Рішення № 57867911, 16.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016р. Справа№ 914/2300/15

За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства Бродівський завод продуктів харчування, м. Броди, Бродівський район, Львівської області

до відповідача 2: Компанію ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ДК-6880, м. Тарм, Люне,

третя особа-1, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Реєстраційна служба Бродівського районного управління юстиції Львівської області, м.Броди Львівська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: приватний нотаріус Бродівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, м.Броди Львівська область

третя особа-3, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство Мідлтрейд, м. Васильків, Київська область

про витребування майна (обєктів загального державного значення, що не підлягають приватизації) з чужого незаконного володіння та визнання права державної власності на нерухоме майно.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від прокуратури: ОСОБА_4 посвідчення № 011165 від 24.10.2012р.;

Від позивача: ОСОБА_5 представник за довіреністю №18-11-07795г від 02.12.2015р.;

Від відповідача-1: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 01.0915/1 від 01.09.2015р., ОСОБА_6 представник за довіреністю № 120416/1 від 12.04.2016р.;

Від відповідача-2: не з`явився.

Від третьої особи-1: не з`явився.

Від третьої особи-2: не з`явився.

Від третьої особи-3: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області подано позов до відповідача - 1Приватного підприємства Бродівський завод продуктів харчування та відповідача 2 Компанії ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Реєстраційна служба Бродівського районного управління юстиції Львівської області, приватний нотаріус Бродівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, Приватне підприємство Мідлтрейд про витребування майна (обєктів загального державного значення, що не підлягають приватизації) з чужого незаконного володіння та визнання права державної власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 13.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 27.07.2015р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

У відповідності зі статтею 125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно з частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За таких обставин, враховуючи місцезнаходження відповідача, який є нерезидентом ОСОБА_2, та необхідністю його належного повідомлення про розгляд справи, з метою забезпечення та реалізації його права на судовий захист, необхідно направити судові документи та матеріали у справі в нотаріально засвідченому перекладі (датською) мовою уповноваженому органу.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Для дотримання процесуальних строків розгляду спору, з урахуванням необхідності виконання судового доручення, провадження у справі №914/2300/15 було зупинено до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання.

Враховуючи наведене вище, ухвалою суду 07.09.2015р. зупинено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 13.04.2016 року. Зобовязано позивача надати суду до 28.09.2015р. належним чином нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову ухвали суду від 13.07.2015 року, від 27.07.2015року, 26.08.2015р. та від 07.09.2015р. у справі №914/2300/15; позовної заяви від 06.07.2015 року № 05/1-451 вих.15 з додатками. Зазначені документи були належним чином оформлені та подані суду та відправлені нерезиденту.

У звязку з перебуванням судді Коссака Степана Михайловича на навчанні у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України в період з 11- 15 квітня 2015р. (наказ від 16.03.2016р. № 73-к) судове засідання 13.04.2016р. не відбулось. Згідно Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Львівської області, затверджених зборами суддів від 02.08.2015р., вбачається, заборона розглядати справи, що перебувають у його провадженні та призначені до розгляду на час перебування на навчанні (п. 7 розділу ІІІ Засад). А тому ухвалою суду від 18.04.2016р. судовий розгляд призначено на 19.04.2016р. на 11-00.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 19.04.2016р. розгляд справи відкладено на 05.05.2016р., а 05.05.2016р. на 16.05.2016р.

При цьому у матеріалах справи є інформація про явку учасників процесу 13.04.2016 року та їх повідомлення про наступне судове засідання 19.04.2016 року. Зокрема, до суду зявилися представник прокуратури та позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, відповідач -1 - Приватного підприємства Бродівський завод продуктів харчування. Представник Компанії ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_1 до суду для участі в судовому засіданні не зявився.

Матеріали справи містять інформацію про те, що відповідач 2 Компанія ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи та про суть позовних вимог.

Зокрема, на адресу суду повернулося підтвердження з відміткою про вручення 18 листопада 2015 року нерезиденту судових документів шляхом безпосередньої доставки адресату, який прийняв його добровільно відповідно до статті 6 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000 N 2052-III і набрала чинності для України з 26.11.2000.

Так, Конвенцією встановлено спеціальний порядок оформлення та вручення судових та позасудових документів.

Відповідно до частини 1 статті 7 Конвенції типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, в усіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року N 2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:

a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Відповідача було належним чином повідомлено про місце і час судового засідання. Відповідачем не було подано відзив на позовну заяву і не забезпечено участь свого представника у судових засіданнях. Згідно з частиною 2 статті 15 Конвенції суд може постановити рішення за відсутності доказів вручення судового документа особисто відповідачеві, якщо з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців. З огляду на те, що в матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу документів про судовий розгляд справи, враховуючи той факт, що з моменту порушення провадження у справі сплинув шестимісячний строк, судом було застосовано положення частини 2 статті 15 Конвенції та вирішено спір по суті за відсутності відповідача.

( З врахуванням правової позиції Вищого господарського суду України від 01.01.2009 року, зазначених в узагальненнях судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів).

У судовому засіданні 16.05.2016 року прокурором подано заяву про уточнення позовних (вх.№ 20706/16) вимог стосовно кожного з відповідачів у справі. При цьому заявою від 16.05.2016 року (вх..№20705/16) зазначено, що згаданими уточненнями позовних вимог не змінюється предмет і підстава позову, а тому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яке заявлено представником позивача та відповідача 1 у звязку з необхідністю повідомлення відповідача 2 про це, заперечує.

Суд відхиляє клопотання про зупинення та заяву про уточнення позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до п.3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши прохальну частину позову та зміст поданої прокурором заяви про уточнення позовних вимог, суд доходить висновку, що у даному випадку не відбувається подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому судом також враховується строк розгляду справи, передбачений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 69 ГПК України.

Представник прокуратури та позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечили.

Представник відповідача-2 в судове засідання року явку повноваженого представника не забезпечив.

Треті особи 1,2 , 3 у судове засідання явку повноважних представників не забезпечили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено таке.

Прокурор та позивач просять суд витребувати з незаконного володіння Компанії ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_1 протирадіаційні сховища № 50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475,0 кв. м та № 50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1по вул.. ОСОБА_7 1Д, 1Е у м. Броди Львівської області та визнати за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області на зазначені обєкти цивільної оборони.

При цьому прокурор та позивач покликаються обставини, встановленні у рішенні господарського суду Львівської області від 03.10.2013року у справі 914/128/13. Судом проаналізовано матеріали справи №914/128/13.

Так, рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року по справі №914/128/13 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено частково. Визнано за державою Україна (від імені якої діє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області) право власності на протирадіаційні сховища площами, відповідно, 464,1 кв. м, 475,0 кв. м та 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1 (загальною площею 954,8 кв. м), Г-1 (загальною площею 963,5 кв. м) та Д-1 (загальною площею 649,1 кв. м), місцезнаходження яких: Львівська область, місто Броди, вул. Івана Франка, 69. Зобовязано приватне підприємство Мідлтрейд у 30-денний строк повернути державі Україна (від імені якої діє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області) витребувані протирадіаційні сховища площами, відповідно, 464,1 кв. м, 475,0 кв. м та 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1 (місцезнаходження яких: Львівська область, місто Броди, вул. Івана Франка, 69), шляхом передачі зазначених обєктів нерухомості (за актом) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме: визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2006 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 у частині продажу протирадіаційних сховищ №50703, №50704 та №50705, які розташовані у будівлях за адресою: м. Броди, вулиця І.Франка, 69, а саме: складі готової продукції під літерою В-1 (площею 954,8 кв.м), складі готової продукції під літерою Г-1 (площею 963,5 кв. м) та складі готової продукції під літерою Д-1 (площею 649,1 кв. м) та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.11.2010 року, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3 у частині продажу протирадіаційних сховищ №50703, №50704 та №50705, які розташовані у будівлях за адресою: м. Броди, вулиця І.Франка, 69, а саме: складі готової продукції під літерою В-1 (площею 954,8 кв. м), складі готової продукції під літерою Г-1 (площею 963,5 кв. м) та складі готової продукції під літерою Д-1 (площа 649,1 кв. м) відмовлено. Провадження у справі стосовно вимог позивача до відкритого акціонерного товариства Бродівський консервний завод припинено.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на балансі Бродівського консервного заводу, який, у ході приватизації, перетворено у відкрите акціонерне товариство Бродівський консервний завод (Наказ Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області №420 від 26.03.1997 року), перебували протирадіаційні сховища, які не увійшли до складу цілісного майнового комплексу, переданого у власність відповідачу-1, і, відповідно, залишились у власності держави Україна, що підтверджується Протоколом №2 від 14.03.1997 року засідання комісії по приватизації майна Бродівського консервного заводу, у якому вказано про зменшення вартості цілісного майнового комплексу на вартість майна обєктів, що не підлягають приватизації бомбосховищ (протирадіаційні укриття). Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Бродівського консервного заводу затверджено Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області №370 від 19.03.1997 року.

Проте, у документах, що стосуються приватизації цілісного майнового комплексу Бродівського консервного заводу, не зазначено необхідних ідентифікаційних даних протирадіаційних сховищ. Лише у протоколі №2 від 14.03.1997 року вказується ємкість бомбосховищ №1, №2 та №3, яка становить 950 чоловік кожне. У Переліку нерухомого майна, яке знаходиться у місті Броди, вул. Івана Франка, 69 та передано у власність відповідачу-1, зазначено три склади готової продукції без жодної їх ідентифікації, а також без зазначення факту розташування у вказаних будівлях протирадіаційних сховищ.

Наведене вище зумовило реєстрацію за ВАТ Бродівський консервний завод права власності на склади готової продукції: будівлі під літерами В-1 (загальною площею 954,8 кв. м), Г-1 (загальною площею 963,5 кв. м) та Д-1 (загальною площею 649,1 кв. м), що підтверджується витягом з реєстру прав власності від 21.12.2006 року.

Реєстрація права власності на склади готової продукції (будівлі під літерами В-1, Г-1, Д-1), без виключення підвальних приміщень, які, за твердженням позивача, і є спірними протирадіаційними сховищами №50703, №50704, №50705) за ВАТ Бродівський консервний завод зумовила наявність підстав для відчуження відповідачем-1 зазначених будівель уцілому, які в подальшому увійшли у склад обєктів нерухомості, придбаних дочірнім підприємством Техноагрополіс за договором купівлі-продажу від 27.12.2006 року.

Так, ПП Мідлтрейд, уклавши 18.11.2010 року з ДП Техноагрополіс договір купівлі-продажу обєктів нерухомого майна, загальною площею 14040,9 кв. м, що розташовані за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. І. Франка, 69, набуло право власності на будівлі та споруди, серед яких і склади готової продукції, що визначались як будівлі під літерами В-1, Г-1, Д-1 без виключення підвальних приміщень, в яких знаходились протирадіаційні сховища.

Відповідно до інвентаризаційних справ на будівлі складів готової продукції, що знаходяться у місті Броди, вул. Івана Франка, 69, загальна площа будівлі під літерою В-1, вартістю 361489 грн., складає 954,8 кв.м, а підвального приміщення, яке входить до складу будівлі 464,1 кв.м, що становить 48,61% від загальної площі будівлі; загальна площа будівлі під літерою Г-1, вартістю 377370 грн., складає 963,5 кв.м, а площа двох підвальних приміщень у будівлі 475 кв.м, що становить 49,3% від загальної площі будівлі; загальна площа будівлі під літерою Д-1, вартістю 356794 грн., складає 649,1 кв.м, а площа підвального приміщення,яке входить до складу будівлі 450,6 кв.м, що становить 69,42% від загальної площі будівлі.

Таким чином, ДП Техноагрополіс та ПП Мідлтрейд, укладавши договори купівлі-продажу набували право власності на будівлі вцілому, без виключення площ підвальних приміщень.

Відповідно до паспортів на протирадіаційні сховища №50703, №50704 та №50705, виготовлених Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Львівської облдержадміністрації, у будівлях складів наявні сховища загальною площею по 475 кв.м, які розраховані на укриття 950 осіб (кожне), що відповідає даним, зазначеним у протоколі №2 засідання комісії з приватизації майна Бродівського консервного заводу від 14.03.1997 року.

Враховуючи, що у склад цілісного майнового комплексу Бродівського консервного заводу входило три склади готової продукції, а паспорти сховищ підтверджують наявність у складах протирадіаційних обєктів площею 475 кв.м та ємкістю 950 осіб, суд зробив висновок про знаходження спірних протирадіаційних сховищ саме у будівлях складів готової продукції під літерами В-1, Г-1 та Д-1.

В такому випадку, реєстрація відповідачем-1, без належної правової підстави, права власності на будівлі складів під літерами В-1, Г-1 та Д-1 в цілому, без виключення приміщень протирадіаційних сховищ, які не ввійшли у склад приватизованого цілісного майнового комплексу, зумовив вибуття спірних обєктів з володіння власника (держави Україна) поза його волею, так як відсутній факт погодження питання стосовно відчуження спірного майна з органом, уповноваженим державою на управління майном, що перебуває у її власності Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року зазначене рішення залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи, що спірне майно, за договором купівлі-продажу від 18.11.2010 року, набуто приватним підприємством Мідлтрейд і перебуває у його фактичному володінні, держава Україна (власник), згідно з ч.1 ст. 388 ЦК України, вправі витребувати протирадіаційні обєкти цивільної оборони у відповідача-3 як добросовісного набувача, оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею. Таким чином, місцевий господарський суду дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо витребування у ПП Мідлтрейд протирадіаційних сховищ, а, відтак, повернення спірних обєктів нерухомості, шляхом передачі їх (за відповідним актом) власнику державі Україна, від імені якої діє РВ ФДМУ по Львівській області.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі ЦК).

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року по справі №914/128/13, що набрало законної сили, визнано за державою Україна, від імені якої діє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на протирадіаційні сховища площами, відповідно, 464,1м2, 475,0м2 та 450,6м2, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1 (загальною площею 954,8м2), Г-1 (загальною площею 963,5м2) та Д-1 (загальною площею 649,1м2), місцезнаходження яких: Львівська область, місто Броди, вул. Івана Франка, 69.

Ухвалення судових рішень іменем держави обумовлено їх значенням як загальнообов'язкових рішень органу судової влади, піднімає їх авторитет як акта державної влади. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, посадових осіб, окремих громадян та їх об'єднань і підлягають виконанню на всій території України. Зважаючи на особливе значення судових рішень як актів правосуддя, законодавством за невиконання судових рішень встановлено кримінальну, майнову та адміністративну відповідальність.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України, за змістом якого, у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Відповідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відтак факт оспорення чи невизнання за державою права власності на спірні нежитлові приміщення належними та допустимими доказами не доведено.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання права власності на протирадіаційні сховища № 50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475,0 кв. м та № 50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1по вул.. ОСОБА_7 1Д, 1Е у м. Броди Львівської області, оскільки право власності на зазначені обєкти визнано рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2013року у справі 914/128/13, яке набуло законної сили.

Також суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Бродівської міської ради Бродівського району Львівської області від 28.11.2014 року майновому комплексу по вул.. Івана Франка, 69 у м. Броди, у який входять протирадіаційні обєкти, що складають предмет спору, присвоєно поштові адреси вул. ОСОБА_7 відповідно 1Д, 1Е у м. Броди. Незважаючи на зміну адреси, зазначені обєкти, що були предметом розгляду у справі №914/128/13 та складають предмет спору у справі 914/2300/15 є одні і тіж, що встановлено у судовому засіданні, інше сторонами не заперечувалося та належних і допустимих доказів не надано.

Щодо витребування протирадіаційних сховищ № 50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475,0 кв. м та № 50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1по вул.. ОСОБА_7 1Д, 1Е у м. Броди Львівської області у Компанії ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_7 суд зазначає таке.

Пунктом 4 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року по справі №914/128/13, залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013

Приватному підприємству „Мідлтрейд у 30-денний строк повернути державі Україна (від імені якої діє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області) витребувані протирадіаційні сховища площами, відповідно, 464,1м2, 475,0м2 та 450,6м2, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1 (місцезнаходження яких: Львівська область, місто Броди, вул. Івана Франка, 69), - шляхом передачі зазначених обєктів нерухомості (за ОСОБА_7) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області.

Як зазначено вище, у справі №914/128/13 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства „Бродівський консервний завод (Відповідач-1), Дочірнього підприємства „Техноагрополіс (Відповідач-2) та Приватного підприємства „Мідлтрейд (Відповідач-3) з вимогами:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 27.12.2006, укладений Відповідачем-1 та Відповідачем-2, у частині продажу протирадіаційних сховищ №№ 50703, 50704 та 50705, які розташовані у будівлях за адресою: м. Броди, вулиця І.Франка, 69, а саме: складі готової продукції під літерою В-1 (площею 954,8 кв.м), складі готової продукції під літерою Г-1(площею 963,5 кв.м) та складі готової продукції під літерою Д-1(площею 649,1 кв.м);

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 18.11.2010, укладений Відповідачем-2 та Відповідачем-3, у частині продажу протирадіаційних сховищ №№ 50703, 50704 та 50705, які розташовані у будівлях за адресою: м. Броди, вулиця І.Франка, 69, а саме: складі готової продукції під літерою В-1 (площею 954,8 кв.м), складі готової продукції під літерою Г-1 (площею 963,5 кв.м) та складі готової продукції під літерою Д-1 (площа 649,1 кв.м);

При цьому у рішенні суду встановлено, що на балансі Бродівського консервного заводу, який, у ході приватизації, перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Бродівський консервний завод (Наказ Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області №420 від 26.03.1997), перебували протирадіаційні сховища, які не увійшли до складу цілісного майнового комплексу, переданого у власність Відповідачу-1, і, відповідно, залишились у власності держави Україна.

Зазначене підтверджує Протокол №2 від 14.03.1997 комісії з приватизації майна Заводу, у якому вказано про зменшення вартості ЦМК на вартість бомбосховищ (обєктів, що не підлягають приватизації). Акт оцінки вартості ЦМК Заводу затверджено Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області №370 від 19.03.1997.

Проте, у жодному документі, що стосується приватизації цілісного майнового комплексу Заводу, не зазначено необхідних ідентифікаційних даних протирадіаційних сховищ: у Протоколі №2 від 14.03.1997 зазначено лише, що ємкість таких обєктів (№№1-3) складає 950 осіб.

У Переліку нерухомого майна, яке знаходиться у місті Броди, вул. Івана Франка, 69, та передано у власність Відповідачу-1, зазначено три склади готової продукції без жодної їх ідентифікації, а також без зазначення факту розташування у вказаних будівлях протирадіаційних сховищ.

Зазначене зумовило реєстрацію за Відповідачем-1- ВАТ «Бродівський консервний завод» права власності на склади готової продукції: будівлі під літерами В-1 (загальною площею 954,8м2), Г-1 (загальною площею 963,5м2) та Д-1 (загальною площею 649,1м2), що підтверджує ОСОБА_4 з реєстру прав власності від 21.12.2006.

Факт реєстрації за Заводом права власності на склади готової продукції (будівлі під літерами В-1, Г-1, Д-1), без виключення підвальних приміщень (які, за ствердженням Позивача, і є спірними протирадіаційними сховищами №№50703, 50704, 50705), зумовив наявність підстав для відчуження Відповідачем-1 зазначених будівель уцілому, які і увійшли у склад обєктів нерухомості, придбаних Відповідачем-2 за Договором купівлі-продажу від 27.12.2006.

Оскільки Відповідач-2 ДП «Техноагрополіс» набув (за Договором від 27.12.2006) право власності на склади готової продукції, що визначались як будівлі під літерами В-1, Г-1, Д-1, тому, Відповідачу-3, за Договором купівлі-продажу від 18.11.2010, також перейшло право власності на вказані склади як на будівлі у цілому (без включення підвальних приміщень).

Матеріали Інвентаризаційних справ на будівлі складів готової продукції (що знаходяться у місті Броди, вул. Івана Франка, 69) підтверджують, що:

-загальна площа будівлі під літерою В-1 (вартість якої 361 489,00грн.) складає 954,8м2, а підвального приміщення (яке входить до складу будівлі) складає 464,1м2 (48,61% від загальної площі);

-загальна площа будівлі під літерою Г-1 (вартість якої 377 370,00грн.) складає 963,5м2, а площа двох підвальних приміщень у будівлі складає 475,0м2 (49,3% від загальної площі);

-загальна площа будівлі під літерою Д-1 (вартість якої 356 794,00грн.) складає 649,1м2, а площа підвального приміщення (яке входить до складу будівлі) складає 450,6м2 (69,42% від загальної площі).

Отже, Відповідачі-2- ДП «Техноагрополіс» та -3 ПП «Мідлтрейд», при придбанні складів готової продукції (за Договорами купівлі-продажу), набували права власності на будівлі вцілому, без виключення площ підвальних приміщень (що, як уже встановлено, було зумовлено фактом реєстрації за Відповідачем-1 права власності на будівлі вцілому).

Документи, які б містили беззаперечні дані про наявність у будівлях під літерами В-1, Г-1, Д-1 протирадіаційних сховищ, - відсутні.

Проте, у 2000 році (після приватизації ЦМК Заводу) Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Львівської облдержадміністрації виготовлено Паспорти на протирадіаційні сховища №№50703, 50704, 50705, згідно з даними яких у будівлях складів наявні сховища загальною площею по 475,0м2, які розраховані на укриття 950 осіб (кожне).

Тобто, дані про ємкість сховищ, зазначені у Паспортах сховищ, відповідають даним, зазначеним у Протоколі від 14.03.1997 комісії з приватизації майна Заводу.

Оскільки у склад цілісного майнового комплексу Заводу входило три склади готової продукції, а Паспорти сховищ підтверджують наявність у складах (що належали Відповідачу-1) протирадіаційних обєктів, тому, зазначені опосередковані дані зумовлюють висновок про знаходження спірних протирадіаційних сховищ саме у будівлях складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1.

Документи, які б надавали можливість визначити конкретне місцезнаходження сховищ №№50703, 50704, 50705 (тобто, - у яких саме будівлях вони знаходяться) відсутні. Проте, зазначене не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки, за даними Паспортів сховищ, у всіх трьох будівлях складів знаходяться протирадіаційні обєкти площею 475,0м2 та ємкістю 950 осіб.

Тобто, у даному випадку важливим є факт знаходження у будівлях складів спірних протирадіаційних сховищ (а не їх нумерація).

Сховища розміщені у підвальних приміщеннях будівель. Проте, за даними Інвентаризаційних справ на будівлі складів, площі підвальних приміщень у будівлях під літерами В-1 та Д-1 є меншими за площу, яка зазначена у Паспортах (475,0м2), і складають, відповідно, 464,1м2 та 450,6м2.

Судом у судовому засіданні оглянуто матеріали інвентаризаційних справ (технічні паспорти) на спірні нежитлові приміщення, що знаходяться у Т.ІІ справи №914/128/13.

Отже, факт реєстрації Відповідачем-1 ВАТ «Бродівський консервний завод» без належної правової підстави (і усупереч фактичним обставинам), права власності на будівлі складів під літерами В-1, Г-1, Д-1 уцілому, без виключення приміщень протирадіаційних сховищ (які не увійшли у склад приватизованого цілісного майнового комплексу), зумовив вибуття спірних обєктів з володіння власника (держави Україна) поза його волею, так як відсутній факт погодження питання стосовно відчуження спірного майна з органом, уповноваженим державою на управління майном, що перебуває у її власності (тобто, - з Позивачем).

Докази, які б підтверджували, що Відповідачам-2 та -3 було відомо про відсутність у Відповідача-1 права на відчуження будівель складів готової продукції вцілому (без виключення підвальних приміщень), - відсутні.

Отже, згідно з нормою ч.1 ст.388 ЦК України, Відповідачі-2- ДП «Техноагрополіс» та -3 ПП «Мідлтрейд» є добросовісними набувачами спірного майна (недобросовісність набуття зазначеними Відповідачами спірних обєктів Позивачем не доведено).

Оскільки спірне майно, за Договором купівлі-продажу від 18.11.2010, набуто Приватним підприємством „Мідлтрейд і перебуває у його фактичному володінні, тому, згідно з нормою ч.1 ст.388ЦКУ, держава Україна (власник) вправі витребувати протирадіаційні обєкти цивільної оборони у Відповідача-3 ПП «Мідлтрейд» (добросовісного набувача), оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Судом у справі №914/2300/15 встановлено, що в подальшому ПП «Мідлтрейд» уклало з ПП «Бродівський завод продуктів харчування» договір купівлі продажу від 06 серпня 2014 року спірного майна, в тому числі складів готової продукції, де розміщенні протирадіаційні сховища № 50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475,0 кв. м та № 50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1 і зареєструвала за цим майном право власності.

29 січня 2015 року ПП «Бродівський завод продуктів харчування» уклало з Компанією ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_7 договір купівлі продажу відповідно №59 та №67 від 29.01.2015р., зокрема складів готової продукції, де розміщенні протирадіаційні сховища № 50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475,0 кв. м та № 50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1 і зареєструвала за цим майном право власності.

На час розгляду справи у суді встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна за №58521457, сформованим судом 04.05.2016 року та №58518989, сформованим судом 04.05.2016 року будівлі складу готової продукції загальною площею 2914, 4 кв.м та 954,8 кв.м відповідно за адресою м. Броди, вул.. Шептицького А., будинок 1Е та будинок 1Д, у яких знаходяться протирадіаційні сховища № 50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475,0 кв. м та № 50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1зареєстровані на праві власності за Компанії ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_7.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, яким передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

В даному випадку є Компанія ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_7 як добросовісний набувач набув спірне майно, яке вибуло із власності держави поза її волі. Належних та допустимих доказів іншого сторонами не надано, судом за наявними у справі доказами не встановлено. А відтак майно вибуло з володіння власника - держави поза його волею і в подальшому набуте набуте відповідачем 2 - Компанія ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_7.

У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача (постанови Верховного Суду України від 4 грудня 2012 р. у справі № 3-55гс12, від 11 грудня 2012 р. у справі 3-65гс12).

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача до відповідача -2 - Компанія ЕЙЕНДОМССЕЛЬСКАБЕТ АФ 11/9 2001 ОСОБА_7 про витребування протирадіаційні сховища №50703 площею 464,1 кв. м, №50704 площею 475 м.кв. та №50705 площею 450,6 кв. м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1, та знаходяться за адресою Львівська область, місто Броди, вул. Шептицького А., будинок1Д, 1Е, шляхом передачі зазначених обєктів нерухомості (за актом) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» на момент звернення прокуратурою до суду з позовною заявою (надалі Закон).

Відповідно до підпункту 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення до суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача.

Отже, позивачем заявлено дві вимоги майнового характер: про витребування майна та визнання права власності., з урахуванням вартості спірного майна.

Інвентаризаційна вартість будівель, у яких знаходяться спірні сховища, складає (згідно технічних паспортів, що знаходяться в матеріалах справи № 914/128/13, які досліджувалась судом): під літерою «В»-1 загальною площею будівлі 954,8 кв.м. 361 489,00 грн., під літерою «Г»-1 загальною площею будівлі 963,5 кв.м. 377 370,00 грн., під літерою «Д»-1 загальною площею будівлі 649,1 кв.м. - 356 794,00 грн., відповідно сума судового збору (виходячи із встановленого розміру 2 %) складає: 7 229,78 грн., 7 547,40 грн., та 7 135,88 грн.

Спірні приміщення є частинами будівель, тому судовий збір підлягає стягненню, виходячи із процентного співвідношення площ цих приміщень до загальної площі будівель: площа сховища 464,1 кв.м у будівлі під літерою «В»-1 від загальної площі 954,8 кв.м. складає 48,61 %, отже сума судового збору складає 3 514,40 грн.; площа сховища 475,0 кв.м. у будівлі під літерою «Г»-1від загальної площі 963,5 кв.м. складає 49,3 %, отже сума судового збору складає 3 720,87 грн.; площа сховища 450,6 кв.м. у будівлі під літерою «Д»-1від загальної площі 649,1 кв.м. складає 69,42 %, отже сума судового збору складає 4 953,73 грн.

Отже суми судового збору, за кожною з вимог складає 12189,00 грн. (3514,40 грн. + 3720,87 грн. +4 953,73 грн.).

Як зазначено в пункті 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Отже, за вимогу про витребування майна судовий збір в сумі 12 189,00 грн. підлягає стягненню в дохід Державного бюджету з відповідача-2.

За вимогу про визнання права власності судовий збір в сумі 12 189,00 грн. підлягає стягненню в дохід Державного бюджету з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Витребувати з незаконного володіння Компанії «Ейендомссельскабет АФ 11/9 2001 ОСОБА_7» - боржник ( ОСОБА_2, ДК-6880, м. Тарм, Люне, вул. Стабельхоьвей,1) протирадіаційні сховища №50703 площею 464,1 кв.м, №50704 площею 475 кв.м. та №50705 площею 450,6 кв.м, які розташовані (відповідно) у підвальних приміщеннях будівель складів готової продукції під літерами В-1, Г-1, Д-1, та знаходяться за адресою Львівська область, місто Броди, вул. Шептицького А., будинок1Д, 1Е, шляхом передачі зазначених обєктів нерухомості (за актом) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області - кредитор (79000, вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів; ідентифікацій код 20823070).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Компанії «Ейендомссельскабет АФ 11/9 2001 ОСОБА_7» (ОСОБА_2, ДК-6880, м. Тарм, Люне, вул. Стабельхоьвей,1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 12 189,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області - кредитор (79000, вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів; ідентифікацій код 20823070)в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 12 189,00 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2016 року.

Суддя Коссак С.М.