Рішення № 57867396, 16.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016Справа №910/1209/16Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Національний банк України

- товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат"

- державне підприємство "Завод 410 цивільної авіації"

- товариство з обмеженою відповідальністю "Рустам"

- товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_1

- ОСОБА_2

- ОСОБА_3

про визнання правочину недійсним

Представники сторін:

від позивача: Русскіна О.В. - представник за довіреністю б/н від 29.02.2016 р.;

від відповідача: Гуцул А.Д. - представник за довіреністю № 29/2016 від 29.02.2016 р.;

Шифердеккер О.О. - представник за довіреністю № 45/2016 від 04.04.16 р.;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Краснокутська Н.М. - представник за довіреністю № 11/08/2015-2 від 11.08.2015 р.;

від третьої особи-3: Демський А.Л. - представник за довіреністю № 48-3563 від 15.12.2015 р.;

від третьої особи-4: Ткаченко Г.С. - представник за довіреністю № 292 від 24.02.2016 р;

від третьої особи-5: Ткаченко Г.С. - представник за довіреністю № 288 від 24.02.2016 р.;

від третьої особи-6: ОСОБА_9 - представник за довіреністю № 282 від 24.02.2016 р.;

від третьої особи-7: ОСОБА_10 - представник за довіреністю б/н від 25.02.2016 р.;

від третьої особи-8: ОСОБА_10 - представник за довіреністю б/н від 18.11.2015 р.;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до публічного акціонерного товариства "Авант-банк" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 05.02.2015 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.02.2015 року між ним та публічним акціонерним товариством "Авант-банк" укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., за реєстровим №213.

12.02.2015 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень.

На думку позивача, договір застави майнових прав зі змінами від 12.02.2015 року є недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки порушує ст.ст. 67,73,75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пп.5.1,5.3, 5.6, 5.7, 7.9, 12.2, 12.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. №346, постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.01.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.02.2016 року.

12.02.2016 року до загального відділу діловодства від державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи.

15.02.2016 року від публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшли клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та документи по справі.

15.02.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи.

15.02.2016 року публічним акціонерним товариством "Авант-банк" подано клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2016 року розгляд справи відкладено на 15.03.2016 року, клопотання ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" та заяву ДП "Завод 410 цивільної авіації" про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволено, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат", державне підприємство "Завод 410 цивільної авіації".

14.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали заяви про залучення їх до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

14.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі, документи по справі, відповідач - відзивна позовну заяву.

В судове засідання 15.03.2016 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.01.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36927767.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсанський консервний комбінат" подав відзив на позовну заяву.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб 1, 2 не заперечували проти клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2016 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 05.04.2016 року, клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача задоволено, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

24.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2016 року задоволено заяви про виправлення описки в ухвалі, виправлено допущену в резолютивній частині ухвали господарського суду міста Києва № 910/1209/16 від 15.03.2016 року описку.

30.03.2016 року треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача подали відзиви на позовну заяву.

05.04.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, клопотання про залучення ТОВ "Рустам" та ТОВ "Фудмаркет" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача, документи по справі.

У судове засідання 05.04.2016 року представник третьої особи-1 не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.01.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36587680.

Представник позивача підтримав подані клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, клопотання про залучення ТОВ "Рустам" та ТОВ "Фудмаркет" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача

Представники відповідача, третіх осіб 2, 3, 4, 5, 6 не заперечували проти даних клопотань.

Представник позивача надав суду додаткові докази по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Розгляд справи № 910/1209/16 здійснювати у закритому судовому засіданні. Клопотання публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про залучення ТОВ "Рустам" та ТОВ "Фудмаркет" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволено. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Рустам" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет". Розгляд справи відкладено на 16.05.2016 року.

13.05.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" до загального відділу діловодства подано письмові пояснення.

16.05.2016 року позивачем подано пояснення по справі.

16.05.2016 року Національний банк України надав копію постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"до категорії проблемних» та пояснення у справі.

Відповідачем подано доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 16.05.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову, просили суд в позові відмовити.

Представники третіх осіб 2,3,4,5 підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представники третіх осіб 6,7,8 заперечували проти позову та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.02.2015 року між публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (заставодержатель) та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 213, в який в подальшому 12.02.2015 року внесено зміни договором про внесення змін та доповнень до договору застави.

Відповідно п. 1.1 договору застави (в редакції договору про внесення змін від 12.02.2015 року), предметом застави за договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (далі - боржниками), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитний договір). Станом на 05 лютого 2015 заборгованість за кредитними договорами становить 376 007 587,04 грн., в т.ч.:

- кредитний договір № 19К-Н від 21.01.2011р.. між ПАТ "Сведбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Фудмаркет", - 166 009 867,40 грн.

- кредитний договір № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007р., між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат", - 11 925 122,19 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012р., між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай", -14 889 139,96 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010р., між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором , та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", - 183 183 457,49 грн.

Станом на 12 лютого 2015 року заборгованість за договором кредитної лінії становить 79 888 191,01 грн., в т. ч.:

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012р., між АТ "Дельта Банк" (кредитор), та ДП "Завод 410 ЦА" (позичальник) - 79 888 191,01 грн.

За умовами п. 1.2 договору застави (в редакції договору про внесення змін від 12.02.2015 року), майнові права сторони за домовленістю оцінили в сумі 455 895 778,05 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору застави від 05.02.2015 (в редакції договору про внесення змін від 12.02.2015 року), надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що виплавають (та/або випливатимуть) з договору про надання міжбанківського кредиту № ММ70343LG від 11.11.2014 року, договору про надання міжбанківського кредиту № MM69765LG від 26.09.2014 року, з договору №180814Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 18.08.2014 року, укладених між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до них, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них) та письмових повідомлень від заставодавця, (далі разом або окремо - кредитний договір), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

У п. 1.4 договору застави визначено, що кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 01.04.2015 року.

Згідно з п. 3.1.4 договору застави, заставодержатель має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, серед іншого, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.

Згідно п. 4.6 договору застави від 05.02.2015, звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Також, п. 4.7 договору застави передбачено, що у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.4 договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за цим договором.

В обґрунтування своїх вимог щодо визнання недійсним договору застави майнових прав від 05.02.2015 року позивач зазначає, що договір є недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки порушує ст.ст. 67,73,75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пп.5.1,5.3, 5.6, 5.7, 7.9, 12.2, 12.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. №346, постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як встановлено судом, 30.10.2014 року Національним банком України прийнято постанову № 692/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", згідно якої ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів (п. 1), для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначено у п. 1 цієї постанови, запроваджено для банку перелік обмежень у його діяльності, зокрема: не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку.

Відповідно до наявних у справі пояснень представника Національного банку України підтверджено, що вимоги постанови №692/БТ від 30.10.2014 року правління Національного банку України позивачем при укладанні договору заставі від 05.02.2015 року виконано не було, відповідного погодження на укладання спірного правочину не отримано. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом (ч.3 статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

У статті 2 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч.6 статті 67 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції від 25.01.2015 року, чинній на момент укладення оспорюваного договору) Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів;

4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п.5.1, 5.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012 року (далі - Положення) (в редакції від 26.01.2015 року, чинній на момент укладення оспорюваного договору), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з таких ознак зазначених в п.5.1. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну / дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку.

Куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку (п.5.6 Положення)

У п.5.7 Положення передбачено перелік повноважень, які можуть покладатися на куратора банку.

Пунктом 7.9 положення передбачено, що банк з моменту отримання рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.

Пунктами 12.2 та 12.3 Положення встановлення критерії віднесення банку до категорії проблемних та що повинно міститися в такому рішенні.

Суд вважає, що недодержання позивачем приписів постанови №692/БТ від 30.10.2014 року правління Національного банку України щодо обмеження прав публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», як власника відповідного майна на розпорядження ним, не є достатньою та належною правовою підставою для визнання недійсним договору, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено таких наслідків невиконання банківськими установами вимог та приписів (заходів впливу) Національного банку України як визнання недійсними укладених всупереч них правочинів. Недодержання вимог Національного Банку України при наданні певній банківській установі статусу проблемного банку може свідчити лише про наявність підстав для притягнення Національним банком України особи, щодо якої вжито заходи впливу, у порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність», до окремого виду відповідальності за порушення в сфері здійснення банківської діяльності.

Судом враховано, що нормами статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», які є спеціальними при віднесенні банку до категорії проблемних, визначено, що Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Інших юридичних наслідків приписами наведеної статті не визначено.

При цьому, суд зауважує, що за своєю правовою природою постанова Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року є актом індивідуальної дії, який вирізняться з поміж інших юридичних актів тим, що стосується конкретної особи. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.17.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Постанова Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року була прийнята стосовно публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а не обох контрагентів за спірним правочином, внаслідок чого не може мати юридичних наслідків для публічного акціонерного товариства «Авант-банк».

При цьому, за твердженнями відповідача, які з боку позивача належними та допустимими доказами не спростовані, публічне акціонерне товариство «Авант-банк» не знало та не могло знати про введення Національним Банком України визначених у постанові №692/БТ від 30.10.2014 року обмежень прав позивача. Суд наголошує, що у відповідності до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, що фактично свідчить про відсутність у відповідача під час укладання спірного правочину об'єктивної можливості дізнатись про відповідні обмеження у діяльності заявника.

Отже, з огляду вищезазначене, суд вважає, що посилання публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на обмеження, введені Національним банком України, в якості підстави для визнання договору застави майнових прав недійсним є юридично неспроможними.

Постанова Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року не є нормативно-правовим актом, а тому недодержання її приписів не має наслідок невідповідності договору передбаченим статті 203 ЦК України вимогам чинності правочину.

Окрім того, згідно п.4 постанови Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року контроль за виконанням цієї постанови покладено на першого заступника Голови Національного банку України Писарука О.В. та директора Генерального департаменту банківського нагляду ОСОБА_14

Судом встановлено, що 02.03.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі вищевказаної постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 71 від 08.04.2015, яким внесено зміни та запроваджено тимчасову адміністрацію до 02.09.2015.

В подальшому, постановою Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта-Банк" № 664 від 02.10.2015 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта-Банк", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта-Банк" з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на березень 2015 року) на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було покладено обов'язок забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених частиною третьою наведеної статті.

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з протоколу № 5 від 18.05.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015, вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно з ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема і договір застави майнових прав від 05.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 213, та договір про внесення змін та доповнень до нього від 20.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 235, який за результатами перевірки комісії є нікчемним згідно з п. 1, 5 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015, та засідання якої оформлено протоколом № 5 від 18.05.2015, копія витягу з якого наявна в матеріалах справи, встановлено, що договір застави від 05.02.2015 є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 5 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема:

- постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" заборонено передавати забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором, однак договір укладено без такого погодження;

- договір надає позивачу, що є кредитором банку, переваги перед іншими кредиторами, оскільки передбачає безумовну передачу заставодержателю предметів застави;

- договір не відповідає вимогам Закону України "Про заставу", оскільки не містить умов щодо розміру основного зобов'язання, строку його виконання, а тому внаслідок цього банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

- уклавши договір застави банк безоплатно здійснив відчуження майнових прав та відмовився від власних майнових вимог.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, договір є недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки порушує ст.ст. 67,73,75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пп.5.1,5.3, 5.6, 5.7, 7.9, 12.2, 12.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. №346, постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних.

Слід зазначити, що у відповідності до положень господарського процесуального законодавства суд розглядає спір у межах позовних вимог, тобто виключно з визначених позивачем предмета та підстав позову. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, виходячи з того, що суд не може на власний розсуд змінювати позовні вимоги чи спонукати позивача до їх уточнення, а також враховуючи, що позивачем клопотань про вихід за межі позовних вимог на підставі приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось, судом розглянуті позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 05.02.2015 року з визначених позивачем підстав, що викладені вище.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.05.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий