Ухвала суду № 57868067, 23.05.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о п р о д о в ж е н н я с т р о к у р о з г л я д у с п о р у

"23" травня 2016 р. Справа № 926/462/16

За позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: Чернівецької міської ради (відповідач 1); фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці (відповідач 2).

про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0152 га, вартістю 300422,00 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача прокурор Козлова Ю.Г.;

від відповідача 1 ОСОБА_2, довіреність від 08.12.2015 № 01/02-18/3225;

від відповідача 2 ОСОБА_3, довіреність від 04.05.2016;

СУТЬ СПОРУ: керівник Чернівецької місцевої прокуратури звернувся до Чернівецької міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про визнання незаконним пункту 1 рішення 64 сесії Чернівецької міської ради VІ скликання від 04.06.2015 № 1625 та недійсним договору встановлення земельного сервітуту від 25.06.2015 № 115, укладеного між відповідачами та повернення за актом прийому-передачі земельної ділянки розміром 0,0152 га по вул. Комарова, 10 в м. Чернівці, вартістю 300422,00 грн. та кадастровим номером 7310136300:08:001:0186.

Позов обґрунтовуються тим, що відповідно до вимог статті 401 Цивільного кодексу України ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки для усунення недоліків своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом, однак земельна ділянка відповідачеві 2 була виділена для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач 1 проти позов не визнає, посилаючись на встановлення відповідачеві 2, передбаченого частиною другою статті 401 ЦК України та частиною першою статті 100 Земельного кодексу України, особистого сервітуту, який, на його думку, може бути встановлений на вимогу будь-якої особи, крім власника (володільця) сусідньої земельної ділянки.

Відповідач 2 позов також позов не визнає, у звязку з втратою сили пункту 1 оскаржуваного рішення до моменту його реалізації, тобто, як це передбачено частиною другою статті 402 ЦК України, до державної реєстрації договору про встановлення земельного сервітуту. Крім того, відповідач 2 також зазначає, що прийняте рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію, внаслідок його виконання, тому його скасування не породжує наслідків для сторін оскаржуваного договору, внаслідок чого оскарження дійсності та законності рішення чи договору є неналежним способом захисту інтересів держави, а відповідач 2 не може відповідати за помилки державних органів.

Ухвалою від 25.03.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.04.2016.

Ухвалою від 12.04.2016 розгляд справи відкладено на 05.05.2016 у звязку з неявкою відповідачів та неподанням витребуваних судом документів.

Надалі в судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва, в останнє до 23.05.2016.

У судовому засідання 23.05.2016 представник відповідача 2 звернувся звернувся з клопотанням про продовження строку розгляду спору строком на 15 днів у звязку з необхідністю надання додаткових пояснень по справі. Представник відповідача 1 та прокурор проти задоволення зазначеного клопотання не заперечували.

Згідно частини 3 статті 69 Господарського процесуального України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи, що відповідно до статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача, при цьому розгляд справи підлягає відкладенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 77 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В :

1.Продовжити строк розгляду спору до 09 червня 2016 року.

Суддя А. Паскарь