Ухвала суду № 57867663, 20.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.05.2016Справа № 910/20640/13

За заявоюПублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"пророзстрочку виконання рішенняу справі № 910/20640/13за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"простягнення 31 103, 77 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: від позивача:Глотова С.О. - представник за довіреністю;від відповідача (заявника):Войтенко О.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 29 119, 39 грн. та трьох процентів річних у сумі 1 984, 38 грн. відповідно до Договору № 10/0465 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 29.10.2002.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 року по справі № 910/20640/13 позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Публічного акціонерного товариства "Науково виробниче підприємство "Більшовик" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково виробниче-підприємство "Більшовик" (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 49/2, код ЄДРПОУ 14308569) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51А, код ЄДРПОУ 03366500) основну заборгованості з орендної плати в сумі 29 119, 39 грн., три проценти річних у сумі 1 984, 38 грн. та судовий збір у сумі 1 720, 50 грн.

24.01.2014 року на виконання Рішення суду від 08.01.2014 року по справі № 910/20640/13 Господарським судом міста Києва було видано Наказ.

21.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. по справі № 910/20640/13.

Заява мотивована тим, що ПАТ "НВП "Більшовик" перебуває у складному фінансовому становищі, і не має можливості виконати рішення суду в повній мірі і одразу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. розгляд заяви про розстрочку виконання рішення призначено на 20.05.2016 року.

Безпосередньо у судовому засіданні 20.05.2016 року представник заявника (відповідача) долучив до матеріалів справи копії документів, а саме:

- копію довідки банку про арешт рахунків;

- копію балансу відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмову заяву, в якій повідомив суд, що проти розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/20640/13 не заперечує.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р., заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписом ст. 4-5, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 р. Конституційного Суду України по справі №1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/20640/13, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені заявником документи, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про розстрочку виконання рішення суду від 08.01.2014 р. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог представник відповідача посилається на складне фінансове становище та неможливість виконати рішення суду в повній мірі і одразу.

Наразі на підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи копію довідки банку про арешт рахунків; копію балансу (звіту про фінансовий стан); копію постанови про арешт коштів боржника від 26.06.2014 року.

З представлених до матеріалів справи документів дійсно вбачається складне фінансове становище боржника.

Отже, враховуючи важке фінансове становище відповідача, а також те, що стягувач не заперечує проти розстрочки виконання рішення, суд вважає за доцільне заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про розстрочку виконання судового рішення задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. по справі № 910/20640/13 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. у справі № 910/20640/13 наступним чином:

травень 2016 року5 400, 27 грн.червень 2016 року5 400, 00 грн.липень 2016 року5 400, 00 грн.серпень 2016 року5 400, 00 грн.вересень 2016 року5 400, 00 грн.жовтень 2016 року5 824, 00 грн.Всього:32 824, 27 грн.

3. Копію ухвали направити сторонам.

Суддя Ю.О. Підченко