статті 890 Цивільного кодексу України зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (пункт 2 статті 852 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивачем в порядку статті 849 Цивільного кодексу України направлено відповідачеві лист від 31.12.2014 з повідомленням про відмову від договорів № 5/т, 6/т від 13.09.2013, який отримано відповідачем, а тому дані договори є відповідно розірваними.

Предметом даного позову є вимога про повернення частини сплаченої передоплати в сумі 639976,63 грн., оскільки підстава для подальшого утримання підрядником коштів з моменту розірвання договору підряду є такою, що відпала.

Здійснюючи судовий розгляд справи, місцевим господарським судом було встановлено, що з урахуванням встановлених по справі обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між перерахованою позивачем відповідачу суми грошових коштів в розмірі 1426728,60 грн. та загальною вартістю виконаних відповідачем робіт за договорами №№ 5/т, 6/т від 13.09.2013 в розмірі 1130614,60 грн., що становить суму 296114,00 грн.

Проте колегія суддів вважає, що висновок суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 241827,60 грн. є помилковим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у справі документальним доказам, оскільки за всіма наявними у справі документами загальна вартість виконаних відповідачем робіт за договорами №№ 5/т, 6/т від 13.09.2013 складає суму 1372442,20 грн., а тому різниця між перерахованою позивачем відповідачу суми грошових коштів та загальною вартістю фактично виконаних відповідачем робіт за договорами №№ 5/т, 6/т від 13.09.2013 становить 54286,40 грн. (1426728,60 грн. - 1372442,20 грн.).

До такого висновку колегія суддів дійшла враховуючи наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи в їх сукупності з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, ретельно дослідивши всі наявні у справі докази, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов обґрунтовано позивачем лише в частині вимог про стягнення з відповідача 54286,40 грн. Саме в цій частині вимоги Комунального підприємства Полтавської обласної ради Полтававодоканал, м. Полтава визнаються судом апеляційної інстанції законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи достеменно підтверджується, що на виконання договору №5/т від 13.09.2013 між сторонами у справі було складено, підписано без зауважень, скріплено печатками підприємств та погоджено інженером з технічного нагляду акт приймання будівельних робіт № 1 за листопад 2014 на суму 802975,20 грн. (том 1 аркуші справи 42-46).

Крім того, на виконання договору №6/т від 13.09.2013 між сторонами у справі було складено, підписано без зауважень та скріплено печатками підприємств акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2014 на загальну суму 11628,00 грн. (том 1 аркуші справі 47-48).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання договору №6/т від 13.09.2013 було складено та направлено позивачеві акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 на загальну суму 561147,60 грн. (том 1 аркуші справи 141-144). Однак позивач даний акт не підписав.

З метою правильності вирішення даного спору та задля зясування питань щодо визначення дійсної вартості та обєму виконаних відповідачем будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 за договором №6/т від 13.09.2013, необхідності підтвердження достовірності їх відображення у звітній документації, господарським судом першої інстанції ухвалою від 25.06.2015 у даній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_4.

За приписами частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза, згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9101 від 30.11.2015 по справі № 922/2407/15 вартість фактично виконаних будівельних робіт з числа викладених в акті приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 року за укладеним між сторонами у справі договором №6/т від 13.09.2013 становить 557839,00 грн. (том 3 аркуші справи 91-119). Зазначена сума, з урахуванням недоробок, і складає вартість розгляданих експертом робіт.

Відповідач у повному обсязі погоджується із такими висновками судового експерта.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок судового експерта оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами та не має заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та враховуючи те, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено іншого обєму та розміру вартості виконаних відповідачем будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 року по договору №6/т від 13.09.2013, ніж той, що встановлений судовою експертизою, і дані, які містяться у Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9101 від 30.11.2015 по справі № 922/2407/15, позивачем у відповідному порядку не спростовані, колегія суддів приймає до уваги саме такий розрахунок вартості фактично виконаних відповідачем підрядних робіт за вказаним актом на суму 557839,00 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних будівельних робіт за договорами №5/т та №6/т від 13.09.2013 р. становить не 1130614,60 грн., як про це помилково зазначив суд в оскаржуваному рішенні, а 1372442,20 грн. (11628,00 грн. (за актом №1 за листопад 2014 р. за договором №6/т від 13.09.2013 р.) + 802975,20 грн. (за актом №1 за листопад 2014 р. за договором №5/т від 13.09.2013 р.) + 557839,00 (за актом №2 за грудень 2014 р. за договором №6/т від 13.09.2013 р. згідно висновку експертизи).

Здійснивши арифметичний розрахунок різниці між перерахованими позивачем відповідачу коштами та загальною вартістю фактично виконаних відповідачем будівельних робіт за договорами №5/т від 13.09.2013 та №6/т від 13.09.2013, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ця різниця складає суму 54286,40 грн. (1426728,60 грн. (сума перерахованого авансу) 1372442,20 грн. (загальна вартість виконаних відповідачем робіт)), а тому саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З цих обставин, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 241827,60 грн. є необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, з прийняттям по справі в цій частині нового рішення, яким у позові в цій частині судом апеляційної інстанції відмовляється. Втім, рішення суду в частині стягнення 54286,40 грн. є законним, обґрунтованим, а тому правові підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції задовольняються.

Натомість наведені позивачем в його апеляційній скарзі обґрунтування є безпідставними, нічим не підтвердженими, а тому такими, що задоволенню не підлягають. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 585690,23 грн. не доведені та невмотивовані позивачем жодним чином, що зумовлює необхідність відмови в позові в цій частині.

Частинами 4, 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами) передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони; якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги відповідача та частково скасовуючи рішення суду у даній справі, колегія суддів вирішила здійснити новий розподіл судових витрат по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради Полтававодоканал, м. Полтава залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/2407/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 241827,60 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/2407/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 5922,28 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким здійснити новий розподіл судових витрат по справі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, літ. "У-1", код ЄДРПОУ 37311909) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 03361661) грошові кошти в сумі 54286,40 грн. та судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1827,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 03361661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, літ. "У-1", код ЄДРПОУ 37311909) 6514,51 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.