Рішення № 57868205, 17.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р.Справа № 922/1117/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Муніципальна охорона", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія виробниче підприємство "Сван", м.Харків про про стягнення 19136,81 гривень за участю предятасників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№б/н від 04.04.2016 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№08 від 04.01.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

06.04.2014р. позивач - Комунальне підприємство "Муніципальна охорона" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія виробниче підприємство "Сван" (відповідача) 22136,81 гривень, з яких 19643,04 гривень боргу, 2334,59 гривень штрафних санкцій, 159,18 гривень 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1378,00 гривень судового збору .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.04.2016р.

26.04.2016 р. позивач надав до суду заяву (вх.№14121) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 19136,81 гривень, з яких 16643,04 гривень боргу, 2334,59 гривень штрафних санкцій, 159,18 гривень 3% річних, крім того, 1378,00 гривень судового збору .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2016 р. було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 17.05.2016 р.

17.05.2016 р. позивач надав до суду заяву (вх.№16103) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про повну сплату основного боргу відповідачем, та просить стягнути з відповідача 2493,77 гривень, з яких 2334,59 гривень штрафних санкцій, 159,18 гривень 3% річних, крім того, 1378,00 гривень судового збору.

17.05.2016 р. відповідач надав до суду супровідним листом (вх.№16104) докази сплати основної заборгованості.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст.22 ГПК України, та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 17.05.2016 р. позов підтримував, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні 17.05.2016 р. проти позову заперечував частково.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

26.10.2015 р. сторони уклали договір №119/15Ф про надання послуг на охорону об'єкта, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги пов'язані із сторожуванням (послуг пов'язані з безпекою, тощо), а замовник зобов'язується прийняти послуги і оплатити їх.

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг або самостійно за реквізитами, за зазначеними у договорі, щомісячно у термін до 25 числа поточного місяця надання охоронних послуг, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця. До рахунку додаються акти наданих (виконаних) послуг.

Вартість послуг за договором обумовлена п.3.1. договору, за 1 годину наданих послуг ціна становить 18,62 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1.1, договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за надані послуги.

Відповідно до підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт за грудень 2015р., січень-лютий 2016 р., виконавець надав послуги, пов'язані зі спостереженням та безпекою у кількості 1592 годин на загальну суму 29643,04 гривень.

Позивач направив відповідачу претензії про сплату наданих послуг за вих.№24 від 09.02.2016 р., №56 від 31.03.2016 р.

Відповідач своєчасно повністю не оплатив надані послуги охорони, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 19643,04 гривень.

Відповідно до п.7.3 договору у разі прострочення замовником оплати послуг охорони у строк, встановлений п.4.1 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач надав до суду докази оплати основної заборгованості, та позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог підтверджує зарахування сплаченої відповідачем суми основної заборгованості за спірним договором на загальну суму 19643,04 гривень, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, суд не розглядає позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 19643,04 гривень основного боргу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи при розрахунку 3% річних те, що послуги здійснювались щомісячно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 155,86 гривень 3% річних, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим, підлягають задоволенню, в іншій частині слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

Згідно з ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд при розрахунку пені враховує те, що послуги здійснювались щомісячно, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої санкції, перевіривши періоди нарахування останнім вказаної суми пені, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про те, нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в сумі 2285,87 гривень, в іншій частині слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керується ст.ст.44,49 ГПК України, та враховуючи, що суму основного боргу відповідачем було сплачено після звернення позивачем із позовом до суду, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, суд, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія виробниче підприємство "Сван" (код 31437305, 61058, м.Харків, вул.Данилевського, б.34, р/р№26002436584 в ПАТ "ОСОБА_3 ОСОБА_1", м.Київ, МФО 380805) на користь Комунального підприємства "Муніципальна охорона" (код 36817804, 61010, м.Харків, Червоношкільна наб., б.16, п/р №26001060816456 В ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533) 2285,87 гривень пені, 155,86 гривень 3% річних, 1374,76 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_4